Ухвала суду № 22527516, 10.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

10.04.12 Справа№ 5015/1410/12

Суддя Березяк Н.Є.

Розглянувши матеріали заяви у справі

За позовом: Приватного підприємства „Лада-Плюс”, м. Львів

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Земкомерц”, м. Львів

До відповідача-2: Публічного акціонерного товариства „Марфін банк”, м. Іллічівськ

Про визнання договорів недійсними та визнання права власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства „Лада-Плюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Земкомерц” та до Публічного акціонерного товариства „Марфін банк” про визнання договорів недійсними та визнання права власності на земельну ділянку.

09.04.2011 року, від Позивача по даній справі надійшла заява про забезпечення позову.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Таким чином, із змісту ст. 66 ГПК України випливає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду (постанова Верховного Суду України від 26.08.2008 справа №36/124).

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з обраним способом заходу до забезпечення позову.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" зауважено, що відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу, так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

Суд дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову, містить доводи щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, наявність фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволення позову. Отже, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач навів обставини для вжиття таких заходів та підтвердив належними доказами.

Зокрема, вбачається наявність зв’язку між заходами забезпечення позову вказаними в заяві позивача і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами.

З заяви про забезпечення позову та позовної заяви вбачається, що спірна земельна ділянка вже передана ТзОВ «Земкомерц»в іпотеку і після подання позову може бути ним відчужена або передана в наступну іпотеку за згодою відповідача-2, що унеможливить застосування правових наслідків недійсності правочину, у випадку задоволення позову, і унеможливить виконання судового рішення в майбутньому.

В цей же час, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову –забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на вищенаведене, є необхідність вжиття запобіжних заходів шляхом заборони ТзОВ «Земкомерц» вчиняти дії щодо відчуження та передання в іпотеку земельної ділянки та реєстрації переходу права власності чи реєстрації передання в іпотеку спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що у разі невжиття таких заходів, виконання рішення суду може бути утруднене або унеможливлене взагалі, керуючись ст.ст. 27, 32, 41, 48, 66, 67, 79, 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. З метою забезпечення позову:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Земкомерц»(Ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) 33981329; вул. Б.Хмельницького,200, м. Львів, Україна, 79037) вчиняти дії щодо відчуження та передання в іпотеку земельної ділянки, що знаходиться за адресою : Львівська область, Жовківський район, с.Малехів. вул..Київська. кадастровий номер 4622785700:03:001:0005;

- заборонити будь-яким третім особам вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності чи реєстрації передання в іпотеку земельної ділянки, що знаходиться за адресою : Львівська область, Жовківський район, с.Малехів. вул..Київська. кадастровий номер 4622785700:03:001:0005.

2. Копію ухвали направити сторонам та органу ДВС для виконання.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Суддя Березяк Н.Є.