Рішення № 22527267, 05.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2012 р. Справа № 26/021-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Синтез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті”, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка в особі ліквідатора Дорошенка Ярослава Валерійовича

третя особаПриватне підприємство „Сент Айленд”, м. Одеса,

про стягнення 50875,00 грн.,

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1., довіреність № б/н від 04.11.2009 року,

відповідача:не зявилися,

третьої особине зявилися, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 46250,00 грн. помилково перерахованих грошових коштів та 4625,00 грн. пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.04.2011 року Горлівським відділенням № 1 Донецької обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” було помилково перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю „Синтез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті” 46250,00 грн. А оскільки відповідач відмовляється повертати вказану суму коштів, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.03.2012 року.

Через канцелярію суду 06.03.2012 року ліквідатор Дорошенко Я.В. надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд у задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні 15.03.2012 року оголошувалася перерва на 05.04.2012 року.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 05.04.2012 року не зявилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.03.2011 року у справі № Б8/040-11 порушено провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Синтез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у звязку з чим заборонено органам стягнення та органам виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до законодавства.

Згідно зі ст.41 ГПК України Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошові зобовязання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абз. 24 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Статтею 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч. 4 ст. 12 Закону).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказані вимоги Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості. У випадку, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, поточні зобовязання боржника звільнені від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно заяви на переказ готівки № N0ZRC55057 від 15.04.2011 року Горлівським відділенням №1 Донецької обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” 15.04.2011 було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Синтез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті” грошові кошти у сумі 46250,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, між ініціатором переказу та відповідачем не існує договірних відносин, жодних послуг відповідач ініціатору переказу коштів не надавав, акти приймання виконаних робіт відсутні, дані кошти були помилково перераховані.

27.07.2011 позивач надіслав ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю „Синтез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті” Дорошенку Я.В. лист в якому просив повернути помилково перераховані кошти в розмірі 46259,00 грн.

Листом № 646 від 06.09.2011 року ліквідатор Дорошенко Я.В. не визнав дані кошти, такими, що були перераховані помилково і повернути їх позивачу відмовився.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно з п. 2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Горлівським відділенням №1 Донецької обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” згідно заяви на переказ готівки № N0ZRC55057 від 15.04.2011 року було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 46250,00 грн., однак, будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем станом на 15.04.2011 не існувало, доказів протилежного станом на момент вирішення спору - суду надано не було.

Окрім того, наданим у судовому засіданні 15.03.2012 року усними поясненнями третьої особи, повідомленнями банку про помилковий переказ від 22.04.2011 року та 30.08.2011 року, пояснювальною запискою касира банку та письмовими поясненнями ініціатора переказу підтверджується факт помилково перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 46250,00 грн.

Грошові зобовязання, які виникають після порушення справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство є поточними вимогами. На такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (абзаци 6 та 24 ст. 1 та ст. 12 Закону про банкрутство), тому вони погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем було помилково перераховано грошові кошти в сумі 46 250,00 грн. без достатньої правової підстави, відповідачем грошові кошти у сумі 46250,00 грн. не повернені позивачу, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 46250,00 грн. ? є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Окрім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4625,00 грн.

Із п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 №01-06/249, в якому йдеться про те, що за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ2 ГПК України, Верховним судом України прийнято низку постанов, у яких викладено, зокрема такі правові позиції у спорах, що виникають внаслідок порушення грошових зобовязань:

- дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, оскільки останні входять до складу грошового зобовязання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання (постанова від 08.11.2010 №4/719; від 15.11.2010 №4/720).

Така правова позиція Верховного суду України фактично виключає можливість стягнення пені у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів незалежно від того, чи є такі вимоги поточними чи конкурсними, оскільки пеня за своєю правовою природою є санкцією за неналежне виконання зобовязань.

Таким чином, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 464,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „„Синтез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті” (65029, Київська обл., м. Одеса, вул. Кінна, буд. 22, код 36110083) на користь Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (83086, м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, буд. 46-В, код 35224191) 46 250 (сорок шість тисяч двісті пятдесят) грн. 00 коп. грошових коштів, 1464 (одну тисячу чотириста шістдесят чотири) грн. 50 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяТ.Д. Лилак

Повне рішення складено 09.04.2012 р.