Рішення № 22527130, 05.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/24/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.12 Справа № 5009/736/12

За позовом: Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі Дніпровської електроенергетичної системи, м.Запоріжжя

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоіржжя

про розірвання договору №02/325-99 від 01.08.1999р. оренди державного майна (нежитлового приміщення); зобовязання ПАТ “Запоріжжяобленерго” надати позивачу для підписання два примірники оформлених актів приймання-передачі з оренди нерухомого майна: будівлі Літера А-1, приміщення з №1 по №19 включно, загальною площею 251,9 кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд.36/13 та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність №116 від 26.01.2012р.

від відповідача: не зявився

Заявлено позовні вимоги про розірвання договору №02/325-99 від 01.08.1999р. оренди державного майна (нежитлового приміщення); зобовязання ПАТ “Запоріжжяобленерго” надати позивачу для підписання два примірники оформлених актів приймання-передачі з оренди нерухомого майна: будівлі Літера А-1, приміщення з №1 по №19 включно, загальною площею 251,9 кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд.36/13 та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Ухвалою суду від 27.02.2012р. порушено провадження у справі №5009/736/12, справі присвоєно номер провадження 28/24/12. Судове засідання призначено на 05.04.2012р., про що сторони повідомлені належним чином.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові, а саме просить на підставі ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 20 ГК України та п.10.5 договору №02/325-99 від 01.08.1999р. розірвати договір оренди державного майна, зобовязати відповідача оформити та надати позивачу для підписання акти приймання-передачі обєкт оренди та виселення.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п.3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Також матеріали справи містять поштове повідомлення від 29.02.2012р., згідно з яким копію ухвали про порушення провадження у справі та призначення судового засідання було отримано уповноваженою особою відповідача 02.03.2012р. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті та прийняття рішення.

У відповідності до ст. 85 ГПК України представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив,

01.08.1999р. між Дніпровською електроенергетичною системою, що діяла на підставі доручення від імені Національної енергетичної компанії “Укренерго” (Орендодавець) з одного боку та ДАЕК “Запоріжжяобленерго” (Орендар) укладений договір №02/325-99 оренди державного майна (нежитлового приміщення), відповідно до умов якого Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування нежитлові приміщення в будинку №113-а по вулиці Краснофлотській м.Мелітополя Запорізької області, загальною площею 245,3 кв.м. для використання під офіс Мелітопольських електричних мереж Дніпровської ЕС. Згідно з п.2.3 договору власником орендованого майна є держава. Договір підписаний з протоколом розбіжностей від 04.10.1999р. в частині пункту 3.3 щодо порядку внесення орендної плати.

Відповідно до п.10.1 договору строк його дії встановлений з 01.08.1999р. по 31.12.2001р.

Пунктом 10.5 договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на термін один рік на тих самих умовах, які були передбачені договором.

01.09.1999р. на виконання умов договору сторони підписали акт передачі майна в оренду.

01.02.2000р. сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди державного майна, згідно з якою на підставі Постанови КМУ від 19.01.2000р. №75 внесено зміни до пунктів 3.1, 3.3 договору щодо розміру та порядку внесення орендної плати.

Як свідчать матеріали справи 16.01.2012р. позивач в порядку п.10.5 договору направив на адресу відповідача заяву №07/184 про припинення дії договору оренди державного майна (нежитлового приміщення) №02/325-99 з 01.02.2011р. та необхідність повернути державне майно, що є предметом оренди шляхом складання актів приймання-передачі вищезазначеної будівлі та виселення.

У відповіді на зазначений лист (лист №1000/001-008 від 31.01.2012р.) відповідач повідомив про відсутність у позивача правових підстав для припинення дії договору оренди з 01.02.2011р., оскільки рішенням господарського суду Запорізької області №20/5009/7401/11 від 12.01.2012р. позивачу було відмовлено в позові про розірвання договору оренди, а договір визнано чинним на день прийняття рішення суду.

Враховуючи відмову відповідача щодо визнання факту припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем, не складанням останнім актів приймання-передачі обєкта оренди та не звільненням приміщення в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених, на його думку, прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про розірвання договору №02/325-99 від 01.08.1999р. оренди державного майна (нежитлового приміщення) задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Правовідносини сторін виникли у 1999 році і продовжують існувати після 01.01.2004р., тому суд застосовує норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Оскільки майно, яке є предметом договору оренди, належить до державної власності, відносини між сторонами регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч.3 ст.26, ч.1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції, чинній на момент розгляду спору) договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 10.7 договору оренди №02/325-99 від 01.08.1999р. встановлено, що дія договору оренди припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його було укладено; - загибелі обєкта оренди; - достроково за згодою сторін або рішенням арбітражного суду; - в разі несплати трьох платежів, при умові письмового попередження орендодавця.

Відповідно до п.10.4 договору оренди його зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін, окрім умов, згідно з п.10.3. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається. Договір втрачає силу та вважається розірваним з моменту визнання юридичної особи НЕК “Укренерго” банкрутом, якщо таке буде мати місце (п.10.3).

Згідно з п.10.10 взаємовідносини сторін, що не врегульовані договором, регламентуються діючим законодавством.

Частиною 3 статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції, яка була чинна на момент укладення договору) було встановлено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Такі ж положення встановлено в п.10.2 договору оренди.

Право на односторонню відмову від договору оренди, в тому числі шляхом його дострокового розірвання, законодавством України не передбачено (ч.1 ст.291 ГК України). Згідно з ч.3 ст.291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього кодексу.

В той же час. частиною 1 ст.652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Так, на думку позивача істотною умовою є невірно визначена площа обєкта, що передавався в оренду відповідачу, а саме замість 251,9кв.м., сторонами у договорі зазначено 245,3кв.м., що на думку позивача є обєктивною підставою для розірвання договору.

Разом з тим, суд спростовує посилання позивача, оскільки як вже зазначалося раніше згідно з п.10.7 договору його дія припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.1 договору сторони визначили строк його дії з 01.08.1999р. по 31.12.2001р.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця. він вважається продовженим на термін один рік на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, якщо одна із сторін не направить відповідного листа до опонента в строк до 31 січня, договір вважається пролонгованим ще на один рік на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріали справи містять лист ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго»Дніпровська електроенергетична система за №07/184 від 16.01.2012р., яким орендаря було повідомлено про непродовження на 2012 рік правовідносин між сторонами, оскільки Дніпровська ЕС НЕК «Укренерго»є неналежним орендодавцем та припинення дії договору оренди державного майна (нежитлового приміщення) №02/325-99 починаючи з 01.02.2011р.

Зазначений лист було отримано відповідачем, про що свідчить його відповідь за №1000/001-008 від 31.01.2012р.

Аналіз наведених вище обставин свідчить, що дії позивача відповідають умовам договору та не суперечать нормам діючого законодавства, на підставі чого, суд приходить до висновку, що договір оренди державного майна (нежитлового приміщення) №02/325-99 від 01.08.1999р. припинив свою дію починаючи з 01.02.2012р.

Приписи діючого законодавства передбачають можливість зміни або розірвання лише діючого договору.

В той же час, судом встановлений факт припинення дії договору.

За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору №02/325-99 від 01.08.1999р. оренди державного майна (нежитлового приміщення) задоволенню не підлягають оскільки розірвати можливо лише чинний та діючий договір, а на момент звернення позивача з позовом до суду, між сторонами не існує правовідносин, які регулюються умовами договору №02/325-99 від 01.08.1999р.

Зазначене також було встановлено господарським судом Запорізької області під час розгляду справи № 20/5009/7401/11, предметом спору по якій було розірвання спірного договору, але з інших підстав.

Так, судом було надано оцінку вимогам позивача про розірвання договору оренди державного майна (нежитлового приміщення) №02/325-99, які він знайшов необґрунтованими та недоведеними, і в задоволені позовних вимог було відмовлено, проте, зокрема, в рішенні було звернено увагу на право позивача у встановлені строки вчинити дії для припинення дії договору у відповідності до його умов та вимог закону у звязку з закінченням строку.

Зазначене рішення суд прийняв в порядку ст. 35 ГПК України в якості преюдиційного факту, та спростовує позицію відповідача, викладену в листі №1000/001-008 від 31.01.2012р. щодо неприпинення договірних відносин та вважає, що позивач скористався наданим йому п.10.7 договору правом припинення договору.

Стосовно позовних вимог щодо зобовязання ПАТ “Запоріжжяобленерго” надати позивачу для підписання два примірники оформлених актів приймання-передачі з оренди нерухомого майна: будівлі Літера А-1, приміщення з №1 по №19 включно, загальною площею 251,9 кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд.36/13 слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ст. 16 цього Кодексу способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення, припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні приписи встановлені ст.20 ГК України.

Вказаними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобовязати (примусити) відповідача оформити та надати для підписання позивачу акти приймання-передачі.

Також позивачем, незважаючи на неодноразові питання суду, не зазначено норми закону або пункти договору, які передбачають цей обовязок відповідача.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємств та організацій звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Із змісту ст.12 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори.

Наполягаючи зобовязати відповідача скласти та передати (надати) позивачу акти приймання-передачі обєкта оренди, позивач не пояснює по суті порушення, невизнання або оспорювання його права, що є умовою захисту такого права.

До того ж, суд звертає увагу, що ані умовами договору, ані нормами чинного законодавства не встановлений обовязок складання актів передачі обєкта оренди саме відповідачем.

Позивач, як сторона договору та зацікавлена особа, має права ініціювати процес складання таких актів та надати їх відповідачу для підписання.

В той же час, позивач таких доказів або доказів ухилення відповідача від підписання актів суду не надав.

Крім того, згідно зі ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття рішень обовязкових до виконання на всій території України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Таким чином, захист цивільного права позивача полягає у виконанні захищеного судом права позивача у примусовому порядку відповідними органами. Виконання такого примусу має бути реальним. Вимога про зобовязання відповідача надати позивачу для підписання два примірники оформлених актів приймання-передачі, не є реальним способом захисту права, не призводить до поновлення порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні цих позовних вимог.

Також позивачем ставиться вимоги про виселення ПАТ «Запоріжжяобленерго»з орендованої будівлі Літера А-1, приміщення з №1 по №19 включно, загальною площею 251,9кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд. 36/13.

Приписами ст. 785 ЦК України встановлено, що уразі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а саме той факт, що договір оренди, №02/325-99 від 01.08.1999р. на момент звернення позивача з позовом до суду припинений і у відповідача відсутні правові підстави для законного користування цим приміщенням, суд вважає, що позовні вимоги про виселення ПАТ «Запоріжжяобленерго»з орендованої будівлі Літера А-1, приміщення з №1 по №19 включно, загальною площею 251,9кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд. 36/13 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі Дніпровської електроенергетичної системи до ПАТ «Запоріжжяобленерго»задовольнити частково.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) звільнити орендовану будівлю Літера А-1, приміщення з №1 по №19 включно, загальною площею 251,9кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд. 36/13, шляхом виселення.

У разі не звільнення приміщення в добровільному порядку протягом 10 днів із дня набрання рішення законної сили, видати наказ на примусове виселення ПАТ «Запоріжжяобленерго»із займаного приміщення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»(69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926, п/р 260020131709 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі Дніпровської електроенергетичної системи (69096, м.Запоріжжя, вул. Гребельна, 2, код ЄДРПОУ 20517231, п/р 26007301155559 у філії «Відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя, МФО 313355) 1073(одна тисяча сімдесят три)грн. 00 коп. судового збору.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 09 квітня 2012р.

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення господарського суду може бути оскаржено сторонами в порядку та у строки встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України.