Рішення № 22527053, 05.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" квітня 2012 р. Справа № 4/5007/20/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. від 01.02.2012р. №765

від відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" (м.Малин, Житомирська область)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Малин)

про стягнення 8000,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 8000,00грн. заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На вимогу ухвали суду від 06.03.2012 р., надано довідку про суму боргу у розмірір 8000,00 грн. (а.с.19); наказ № 125-11к від 07.11.2011р. про призначення виконуючим обов"язки директора товариства менеджера СЯ ОСОБА_3 за його згодою та з доплатою 100 % окладу директора (а.с.27); акт звірки розрахунків ( а.с. 31 ), згідно якого сторонами погоджено та підтверджено суму боргу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з"явився, згідно з наданою до суду заявою від 04.04.2012 р. (а. с.32) вказано, що позов визнає повністю у зв"язку з чим заявлено клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, - господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості щодо улаштування місця відпочинку на території підприємства - позивача згідно рахунку - фактури № 8 від 15.09.2010 р. ( а. с. 5 ), Приватне акціонерне товариство "Детвілер Раббер Україна", яке перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" ( далі - позивач ) здійснило Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 ( далі - відповідач ) передплату ( попередню оплату ) на суму 8000,00грн.

Факт здійснення попередньої оплати підтверджується платіжним дорученням №896 від 16.09.2010 р. (а. с. 6), з якого вбачається, що позивач перерахував відповідачу 8000,00грн., зазначивши в графі "призначення платежу" - "попередня оплата за улаштування місця відпочинку згідно рахунку № 8 від 15.09.2010 р."

Як вказано у позовні заяві, згідно з домовленістю, відповідач зобов"язався виконати роботи по улаштуванню місця відпочинку до 31.12.2010 р., однак станом на 29.02.2012 р. роботи навіть не розпочинались. У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач направив ФОП ОСОБА_2 претензію про повернення коштів, отриманих в якості попередньої оплати за улаштування місця відпочинку в розмірі 8000,00 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Абз. 1 ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Беручи до уваги, що відповідач виставив позивачу для оплати рахунок від 15.09.2010 р., а останній, в свою чергу, оплатив його, що підтверджується платіжним дорученням і не заперечується відповідачем, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем правочин вчинено у письмовій формі. На підставі вчиненого правочину між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є відносинами з надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ст. 509 ЦК України ).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником ( учасниками ) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 Господарського кодексу України кореспондуються положення статті 526 Цивільного Кодексу України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позовні вимоги визнав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 8000,00 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України, - господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

на користь Приватного акціонерного товариства "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна", 11602, Житомирська область, м. Малин, вул. Неманихіна, 2, ідентифікаційний код 32306009

- 8000,00 грн. заборгованості;

- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено 09 квітня 2012 р.:

1 - в справу

2 -позивачу

3 -відповідачу ( з повідом.)