Рішення № 22526486, 09.04.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2012 р.

Справа № 5004/262/12 за позовом Волинського транспортного прокурора в інтересах держави відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" від імені якого діє філія "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", с. Городище Луцького району

до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд", м. Луцьк

про стягнення 84911 грн. 48 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат, представник ДП "Волинський облавтодор" (дов. №64 від 12.10.2011р.)

від відповідача: не зявились

в судовому засіданні взяв участь: Остапчук С.О. прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області

Суть спору: 12 березня 2012 року Волинський транспортний прокурор в інтересах держави відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" від імені якого діє філія "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою №330вих.12 від 28.02.2012р. про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" на користь дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" від імені якого діє філія "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 84911,48 грн., в тому числі 65000,09 грн. заборгованості по оплаті підрядних робіт з влаштування підїзної дороги до районного центру зайнятості в смт. Любар по вул. Шкільній, виконаних позивачем на замовлення відповідача у вересні місяці 2010 року згідно договору №118 від 01.09.2010р. та акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, 13414,95 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та несвоєчасне проведення належних розрахунків по оплаті виконаних підрядних робіт (за період з 01.11.2010р. по 01.03.2012р.), 3900 грн. суми збитків, завданих інфляцією (за період з 01.11.2010р. по 01.03.2012р.), а також 2596,44 грн. трьох процентів річних за період з 01.11.2010р. по 01.03.2012р., нарахованих у відповідності до положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2012р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача предявлені до відповідача позовні вимоги підтримали, просять суд задовольнити їх в повному обємі, поклавши при цьому на ТзДВ "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" обовязок сплати до Державного бюджету України суми витрат, повязаних з розглядом справи в суді (судового збору).

В обгрунтування предявлених позовних вимог прокурор та представник позивача посилаються на укладення між сторонами договору №118 від 01.09.2010р. на влаштування підїзної дороги до районного центру зайнятості в смт. Любар по вул. Шкільній, виконання позивачем згідно цієї угоди відповідних підрядних робіт загальною вартістю 94 728,29 грн., приймання зазначених робіт замовником та підписання між сторонами відповідного акту, проведення відповідачем часткових (на суму 29728,20 грн.) розрахунків по оплаті робіт, а також існування у ТзДВ "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" заборгованості по оплаті підрядних робіт в розмірі 65000,09 грн.

Відповідач у визначені ухвалою господарського суду від 26.03.2012р. про відкладення розгляду справи день та час свого повноважного представника в судове засідання не направив.

Натомість до початку розгляду справи по суті в канцелярію господарського суду товариством з додатковою відповідальністю "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" було здане клопотання за №27 від 09.04.2012р. з додатком (а.с. 57-58) у відповідності до котрого відповідач посилаючись на неможливість явки в судове засідання генерального директора товариства Соловей С.Й., що повязане з його викликом в якості свідка до органів ДСБЕЗ, просить суд відкласти розгляд справи.

Зазначене клопотання сторони, з приводу котрого були висловлені в судовому засіданні заперечення з боку прокурора та представника позивача, судом відхилене як необґрунтоване. При цьому господарський суд виходив з тих обставин, що положення Господарського процесуального кодексу України не містять конкретних вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. При цьому судом враховано й те, що ухвалами про порушення провадження у справі №5004/262/12 та про відкладення розгляду справи явка в судове засідання безпосередньо генерального директора товариства-відповідача обовязковою не визнавалась, ухвалою суду від 26.03.2012р. розгляд справи відкладався, зокрема, за клопотанням відповідача (а.с. 46), що повязувалось із неможливістю направлення товариством в судове засідання свого представника.

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу та можливостей для наділення відповідними повноваженнями щодо участі в судовому засіданні тієї чи іншої компетентної особи товариства, а також направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Проаналізувавши подані прокурором та позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд".

Присутні в судовому засіданні прокурор та представник позивача з приводу розгляду судом справи за відсутності представника відповідача не заперечили.

При цьому господарським судом було взято до уваги обставини та факти, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву за №22 від 23.03.2012р. (а.с. 39).

У зазначеному відзиві відповідач з приводу предявлених до ТзДВ "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" позовних вимог повідомляв, що між сторонами спору дійсно був укладений договір №118 від 01.09.2010р. згідно якого філія "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" виконала комплекс обумовлених підрядних робіт, про що було підписано акт виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за вересень 2010 року. Компанія "ТІБ" лише частково розрахувалася за даним договором сплативши позивачу лише 29728,20 грн. із загальної вартості робіт 94728,29 грн. Причиною несвоєчасних розрахунків, а також існування заборгованості на даний час виступають ті обставини, що замовник робіт Житомирський обласний центр зайнятості населення повністю не розрахувався з компанією "ТІБ" за будівництво адміністративного приміщення районного центру зайнятості в смт. Любар та має заборгованість в розмірі 375 000 грн.

При цьому відповідач заперечував позовні вимоги щодо стягнення з товариства на користь позивача пені в загальному розмірі 13414,95 грн., зокрема, з посиланнями на безпідставність нарахування штрафної санкції за період з 01.11.2010р. по 01.03.2012р. (486 днів) з огляду на положення ст. 232 Господарського кодексу України, частиною 6 котрої визначено, що строк нарахування пені обмежується періодом тривалістю шість місяців, якщо інше не встановлено законом або договором, наголосивши, при цьому, що в даному випадку ні законом, ні укладеним між сторонами договором №118 від 01.09.2010р. іншого правила встановлено не було, а тому строк нарахування пені не може перевищувати шість місяців. Одночасно з цим відповідачем було засвідчено й те, що прокурором при предявленні відповідного позову до суду в частині позовних вимог, що стосуються стягнення пені, було пропущено встановлений ст. 258 ЦК України скорочений (річний) строк позовної давності, у звязку з чим відповідач просив суд застосувати спеціальну позовну давність до вимоги про стягнення пені та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Поруч з цим відповідачем у відзиві засвідчувалось й те, що при предявленні відповідного позову прокурором не було взято до уваги ту обставину, що у період з 01.11.2010р. по 01.03.2012р. зведений індекс споживчих цін (індекс інфляції) становив 105,9%, а не 106,0%, як це відображено у позовній заяві та розрахунках ціни позову, що призвело до завищення суми відповідних збитків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2010 року між товариством з додатковою відповідальністю "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд", м. Луцьк та дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", с. Городище Луцького району було укладено договір підряду за №118, у відповідності до умов котрого філією "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" по замовленню "Довірчого товариства перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" та на підставі наданої останнім проектної документації було взято на себе зобовязання щодо виконання на свій ризик власними силами, засобами і матеріалами робіт по влаштуванню підїзної дороги до районного центру зайнятості в смт. Любар по вул. Шкільній.

На виконання умов зазначеного договору позивачем у період вересня місяця 2010 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку прийнято визначених угодою робіт на загальну суму 94 728,29 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями та представленими додатково представником останнього в судовому засіданні оригіналами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень місяць 2010 року (а.с. 12-14).

Згідно п. 4.1.- 4.2. договору підряду від 01.09.2010р. №118 (а.с. 10-11) роботи по предмету контракту (влаштуванню підїзної дороги до районного центру зайнятості в смт. Любар по вул. Шкільній) повинні розпочатися і завершитися в строк: - початок робіт вересень 2010 року; кінець робіт вересень 2010 року. Роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 5.2. договору підряду від 01.09.2010р. №118 передбачено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються на протязі 30 днів після підписання акту виконаних робіт. За роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні обєкту в експлуатацію, виплата провадиться після їх усунення.

Проте, Компанія "ТІБ" взяті на себе згідно договору від 01.09.2010р. №118 зобовязання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті виконаних останнім підрядних робіт (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконала, вартість останніх в повному обємі не оплатила у звязку з чим заборгувала філії "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 65000,09 грн. Визначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість виконаних у вересні місяці 2010 року підрядних робіт 94728,29 грн. за мінусом здійснених оплат 29728,20 грн. (докази часткової оплати долучено до матеріалів справи а.с. 84-89).

З огляду на викладені обставини, враховуючи положення п.п. 4.1.- 4.2. договору підряду №118 від 01.09.2010р., встановлення судом чіткої дати проведення розрахунків Замовника із Підрядником, а також, на підставі додаткових документів, поданих позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду від 26.03.2012р. (довідка ДП "Волинський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" №500 від 09.04.2012р. а.с. 69), суд вважає, що у відповідача після прийняття виконаних позивачем підрядних робіт виник обовязок оплатити останні виключно в термін до 30.10.2010р.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір підряду предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання позивачем згідно умов останнього підрядних робіт, прийняття зазначених робіт замовником та непроведення при цьому відповідачем належних розрахунків і платежів, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність предявленого до відповідача позову щодо стягнення суми боргу 65000,09 грн.

Сума заборгованості 65000,09 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, визнається останнім у долученому позивачем до матеріалів справи листі компанії "ТІБ" №241 від 12.09.2011р. (а.с. 16) за підписом генерального директора Соловей С.Й., з котрого вбачається, що відповідач визнає існування вказаної заборгованості, пояснюючи її виникнення зупиненням фінансування з боку замовника робіт Житомирського обласного центру зайнятості населення та виникнення, в звязку із цим, заборгованості перед компанією "ТІБ" в розмірі 375000 грн., визнається відповідачем також і у відзиві від 23.03.2012р. №22 на позовну заяву.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 15.1. договору підряду №118 від 01.09.2010р. сторонами було визначено, що при простроченні платежу за виконані роботи і остаточного розрахунку за збудований обєкт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Отже, сторони у п. 15.1. договору підряду №118 від 01.09.2010р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків проведення розрахунків за виконані підрядні роботи. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 15.1. не визнавався. Відповідач зобовязання щодо оплати виконаних будівельних робіт в повному обсязі не виконав, тому сплата пені є його договірним зобовязанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт порушення відповідачем строків проведення розрахунків за виконані підрядні роботи, прокурором при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 65000,09 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ТзДВ "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" пені в розмірі 13414,95 грн., нарахованої з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" та положень п. 15.1. договору №118 від 01.09.2010р. за період прострочки платежів з 01.11.2010р. по 01.03.2012р.

Судом встановлено, що нарахування суми пені позивачем було здійснено виходячи із загальної суми боргу 65000,09 грн. за весь період прострочення платежу, а саме за період з 01.11.2010р. по 01.03.2012р. (486 календарних днів).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 13414,95 грн., перевіривши методику та періоди нарахування прокурором цієї суми, момент звернення останнього до суду з відповідним позовом (12.03.2012р.) суд вважає, що ці вимоги підставні частково та підлягають до задоволення на загальну суму 1380,13 грн., що становить суму пені, нараховану за період з 12.03.2011р. по 30.04.2011р., а в частині стягнення 12034,82 грн. пені в позові слід відмовити, зокрема, в частині стягнення 3615,96 грн. пені, нарахованої за період з 01.11.2010р. по 11.03.2011р., з підстав пропуску скорочених строків позовної давності, а в частині стягнення 8418,86 грн. пені, нарахованої за період з 01.05.2011р. по 01.03.2012р., за обставин безпідставності нарахування за період понад шість місяців, як це визначено положеннями ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому суд виходив з того, що у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Поруч з цим судом було взято до уваги й те, що положеннями пункту п. 15.1. укладеного між сторонами у справі договору підряду №118 від 01.09.2010р. було визначено можливість нарахування відповідачеві штрафних санкцій (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але в будь-якому випадку не за весь час прострочення розрахунків.

Згідно статей 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на викладене, враховуючи обставини зобовязального характеру, котрі виникли між сторонами в даному спорі, позивач за невиконання відповідачем господарського зобовязання та непроведення у встановлені строки та порядку розрахунків по оплаті виконаних підрядних робіт, у відповідності до зазначених положень законодавства та договору підряду №118 від 01.09.2010р. був наділений правом нарахувати відповідачеві пеню за період прострочки платежів з 01.11.2010р. по 01.05.2011р. та звернутись до суду з таким позовом впродовж року з моменту нарахування штрафних санкцій.

В даному випадку позивачем здійснено нарахування таких штрафних санкцій за весь період прострочення платежу з 01.11.2010р. по 01.03.2012р., що суперечить вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідний позов заявлено (здано через канцелярію) до господарського суду 12.03.2012р., тобто із частковим пропуском встановлених при цьому законодавством скорочених строків позовної давності.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, здійсненою до винесення ним рішення.

Частиною 4 зазначеної статті визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом при цьому взято до уваги, що відповідачем у відзиві №22 від 23.03.2012р. на позовну заяву засвідчено на частковому пропуску позивачем позовної давності в частині вимог щодо стягнення нарахованої пені, що у відповідності до зазначених положень законодавства виступає підставою для часткової відмови позивачу у задоволенні цих позовних вимог.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками прокурором та позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 3900 грн. суми інфляційних та 2596,44 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.11.2010р. по 01.03.2012р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, перевіривши методику нарахування вказаних сум, суд прийшов до висновку, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

При цьому судом було встановлено, що згідно даних Державного комітету статистики України зведений індекс інфляції (індекс споживчих цін) за період з 01.11.2010р. по 01.03.2012р. становив 106,1%. В той же час прокурором при предявленні відповідного позову до суду суму збитків, повязаних з інфляційними процесами, було обраховано виходячи з меншого зведеного відсотка 106,0%, що є правом сторони (учасника процесу), не порушує охоронюваних законом прав та інтересів відповідача.

У відповідності до п.п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє юридичний підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

В даному випадку в процесі розгляду господарської справи судом було встановлено та взято до уваги те, що на здійснення повноважень сторони (в даному випадку позивача) у справі від імені юридичної особи відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" філія "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" була уповноважена належним чином, що підтверджується Статутом ДП "Волинський облавтодор", а також положенням про філію "Луцький райавтодор" (а.с. 72-82).

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з розглядом справи в суді (сплата судового збору) , слід віднести у відповідності до ст. 49 ГПК України на рахунок ТзДВ "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267, 509, 526, 527, 530, 599, 625, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" (м. Луцьк, вул. Садовського, 4б, код ЄДРПОУ 20136316) на користь відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) від імені якого діє філія "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Луцький район, с. Городище, вул. Миру, 2а, код ЄДРПОУ 03444281) 65000,09 грн. заборгованості, 1380,13 грн. пені, 3900 грн. збитків від інфляції та 2596,44 грн. трьох процентів річних, а всього 72876,66 грн.

3. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" (м. Луцьк, вул. Садовського, 4б, код ЄДРПОУ 20136316) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку Волинської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009628; банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області; код банку отримувача (МФО): 803014; рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)"; призначення платежу: "Судовий збір", господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ суду 03499885) 1609,50 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

09.04.12