Постанова № 22525943, 05.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2012 р. Справа № 5021/2106/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”

на постановувід 17.01.2012 року Харківського апеляційного

господарського суду

у справі№ 5021/2106/2011

господарського суду Сумської області

за позовомОдеської залізниці

доПублічного акціонерного товариства “Сумихімпром”

простягнення 35 230,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 26 від 03.01.2012р.)

від відповідача:ОСОБА_2. (довіреність № 15-120 від 11.01.2012р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Миропольський С.О.) від 31.10.2011 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.) від 17.01.2012 року, у справі № 5021/2106/2011 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 35 230,00 грн. штрафу, 352,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника скаржника, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, згідно залізничної накладної № 43355155 відповідач відвантажив зі станції Баси Південної залізниці вагон з вантажем добрива хімічні, на адресу Ізмаїльський морський порт, а залізниця зобовязалась доставити вагон на станцію призначення Ізмаїл Експорт Одеської залізниці і видати вантажоодержувачам.

Звертаючись до Господарського суду позивач зазначив про те, що 02.03.2011 року при прийманні поїзда № 2951 по станції Знамянка Одеської залізниці у складі якого був вагон № 58860008 в результаті зважування на тензометричних динамічних вагах виявлено масу вантажу: брутто 43,1 т, брутто по натуральному листу 75,0 т, що складає різницю 31,9 т.

02.03.2011 року при контрольному зважуванні вищезазначених вагонів на статичних вагах станції Знамянка згідно протоколу переваження було встановлено: брутто 43700 кг, нетто 20700 кг, тара 23000 кг по накладній: нетто 52000 кг, що складає різницю у вазі проти накладної в сторону зменшення на 31300 кг.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України та п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, позивачем було складено комерційний акт АА № 056689/130/95 від 02.03.2011 року (а.с.14).

Згідно комерційного акта та актів №№ 8407, 8439 слідів втрати вантажу немає, ЗПУ відправника відповідають документу. Люки щільно закриті, втрати вантажу через просипання не виявлено, крадіжки вантажу немає.

При видачі вантажу на станції призначення, різниці проти комерційного акта станції Знамянка не виявлено, що підтверджується відміткою станції Ізмаїл Одеської залізниці розділі “Є”.

Згідно залізничної накладної вартість перевезення вагону складає 7 046,00 грн.

В звязку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 35 230,00 грн. за невірно зазначену в накладній масу вантажу.

Беручи до уваги вказані обставини, вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а саме ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Матеріалами справи підтверджено, що після прибуття вагону №58860008 на станцію Знамянка було здійснено контрольне зважування на статистичних вагах. За фактом неправильності зазначення маси вантажу складено комерційний акт АА № 056689/130/95 від 02.03.2011 року на відправку за накладною № 43355155 від 28.02.2011 року, підписаний начальником станції де зазначено, що фактично при перевірці на ричагі фіксуючому верхні завантажувальні люки ЗПП відправника №К894932 справне не пошкоджене, доступу до вантажу немає. Просипання вантажу відсутнє. При зважуванні вагона 02.03.2011 року на 150-тонних вагах станції Знамянка приймальником поїздів та в присутності відповідних працівників станції встановлено брутто 43700 кг, нетто 20700 кг, тара з документа 23000 кг; що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 31300 кг. Зважування здійснювалось двічі, різниця маси в сторону зменшення підтвердилась (а.с.14).

Статтею 37 Статуту залізниць України, п.5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року за №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, встановлено, що вантажовідправник при заповненні перевізних документів вказує також масу вантажу у кілограмах.

За ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно п 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

В даному випадку комерційний акт АА № 056689/130/95 від 02.03.2011 року, який складений у відповідності до вимог предявлених до його складання Правилами складання актів, засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у транспортній накладній.

При видачі вантажу на станції призначення різниці проти комерційного акту не виявлено, про що зроблено відповідну відмітку у розділі “Є” комерційного акта АА №056689/130/95 від 02.03.2011 року.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за № 644, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 1%.

Статтями 24, 122 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній. За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, якою передбачено стягнення штрафу у пятикратному розмірі плати за користування вагонами.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість перевезення складає 7 046,00грн., різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилась на станції призначення в даному випадку перевищує норму природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, тому у відповідності із ст.122 Статуту залізниць України позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 35 230,00 грн., в звязку з чим позовні вимоги правомірно визнані судами такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження скаржника, що вантаж було втрачено при перевезенні, то суди правомірно визнали їх необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено жодними чином порушення перевізником правил забезпечення схоронності та цілісності вантажу при його доставці одержувачеві, не підтверджено належними доказами того, що вантаж було втрачено при перевезенні. Натомість, судами встановлено, що згідно комерційного акта та актів №№ 8407, 8439 слідів втрати вантажу немає.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.ст.1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року у справі № 5021/2106/2011 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року у справі № 5021/2106/2011 без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна Л.Рогач