Рішення № 22523981, 30.03.2012, Жданівський міський суд Донецької області

Справа № 0518/918/2012

Провадження № 2/0518/83/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року           Жданівський міський суд Донецької області у складі:

                    головуючого судді:                     Макаганчук В.І.

                                                  при секретарі:                               Александрович Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 «ОСОБА_2 Донбасу»про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу»про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Просить також поновити строк звернення до суду.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:

під час виконання трудових обов'язків у відповідача - ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» 18 березня 2008 року о 13.30 годині, через нещасний випадок на виробництві він отримав забій головного мозку легкого ступеню з правосторонньою недостатністю, вестибулопатією, цефалгією, астенічним синдромом, забоєм шийного відділу хребта. Таким чином він отримав трудове каліцтво, про що відповідачем складено акт за формою Н-1.

18.12.2008 року за висновком МСЕК первинно йому була встановлена 3 група інвалідності.

Висновком МСЕК від 31.08.2010 року, повторно, він визнаний таким, що втратив професійну працездатність на 40 %, в зв’язку з трудовим каліцтвом з 12.08.2010 року та підтверджена 3 група інвалідності.

          14.02.2012 року за висновком МСЕК повторно йому підтверджено 25% втрати професійної працездатності з 01.09.2011 року.

          ВВД ФСС йому була сплачена єдино разова допомога та сплачуються страхові виплати в порядку відшкодування заподіяної шкоди.

          Через отримане трудове каліцтво він постійно хворіє, страждає на головний біль, біль у шийному відділі хребта, часті запаморочення, страждає на безсоння, відчуває слабкість та швидко втомлюється. Він вимушений постійно приймати знеболювальні та заспокійливі засоби. Крім того, він не може приділяти достатньо уваги родині, коло його спілкування значно звузилося, він не має змоги прцювати.

          Втрата працездатності спричиняє йому моральні страждання, пов’язані з пошкодженням здоров’я, які полягають в тому, що він відчуває фізичний біль, вимушений постійно лікуватися, порушені нормальні життєві зв’язки внаслідок неможливості продовження активного способу життя. Порушені його стосунки з оточуючими, він став інвалідом, внаслідок чого вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. До теперішнього часу він до відповідача з заявами про відшкодування моральної шкоди, внаслідок отриманого трудового каліцтва, не звертався. Тобто, йому завдано моральну шкоду, яку і просив відшкодувати, стягнувши з відповідача по справі на його користь.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на ті ж самі підстави, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу»в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, пославшись на ті підстави, що позивач працював у ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» в період з 18.03.2003 року по 17.12.2008 року на різних посадах. Втрата позивачем працездатності з 12.08.2010 року по 01.09.2011 року була встановлена у 40 %, однак з 01.09.2011 року до теперішнього часу підтверджена лише на 25%. Тобто стан здоров’я ОСОБА_1 поліпшився, групи інвалідності він не має, а також позивач є молодого працездатного віку. Просила в позові відмовити.          

          На підставі наданих сторонами доказів та пояснень, судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини:

Позивач ОСОБА_1 працював у відповідача - ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 «ОСОБА_2 Донбасу»в період з 18.03.2003 року по 17.12.2008 року на різних посадах з повним робочим днем під землею та звільнений в зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі через стан здоров’я.

Відповідно до акту № 8 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 25.03.2009 року за формою Н-1(а.с. ) та атом розслідування нещасного випадку від 25.03.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 18 березня 2008 року о 13.30 годині, при зведенні рами арочної крепі провертав вручну встановлено ніжку рами для з’єднання з верхняком. При цьому з крівлі виробітки на рівні замків випав шматок породи, яким його вдарило по шиї. Через нещасний випадок на виробництві він отримав ЧМТ: забій головного мозку легкого ступеню з правосторонньою недостатністю, вестибулопатією, цефалгією, з астенічним синдромом, забоєм шийного відділу хребта. Тобто трудове каліцтво позивач отримав під час виконання трудових обов’язків у ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 «ОСОБА_2 Донбасу».

18.12.2008 року за висновком МСЕК первинно ОСОБА_1 була встановлена 3 група інвалідності (а.с. ).

Висновком МСЕК від 31.08.2010 року (а.с. ) повторно ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив професійну працездатність на 40 % з 12.08.2010 року, в зв’язку з трудовим каліцтвом 18.03.2008 року та підтверджена 3 група інвалідності. Йому рекомендоване медикаментозне та санаторно-курортне лікування.

          14.02.2012 року за висновком МСЕК (а.с. ) повторно ОСОБА_1 підтверджено 25% втрати професійної працездатності в зв’язку з трудовим каліцтвом з 01.09.2011 року. Рекомендоване медикаментозне лікування

Відповідно до виписок з історій хвороб та висновків спеціалістів ОСОБА_1 (а.с. ) видно, що він проходив лікування та обстеження з приводу травми, отриманої на виробництві 18.03.2008 року.

          Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п.3.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч.2 указаної статті цього Кодексу, покладено на власника або уповноважений ним орган.

          Згідно зі ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

          Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

          Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені у ст.1167 ЦК України.

          Відповідно до вимог ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, що позивач працював у ПАТ «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» в період з 18.03.2003 року по 17.12.2008 року на різних посадах з повним робочим днем під землею та звільнений в зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі через стан здоров’я. Втрата позивачем працездатності з 12.08.2010 року по 01.09.2011 року встановлена у 40 %,ж однак з 01.09.2011 року до теперішнього часу –лише на 25%, настала внаслідок трудового каліцтва, отриманого позивачем під час виконання 18.03.2008 року трудових обов’язків у відповідача. Тобто стан здоров’я ОСОБА_1 поліпшився, групи інвалідності він не має, а також позивач є молодого працездатного віку.          

Отже, роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці робітнику.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з трудовим каліцтвом та втратою здоров’я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, висновками МСЕК, виписками з історії хвороб, довідками, актами про нещасний випадок (а.с. ).

При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, відсоток втрати професійної працездатності, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, час його роботи у відповідача та умови отримання трудового каліцтва.

Згідно роз’яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями, до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності.

Оскільки здоров’я позивача, втратою якого він обґрунтовує заявлені вимоги, не відновлене, моральна шкода йому спричиняється постійно до відновлення здоров’я. Тому суд приходить до висновку, що позивачем не порушено тримісячний строк позовної давності.

           З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач надмірна, і тому позов є таким, що підлягає частковому задоволенню у вигляді стягнення суми достатньої і необхідної для відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 107,30 грн. на користь держави.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.23, ст.1167 ч.2 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

          позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 «ОСОБА_2 Донбасу» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 «ОСОБА_2 Донбасу» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 «ОСОБА_2 Донбасу» судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 копійок) на р/р 31213206700050, код класифікації і доходів бюджету: 22030001, ЄДРПОУ 37980638, банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: УДКСУ у м.Жданівка, код ЄДРПОУ (суду) 23599672, на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                    .

                    Суддя:           Макаганчук В.І.