Ухвала суду № 22523838, 03.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2012 р.                               м. Київ                                        К/9991/14528/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Лосєв А.М., Нечитайло О.М.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі –СДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011

у справі № 2а-4058/09/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “Мотор-Гарант” (далі –Товариство)

до СДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –ОСОБА_1,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.11.2008 № 0000510807/0, від 06.02.2009 №0000510807/1, від 15.04.2009 №0000510807/2, від 26.06.2009 №0000510807/3, від 06.02.2009 № 0000040807/1, від 04.03.2009 №000004040807/1, від 21.05.2009 № 0000040807/2 та від 21.05.2009 №0000040807/3 у повному обсязі, а також податкові повідомлення-рішення від 27.11.208 №0000520807/0, від 06.02.2009 №0000520807/1, від 15.04.2009 №0000520807/2, від 26.06.2009 №0000520807/3 в частині донарахування позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 33123 грн. за основним платежем та 23953 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ від 27.11.2008 № 0000510807/0, від 06.02.2009 №0000510807/1, від 15.04.2009 №0000510807/2, від 26.06.2009 №0000510807/3, від 06.02.2009 № 0000040807/1, від 04.03.2009 №000004040807/1, від 21.05.2009 № 0000040807/2 та від 21.05.2009 №0000040807/3; в решті позову відмовлено. У прийнятті цих рішень попередні інстанції виходили з того, що:

на момент здійснення спірних операцій з купівлі-продажу акцій останні не були вилучені з обігу, а тому позивач обґрунтовано відобразив в окремому обліку Товариства результати виконання цих операцій;

ведення справи страхувальника є частиною страхової діяльності позивача, дохід від якої має оподатковуватися за правилами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ у перевірений період обумовлює правомірність донарахування Товариству відповідної суми податкових зобов’язань з ПДВ за оспорюваними рішеннями.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що акції емітентів, відносно яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, скасовано установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію і визнано недійсними реєстрації випуску акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі, не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери», який встановлено чинним законодавством. А відтак, за висновком податкового органу, операції з купівлі-продажу таких акцій не підлягають відображенню у податковому обліку платника. Крім того, за посиланням СДПІ, кошти, отримані страховиком як компенсація витрат за ведення страхової справи у разі дострокового розірвання договору страхування, не є доходами від страхової діяльності та оподатковуються у загальному порядку за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, за якими позивачеві донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 4779592,20 грн. (у тому числі 2533515 грн. за основним платежем та 2246077,20 грн. за штрафними санкціями) та у сумі 3800000 грн. (у тому числі 2000000 грн. за основним платежем та 1800000 грн. за штрафними санкціями) слугував висновок СДПІ, викладений в акті перевірки від 18.11.2008 № 40/08-07/31154435, про незаконне відображення позивачем в окремому обліку Товариства в порядку пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»результатів операцій з купівлі-продажу цінних паперів (акцій відкритого акціонерного товариства «Завод термостійких виробів», відкритого акціонерного товариства «Завод технічного скла», відкритого акціонерного товариства «Спеценергомонтаж», відкритого акціонерного товариства «Електромеханічний завод», відкритого акціонерного товариства «Гідробетон») з огляду на визнання недійсними в судовому порядку установчих документів цих емітентів, скасування їх державної реєстрації, а також скасування реєстрації випуску спірних акцій за відповідними розпорядженнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, за посиланням СДПІ, позивачем неправомірно було включено до доходу від страхової діяльності отриману від страхувальника компенсацію за ведення страхової справи під час дострокового розірвання договору страхування.

Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з частиною першою статті 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Пунктом 1 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 №222, передбачено, що зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів відповідно до цього Порядку.

За змістом пункту 1.2 розділу 2 цього Порядку розпорядження про зупинення обігу акцій видає уповноважена особа реєструвального органу.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 розділу 2 Порядку, починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено.

Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Як вбачається з установлених судами обставин справи, спірні операції з купівлі-продажу акцій були здійснені позивачем до дати офіційного опублікування розпоряджень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування реєстрації випуску акцій названих емітентів, тобто до моменту вилучення цінних паперів з обігу відповідно до наведених законодавчих положень.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи, що на час здійснення спірних операцій акції відкритого акціонерного товариства «Завод термостійких виробів», відкритого акціонерного товариства «Завод технічного скла», відкритого акціонерного товариства «Спеценергомонтаж», відкритого акціонерного товариства «Електромеханічний завод», відкритого акціонерного товариства «Гідробетон» мали статус цінного паперу та могли бути за змістом чинного цивільного законодавства предметом цивільного-правових угод, що свідчить про незаконне виключення з обліку позивача доходів та витрат за вказаними операціями.

Частинами четвертою, п’ятою статті 28 Закону України «Про страхування»передбачено право страховика відрахувати нормативні витрати на ведення справи, визначені при розрахунку страхового тарифу, у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя.

Таким чином, розмір витрат на ведення справи визначається при розрахунку страхового тарифу і є складовою частиною страхового платежу (як плати за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування, відповідно до статті 10 Закону України «Про страхування»).

Згідно з абзацом четвертим підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

З огляду на наведені законодавчі приписи попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що одержаний позивачем дохід у вигляді компенсації витрат на ведення справи страхувальника, має оподатковуватися на підставі наведеної норми Закону як дохід від страхової діяльності.

Власне факт припинення відносин зі страхування між страховиком та страхувальником у разі дострокового розірвання договору страхування не впливає на правову природу зазначеного доходу. Адже відповідні кошти були сплачені страхувальником у складі страхового платежу під час дії договору страхування (тобто під час існування цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб між страхувальником та страховиком) та є, по суті, компенсацією витрат на обслуговування процесу страхування, понесених страховиком у період дії цього договору.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано визнали незаконним донарахування позивачеві податкових зобов’язань з податку на прибуток за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями та правомірно задовольнили позовні вимоги у відповідній частині.

В частині відмови у задоволенні позову рішення попередніх інстанцій сторонами не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відтак процесуальних підстав для скасування постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанції зі справи не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.          Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі залишити без задоволення.

2.          Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 у справі № 2а-4058/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко