Ухвала суду № 22521840, 21.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2012 р. м. КиївК-39586/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є., Чалого С.Я.

при секретарі: Домбровському І.В.

за участю представників:

позивача: Астафєвої І.О., Підгорної І.А.

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної митниці як правонаступника Бориспільської митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010 року

у справі № 2а-9720/10/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медична компанія «Медікус»

до Бориспільської митниці

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень

В С Т А Н О В И В :

У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медична компанія «Медікус»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Бориспільської митниці про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень форми «Р»№ 2 та № 3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що товариством при ввезенні товару на митну територію України товару було визначено код УКТЗЕД з правильністю визначення якого погодився і митний орган. З урахуванням зазначеного в подальшому після сплати позивачем податків та зборів та пропуску товару на митну територію України митний орган не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень форми «Р»та рішень про визначення коду товару.

За посиланням відповідача, товариством було невірно задекларовано код товару. Товари «Целофтал», «Целлюгель», «Провіск»та «Віскот»за способом використання не відповідають текстовому опису товарної позиції 9021 та поясненням до цієї позиції. Такі товари повинні класифікуватися у товарній підкатегорії 3824 90 64 00 згідно з УКТЗЕД як препарати, що використовуються в хірургії. При митному оформленні дані товари підлягають оподаткуванню за ставкою ввізного мита 5 % відповідно до Закону України «Про митний тариф»та оподаткування податком на додану вартість в розмірі 20 % згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська обласна митниця оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Бориспільською митницею було проведено камеральну перевірку виробів медичного призначення «інше пристосування ортопедичне»(код УКТЗЕД 9021909000), ввезених ТОВ «Медична компанія «Медікус»за період 2007-2010 років, за результатами якої складено Акт № К/0001/10/122000000/21584181 від 05.03.2010 року камеральної перевірки (далі Акт перевірки)

На підставі даних Акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомленнями форми «Р»від 15.04.2010 року № 2 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 114321,91 грн., у тому числі 108878,01 грн. основного платежу та 5443,90 грн. штрафних санкцій та № 3 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 480151,99 грн., у тому числі 457287,61 грн. основного платежу та 22864,38 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення митного контролю при ввезенні товарів у режимі імпорту визначається Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженим Наказом Держмитслужби України від 20.04.2005 року № 314 (далі - Порядок).

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного органу, посадові особи якого здійснюють митний контроль і митне оформлення товарів із застосуванням ВМД і пропуск їх через митний кордон України (далі - ПМО), ВМД, заповнену згідно з обраним митним режимом, її електронну копію й повний комплект документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів.

Згідно з пунктом 17 розділу 3 «Здійснення митних процедур»вищезазначеного Порядку при здійсненні митного контролю здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до вантажних митних декларацій були відсутні, митницею було підтверджено правильність та достовірність даних, внесених до вантажних митних декларацій.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Суд касаційної інстанції зазначає про те, що за змістом статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобовязань у звязку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дія якого не поширюється на митні органи.

Підпунктом «в»пункту 4.2.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платникам податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено, що спірні податкові повідомлення за формою «Р»не є наслідком виявлення арифметичних або методологічних помилок, допущених позивачем у поданих вантажних митних деклараціях.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Київської обласної митниці залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та в порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.

Суддя К.В. Конюшко