Ухвала суду № 22519519, 21.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2012 р. м. КиївК-9410/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Навасардян М.Г.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 01.01.2010

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №6792/10-012 від 09.11.2011

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу ВАТ «Чернівецька пересувна механізована колона №76»на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2008 року по справі №6/91/07 за позовом ВАТ «Чернівецька пересувна механізована колона №76» до ДПІ у м. Чернівці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 19.07.2007 року позовні вимоги ВАТ «Чернівецька пересувна механізована колона №76»до ДПІ у м. Чернівці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №001155151/0 від 12.01.2007 в частині 26965,43грн.; №001156151/0 від 09.11.2006 - в частині 10639,02грн. та №001154151/0 від 09.11.2006 - в частині 185560,71грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що застосування штрафних санкцій було здійснено податковим органом без урахування строку, визначеного п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2008 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в позові.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 13.06.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 15 та 17 Закону України №2181-ІІІ, ст.7, ч.2 ст.9, ст. 10, ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками проведеної ДПІ у м. Чернівці документальної невиїзної перевірки своєчасної сплати ВАТ «Чернівецька пересувна механізована колона №76» узгодженого податкового зобовязання у гранично встановлені терміни, за результатами якої був складений акт №4497/15-1/01037595 від 27.10.2006, за змістом якого позивачем було порушено граничні строки сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №001155151/0 від 12.01.2007, №001156151/0 та №001154151/0 від 09.11.2006, якими позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірах 72198,30грн. (10% суми затримки сплати узгодженого податкового зобовязання), 185842,42грн. (20% суми затримки сплати узгодженого податкового зобовязання) та 389347,01грн. (50% суми затримки сплати узгодженого податкового зобовязання) відповідно.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України №2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 1.2 статті 1 названого Закону податкове зобовязання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї ж норми Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 названої статті штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України №2181-ІІІ є складовою податкового зобовязання, а відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.

Чинне законодавство не містить норми, яка б встановлювала початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, а підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобовязання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобовязання зі штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Правильність такого тлумачення правових норм підтверджується і приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ, за змістом якого штраф за затримку сплати податкового зобовязання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу. У випадку ж обчислення строку застосування штрафу з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, затримка платником сплати узгодженого податкового зобовязання понад 1095 днів взагалі унеможливлювала б накладення на такого платника стягнень в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону.

Отже, за встановлених судом обставин застосування до позивача штрафних санкцій без урахування строку, визначеного п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України №2181-ІІІ, висновок суду першої інстанції є правомірним.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись 210, 222, 223, 226, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ВАТ «Чернівецька пересувна механізована колона №76»задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2008 року скасувати, залишити в силі постанову Господарського суду Чернівецької області від 19.07.2007 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Л.І. Бившева

________А.М. Лосєв