Ухвала суду № 22518243, 19.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2012 р. м. КиївК-12207/09

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердніпро»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009

у справі № 3/224 (22-а-4566/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердніпро»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 17.04.2008 позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12.10.2007 № 0003962301/0/2366 про визначення ТОВ «Інтердніпро»податкового зобовязання з податку на прибутку у загальній сумі 34050,00 грн., в тому числі 22700,00 грн. основного платежу та 11350,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 постанову суду першої інстанції скасовано. Відмовлено у задоволенні позову повністю.

ТОВ «Інтердніпро»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ст. 42 Конституції України, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для визначення спірним податковим повідомленням-рішенням від 12.10.2007 № 0003962301/0 податкового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 34050 грн., в тому числі 22700 грн. основного платежу та 11350 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 28.09.2007 № 596/23-210/31194174 за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Порушення полягало у неправомірному включенні позивачем до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та понесені у звязку з придбанням послуг, не повязаних з господарською діяльністю, а саме: витрати в сумі 76000 грн. з придбання у СПД-фізичної особи ОСОБА_3 за договорами від 05.01.2004 № 08/01-2004 та від 05.01.2006 № 07/01-2006 послуг з бухгалтерського обліку за період вересень 2004 року листопад 2006 року та витрати в сумі 14800 грн. з придбання у СПД-фізичної особи ОСОБА_4 за договорами від 21.07.2004 №07/04 та від 04.01.2005 № 01/05 транспортних послуг з перевезення товарів за період з вересня 2004 року по лютий 2005 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції та валові витрати є документально підтвердженими первинними бухгалтерськими документами.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано під час перевірки документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з перевезення вантажу, а саме: товарно-транспортних накладних. Надані суду товарно-транспортні накладні не містять назви продукції, товару. Послуги з ведення бухгалтерського обліку не повязані з господарською діяльністю позивача, оскільки підприємство не потребувало таких послуг за наявності головного бухгалтера.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки судами належним чином не досліджено обставини у справі, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписи п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР забороняли віднесення до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та реальність понесених витрат. І тільки за повної відсутності таких документів валові витрати можуть вважатися не підтвердженими.

З метою правильного вирішення даного спору суди повинні були повно та всебічно дослідити усі наявні розрахункові, платіжні та інші документи, якими позивач обґрунтовує спірні валові витрати, зясувати причини ненадання товарно-транспортних накладних під час проведення перевірки, врахувати, що у позиції товарно-транспортної накладної «Назва продукції, товару (вантажу) або № контейнера»є посилання на конкретні номера та дати накладних, що надає можливість ідентифікувати перевезений товар, а тому такі накладні не можуть бути відхилені як доказ перевезення товару з визначених судом апеляційної інстанції підстав не зазначення у товарно-транспортних накладних назви товару.

Щодо вирішення спору у частині віднесення до складу валових витрат з придбання послуг по веденню бухгалтерського обліку суди повинні належним чином дослідити господарські операції з придбання позивачем послуг з ведення бухгалтерського обліку, врахувати, що наявність на підприємстві бухгалтера само по собі не може свідчити про необґрунтованість придбання таких послуг, якщо підприємство доведене необхідність їх придбання.

Оскільки суди належним чином не зясували дані обставини, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході якого суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, та вирішили спір у відповідності з нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних спірних відносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердніпро»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 17.04.2008 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяН.Г. Пилипчук

суддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло