Ухвала суду № 22513377, 25.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р. м. КиївК-49315/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси

на постанову Господарського суду Черкаської області від 18.07.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008 р.

у справі №09/22200а

за позовом Кредитної спілки «Кредит-Союз»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Кредит-Союз»звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 18.07.2008 р. (суддя Н.М. Курченко), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Т.Л. Ізмайлова, судді О.О. Шостак, О.М. Романчук), адміністративний позов задоволено повністю; визнано протипранвими та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.11.2007 р. №364/17-407/25204519 та від 25.02.2008 р. №364/2/17-407/25204519.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Податковим органом було проведено виїзну планову первірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р, за результатами якої скалдено акт від 05.11.2007 р. №409/22-0/25204519.

Первіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7 ст.7, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме - виплачені членам кредитної спілки проценти на їх додаткові пайові внески не вкючено до скалду загального оподаткового доходу та не сплачено до бюджету 13401,27 грн. податку з доходів фізичних осіб.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2007 р. №364/17-407/25204519, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 40203,81 грн. (у т.ч. 13401,27 грн. основний платіж, 26802,54 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 25.02.2008 р. №364/2/17-407/25204519, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 40007,88 грн. (у т.ч. 13335,96 грн. основнйи платіж, 26671,92 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Позивач звертаючись із даним позовом вказує на неправомірність донархування йому податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15 (13)% з процентів, виплачених членам кредитної спілки на їх додаткові пайові внески протягом 2006 2007 років.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб стало здійснене, на думку податкового органу, позивачем порушення п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, на думку контролюючого органу, позивач як податковий агент мав нарахувати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 (13)% з доходів нарахованих та виплачених членам кредитної спілки у вигляді процентів, нарахованих на додаткові пайові внески таких членів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про кредитні спілки»від 20.12.2001 р. №2908-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями), кредитну спілку визначено як неприбуткову організацію, засновану фізичними особами, професійними спілками, їх обєднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок обєднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно ст.19 зазначеного Закону майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обовязкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

Нормами ст.21 цього ж Закону визначено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обовязкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Положеннями ст. 23 вказаного Закону передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Підпунктом 4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п.4.3 цієї статті.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм п.9.7 ст.9 цього Закону іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та повязаним з ними фізичним особам (абз. «в»пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Пунктом 7.2 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено ставку податку на рівні 5 відсотків від обєкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Зважаючи на викладені законодавчі норми, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що з правового змісту наведених законодавчих норм вбачається, що доход нарахований членам кредитної спілки у вигляді процентів, нарахованих на додаткові пайові внески таких членів, має оподатковуватись за ставкою 5 відсотків, а не за ставкою 15 (13)% відсотків.

Крім того, судова колегія суду касаційної інстанції вважає цілком обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій відносно того, що положення пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп.9.2.1 і пп.9.2.2 п.9.2 ст.9 цього Закону у частині оподаткування процентів, набирають чинності з 01.01.2010 р.

Тобто приписи зазначеного Закону відповідно до яких має здійснюватися нарахування та сплата податків кредитною спілкою як податковим агентом у випадку виплати процентів по вкладам (внескам) до кредитної спілки фізичним особам, які внесли такі вклади (внески), набирають чинності лише з 01.01.2010 р. Відповідно донарахування податковим органом позивачу податку з доходів фізичних осіб на виплачені ним суми правомірно визнано судовими інстанціями незаконним.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Черкаської області від 18.07.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008 р. у справі №09/22200а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло