Ухвала суду № 22503807, 29.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 р.Справа № 2-а-699/11/2170

Категорія:10.3.1Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Скирда" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства "Скирда" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

встановиЛА:

01 лютого 2011 року, приватне підприємство «Скирда»(далі позивач, ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.08.2010р. №0000592200/0, яким позивачеві збільшено зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 50198,64 грн., у тому числі за основним платежем на 16732,88 грн. та за штрафними санкціями на 33465,76 грн., мотивуючи його тим, що воно складено без врахування всіх обставин здійснення операцій з іноземними партнерами позивача та повністю не враховує порядок нарахування та сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб. На думку позивача, нарахування та сплата зобовязань з податку на прибуток можлива лише у разі обчислення цих зобовязань за податковою звітністю платника податків (складання податкової декларації). Позивач не заперечує, що відповідно до наказу ДПА України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованого в Мінюсті 08.04. 2003 р. за N 271/7592 передбачено відображення утриманого податку на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті винагороди за фрахт суден, але ці дані не є на думку позивача свідченням узгодження зобовязань з цього податку і тому він є вільним від обовязків щодо утримання та сплати цього зобовязання.

Представник позивача у судовому засіданні першої інстанції підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти позову, мотивуючи тим, що позивач виплатив компаніям нерезидентам доходи, не утримавши із суми податок за ставкою 6% та не перерахувавши його до бюджету, чим порушив п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР).

Суд першої інстанції своєю постановою від 04 квітня 2011 року приватному підприємству "Скирда" у задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 12.08.2010р. № 0000592200/0 - відмовив.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення - рішення від 12.08.2010р. №0000592200/0 складене на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 30.07.2010р. № 3414/23-4/33726348.

За результатами перевірки відповідач встановив, що позивач у перевіряємий період здійснив виплати винагороди на користь іноземних юридичних осіб та у порушення вимог п.13.5 ст.13 Закону №334/94-ВР, на прибуток іноземних юридичних осіб з цих виплат не утримав та у бюджет не перерахував.

Так позивачем у ІУ кварталі 2009 року здійснено виплату суми фрахту нерезиденту України компанії Shipping and Trading S.A.» у сумі 11820,0 дол. США, що за курсом НБУ на момент чинення угоди складає 94400,43 грн., у ІІІ кварталі 2009 року позивачем проведено виплати за фрахт судна нерезиденту України компанії Shipping Limited»у сумі 11700,0 дол. США, що за курсом НБУ становить 89873,55 грн. та у ІУ кварталі 2009 року позивачем здійснено оплату вартості фрахту судна нерезиденту України компанії Breeze Shipping LTD»у сумі 11820,0 дол. США, що за курсом НБУ становить 94607,28 грн. Всього нерезидентам України за фрахт суден позивачем у ІІІ та ІУ кварталах 2009 року виплачено 35340,0 дол. США, що за курсом НБУ на момент перерахування коштів становить 278881,26 грн.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

За нормами п. 13.5. ст. 13 Закону №334/94-ВР сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

За нормами п.1.35. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом. Доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону. Для цілей цього Закону під терміном "базова ставка фрахту" розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Позивач не оспорює те що у ІІІ та ІУ кварталах 2009 року ним було сплачено на користь нерезидентів України винагороди у сумі 35340,0 дол. США саме за фрахт суден тому визначення відповідачем приналежності виплат позивачем іноземним партнерам саме за фрахт суден є правомірними.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено особливий порядок оподаткування винагороди нерезидентам за фрахт суден та визначено відмінний від загального порядок утримання та перерахування до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб з цих виплат.

За вказаним порядком платник податків під час виплати винагороди за фрахт суден зобовязаний утримати з цих виплат податок у розмірі 6 відсотків та перерахувати цей податок в бюджет під час проведення цих виплат. Тобто законодавство зобовязує утримати та перерахувати податок одночасно з проведенням виплат.

Фінансова відповідальність за порушення порядку утримання та перерахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб передбачалась ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181-ІІІ).

За нормами пп17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). У звязку з тим, що позивач провів виплати іноземним партнерам коштів за фрахт суден без попередньої сплати податків на прибуток.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції у подвійному розмірі не утриманого та не перерахованого податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Що стосується думки позивача, що визначення зобовязань з податків та їх перерахування можливе виключно після надання податковому органу розрахунку (декларацій) з цього податку, а обовязок перерахування податку виникає виключно лише після узгодження цих зобовязань з податків тобто на підставі податкової декларації то вона є помилковим.

Порядок надання звітів про проведені виплати на користь іноземних юридичних осіб передбачено Порядком надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.01.98 N 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.98 за N 56/2496,

Відповідно до п. 1.3 Порядку № 28 особи, що виплачують доходи нерезидентам, протягом терміну, передбаченого законодавством для квартального звітного періоду, подають до державного податкового органу за своїм місцезнаходженням звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів (далі - Звіт) за попередній квартал.

Водночас, відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, у разі здійснення платником податків грошових виплат нерезиденту без сплати відповідного податку, відповідальність за перерахування якого та обов'язковість сплати передбачені зокрема, п. 16.13 Закону № 334/94-ВР, відповідач правомірно застосував до платника податків штрафні санкції відповідно до вищевказаних норм пп. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону N 2181.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог

ти самим повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Скирда", - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства "Скирда" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяЮ.В. Яковлев

суддяД.В. Запорожан