Постанова № 22502441, 02.04.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2012 року Справа № 5002-34/4589-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисової Ю.В.,

суддівГонтаря В.І.,

Плута В.М.,

за участю :

прокурора: Бучко Роман Васильович, посвідчення №393 від 05.10.11, старший прокурор відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України;

прокурора: Година Дмитро Андрійович, посвідчення №363 від 08.12.10, помічник військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України;

позивача: не з'явився, Міністерство оборони України;

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 17.01.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ";

третьої особи: не з'явився, державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський";

третьої особи: не з'явився, ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 10 січня 2012 року у справі №5002-34/4589-2011

за позовом заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, місто Київ 1, 01001)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ" (вул. Свердлова, 34е, місто Ялта, 98603)

треті особи: державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (вул. Свєрдлова, 32, місто Ялта, 98600)

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 98600)

про визнання права власності та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ", у якій просив визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно - кліматопавільйон (літня веранда) літ. „Б”, загальною площею 175,8 кв.м., яке розташовано за адресою: АР Крим, місто Ялта, вул. Свердлова, 34, вартістю 90148,00 грн., а також витребувати вказане майно з незаконного володіння відповідача на користь держави України в особі Міністерства оборони України.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 330, 388, 392 Цивільного кодексу України, статей 20, 361 Закону України „Про прокуратуру”, статті 10 Закону України „Про оборону”, статті 10 Закону України „Про Збройні Сили України”, Положенні про Міністерство оборони України (затверджене Указом Президента України від 21.08.97 року за №888/97) та мотивовані тим, що спірне майно вибуло з володіння власника (держави України в особі Міністерства оборони України) без його волі, оскільки відчужено особою, яка не мала на це права, що встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2011 року у справі №5002-1/2152-2011.

Оскільки в подальшому спірне майно неодноразово відчужувалось на користь інших юридичних осіб та на даний час знаходиться у володінні товариства з обмеженою відповідальністю „Формат-ІТ”, це надає право власнику майна державі витребувати майно саме із володіння останнього.

У звязку із зміною адреси майна та зміною його позначення у технічній документації, прокурор 09 грудня 2011 року суду надав клопотання, у якому уточнив адресу АР Крим, місто Ялта, вул. Свердлова, 34е та його позначення у документах технічної інвентаризації під літ „В” (том 2 а.с. 21).

27 жовтня 2011 року ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору було залучено державне підприємство Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський” та товариство з обмеженою відповідальністю „Барконд”, яке, як пізніше встановлено судом першої інстанції, припинило свою діяльність (на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 27 листопада 2008 року у справі №50/280).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_4, а товариство з обмеженою відповідальністю „Барконд” виключено зі складу третіх осіб, як особу, що припинила свою діяльність у звязку з ліквідацією.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 10 січня 2012 року у справі №5002-34/4589-2011 позов було задоволено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що спірне нерухоме майно було відчужено з порушенням передбаченого законодавством порядку відчуження основних засобів, встановленого Законом України „Про правовий режим майна у Збройних силах України”, Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил від 28.12.2000 року за №1919 поза волею власника майна держави України в особі Міністерства оборони України, з огляду на що, майно може бути витребувано у відповідача, у якого воно на даний час перебуває, власником в особі органу, уповноваженого здійснювати управління відповідним майном Міністерством оборони України, не зважаючи на те, що відповідне майно отримано товариством з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ" оплатно за договором, не визнаним судом недійсним у встановленому порядку.

В основу вказаних висновків суд першої інстанції поклав факт недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна №3505, укладеного між державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та товариством з обмеженою відповідальністю "Барконд", який встановлений рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-1/2152-2011, та як наслідок зробив висновок про те, що власником майна залишилась держава в особі органу управління таким майном Міністерство оборони України, а товариство з обмеженою відповідальністю "Барконд", в силу визнання недійсним вказаного договору, не набуло право власності на спірне майно, отже, не мало повноважень щодо відчуження відповідного спірного майна товариству з обмеженою відповідальністю „Формат”, а останній, в свою чергу, ОСОБА_4, який відчужив майно відповідачу у справі товариству з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ".

Як зазначив місцевий господарський суд, у разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, як не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, 19 січня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, при недоведеності обставин, які суд визнав встановленими та з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 387 Цивільного кодексу України, з підстав чого підлягає скасуванню.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд визнав доведеними обставини щодо правового режиму спірного нерухомого майна при наявності в матеріалах справи категоричних протиріч, що призвело до невірного застосування норм статей 12, 388 Цивільного кодексу України.

За переконанням відповідача, тільки після встановлення правового режиму спірного нерухомого майна буде можливо встановити наявність чи відсутність порушень при відчуженні майна та визначити нормативно-правові акти, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2012 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ" було прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді: Гонтар. В.І., Плут В.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2012 року розгляд справи відкладався з метою витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що відбулось 02 квітня 2012 року, прокурори наполягали на вимогах заявленого позову та заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили судову колегію рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача, який також зявився у судове засідання, наполягав на доводах апеляційної скарги та заперечував проти позовних вимог, просив судову колегію рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки судову колегію не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, що не зявились, за наявними у справі документами.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2000 року наказом №209 Міністерства оборони України "Про створення державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та затвердження його Статуту" наказано на фондах військового санаторію (Ялтинський на 750 ліжок), що розформовується (ліквідується) за юридичною адресою: 98630, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 32, створити державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський".

11 листопада 2005 року між державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та товариством з обмеженою відповідальністю "Барконд" укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №3505, а саме: літер "Р" будівля служби тилу загальною площею 481,3 кв.м., літер "В" будівля аптеки загальною площею 284,6кв.м., літер "Є" диспетчерська склад гаражу загальною площею 263,2кв.м., літер "Т" склад загальною площею 818,3 кв.м., літер "К" склад загальною площею 153,8 кв.м., літер "Х" літній кінотеатр загальною площею 100,6 кв.м., літер "З" танцмайданчик загальною площею 16,0 кв.м., літер "А" кліматопавільйон (літня веранда) загальною площею 99,6 кв.м., літер "Б" кліматопавільйон (літня веранда) загальною площею 175,8 кв.м., літер "У" слюсарна майстерня загальною площею 104,0 кв.м., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34; також КПП №1 без літери загальною площею 20,0 кв.м. та інженерні споруди: резервуар для води і фонтан, які розташовані за адресою : АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова,32, також літер "Я" літній кінотеатр з кінобудкою загальною площею 28,4 кв.м., на ділянці спортмайданчик, танцмайданчик, літер "У" каса, літер "Г" санвузол душова, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 38.

Спірні правовідносини склалися стосовно кліматпавільону (літ "Б"), площею 175,8 кв.м., вартість якого визначена у 90148 грн., розташований за адресою: АР Крим, місто Ялта, вул. Свердлова 34, який був одним з обєктів договору купівлі-продажу (том 1, а.с.106-107).

У відповідності до пункту 2.2. договору за №3505 товариство з обмеженою відповідальністю „Барконд” придбало у державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" зазначене нерухоме майно, сплативши 4509691,00 грн.

В подальшому, 13 грудня 2005 року за актом приймання-передачі спірне нерухоме майно за договором №3505 було передано товариству з обмеженою відповідальністю „Барконд”.

Договір купівлі-продажу №3505 від 11 листопада 2005 року було нотаріально посвідчено 11 листопада 2005 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Також, вказаний договір 11 листопада 2005 року було зареєстровано у Державному реєстрі правочинів (том 1 а.с. 108).

Право власності на нерухоме майно, яке відчужено за договором, зареєстровано КП "Ялтинське міське бюро технічної інвентаризації" 14 грудня 2005 року (том 1 а.с. 109).

Судом також встановлено, що у провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходилась справа №5002-1/2152-2011 за позовом військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Барконд" та державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", за участю третіх осіб: ОСОБА_4, Міністерства економіки України, Кабінету Міністрів України, товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ", комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації", предметом дослідження у якій було встановлення відповідності договору купівліпродажу нерухомого майна №3505 від 11 листопада 2005 року вимогам діючого законодавства на момент його укладення.

На рішення суду у вказаній справі місцевий господарський суд, розглядаючи дійсний спір, послався як на таке, що набрало законної сили, та прийняв за основу висновки судового рішення про недійсність угоди від 11.11.2005 року.

Разом з тим, за результатом апеляційного перегляду справи №5002-1/2152-2011, господарський суд апеляційної інстанції, перевіривши наявність підстав для визнання угоди недійсною, позов військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишив без розгляду.

Отже, вказаний договір купівлі-продажу є чинним з огляду на приписи статті 204 Цивільного кодексу України, яка передбачає презумпцію правомірності правочину.

Спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11559870 від 28 жовтня 2011 року, №12577441 від 26 грудня 2011 року, наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що на момент розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю "Барконд" та товариство з обмеженою відповідальністю "Формат", якому у подальшому товариством з обмеженою відповідальністю "Барконд" відчужено спірне майно, і яке відчужило його на користь третьої особи ОСОБА_4, припинили свою діяльність (том 1, а.с.25-27,102-104, том, 2 а.с. 22, 76-78).

01 грудня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю „Формат-ІТ” (за договором покупець) та ОСОБА_4 (за договором продавець) уклали договір про купівлю-продаж нерухомого майна №6873, а саме: кліматопавільйону (літня веранда) літ. „Б"”, пл.175,8 кв.м., вартістю 82900,00 грн., що розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_6

За умовами вказаного вище договору, право власності на спірне майно у товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ" виникає з моменту нотаріального посвідчення, здійснення повного розрахунку, підписання акта прийому-передачі та державної реєстрації договору (пункт 14 договору).

01 грудня 2008 року ОСОБА_4 та товариство з обмеженою відповідальністю „Формат-ІТ” склали акт приймання-передачі майна, згідно з яким продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв об'єкт майна - кліматопавільйон (літня веранда) літ. „Б"”, пл.175,8 кв.м., розташований в місті Ялта, вул. Свердлова, 34.

Як свідчать матеріали справи, 25 червня 2009 року Ялтинська міська рада ухвалила рішення (№1085), згідно з яким, об'єкту нерухомого майна - кліматопавільйон (літня веранда), літера „Б"”, площею 175,8 м.кв. було присвоєно нову поштову адресу: м. Ялта, вул. Свердлова, 34е та присвоєно нову літеру „В”.

На вказане майно товариство з обмеженою відповідальністю „Формат-ІТ” отримало свідоцтво про право власності, зареєстроване 14 серпня 2009 року КП БТІ Ялтинської міської ради, запис №1249 в книзі 16-р, стор. 163, витяг про реєстрацію №23589099.

З врахуванням викладених обставин, встановлено, що спірне нерухоме майно від товариства з обмеженою відповідальністю „Барконд” передалось на підставі декілька нотаріальних угод до останнього власника - товариства з обмеженою відповідальністю „Формат-ІТ”, який є особою, за якою зареєстровано право власності на відповідне спірне майно, що підтверджено листами КП Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" від 01 квітня 2011 року за №572 №859 та від 20 травня 2011 року (том 1, а.с.16, том 2 а.с. 55-56).

Втім, прокурор вважає, що дійсним власником майна, з огляду на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2011 року у справі №5002-1/2152-2011, була та залишається держава в особі Міністерства оборони України, порушене право якої підлягає захисту у судовому порядку шляхом витребування спірного майна від товариства з обмеженою відповідальністю „Формат-ІТ” на користь держави та визнання права власності держави на зазначене майно, що і послугувало підставою для звернення прокурора з відповідними вимогами до місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

Звертаючись до суду з даним позовом, заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону просить визнати право власності за державою в особі Міністерства оборони України на майно, яке передано товариству з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ " ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, а також витребувати відповідне майно з володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Формат -ІТ", оскільки рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2011 року у справі №5002-1/2152-2011 було встановлено, що при укладенні спірного договору був порушений порядок відчуження військового майна, яким є майно державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський".

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження” (стаття 115 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення виникає у момент набрання ним чинності.

Втім, матеріали справи свідчать про те, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2011 року у справі №5002-1/2152-2011 за результатом апеляційного перегляду скасовано, а позов залишено без розгляду з огляду на ненадання заінтересованою особою необхідних для вирішення спору матеріалів, представлення позивачем неналежних та недопустимих доказів у справі.

Отже, судовою колегією зроблено висновок, що договір купівлі-продажу від 11 листопада 2005 року є чинним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, відсутні й правові підстави вважати недійсними всі наступні передачі спірного нерухомого майна за договорами купівлі-продажу: від товариства з обмеженою відповідальністю "Барконд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Формат", від останнього до ОСОБА_4

До того ж, договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_4 та товариством "Формат - ІТ" позивачем в окремому позовному провадженні не оскаржувався, що виключає можливість визнання права власності на спірне майно за державою в особі Міністерства оборони України, оскільки майно знаходиться у відповідача на законних підставах.

Слід зазначити, що підставою позовних вимог у справі, що розглядається, зазначені приписи статті 388 Цивільного кодексу України, та заявлені вимоги про витребування майна ґрунтуються на правах віндикації.

Але ж, судовою колегією приймається до уваги, що у дійсній справі прокурором не доведені обставини недійсності правочину від 11.11.2005 року, оскільки єдиним доказом про це було посилання на судове рішення у справі №5002-1/2152-2011. Отже, факт вибуття спірного майна з власності Міністерства оборони України не з його волі судом не встановлений.

Крім того, самостійно змінювати предмет та підстави позовних вимог господарський суд позбавлений права і розглядає спір в межах заявлених позовних вимог.

Навпроти, матеріали справи містять достатньо доказів правомірності набуття права власності на спірне майно відповідачем.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено принцип непорушності права власності: ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Втім, надані прокурором 02 квітня 2012 року у судовому засіданні документи, за переконанням судової колегії, носять доказову силу при вирішенні спору у справі №5002-1/2152-2011, при розгляді вимог про правомірність укладеного між державним підприємством Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський” та товариством з обмеженою відповідальністю „Барконд” договору купівлі-продажу нерухомого майна №3505 від 11 листопада 2005 року.

Разом з тим, враховуючи, що суд не позбавлений права надати самостійну оцінку угоді, яка послугувала підставою для відчуження спірного майна, судова колегія приймає до уваги відсутність необхідних для вирішення спору належних і допустимих доказів з огляду на положення статей 33,34 ГПК України.

Отже, щодо вимог позову прокурора про витребування майна з незаконного володіння відповідача, слід зазначити, що така вимога є по суті віндикаційним позовом. Проте, однією з особливостей віндикаційного позову є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. Водночас, між сторонами існує спір з приводу права власності на нерухоме майно. Таким чином, в даному випадку право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндикаційного позову, тому судова колегія дійшла висновку про відмову прокурору у задоволенні позовної заяви.

З огляду на недоведеність прокурором у даній справі вимог віндикаційного характеру, а також відсутність підстав для визнання недійсним оплатного договору між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ", судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення, як винесеного з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2 частини 1), 104 (пункт 4 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 10 січня 2012 року у справі №5002-34/4589-2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовити.

Головуючий суддяЮ.В. Борисова

СуддіВ.І. Гонтар

В.М. Плут