Рішення № 22502238, 03.04.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2012 р. Справа № 5011-9/294-2012

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Манушар Україна”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс”

про стягнення в сумі 214 884 грн. 39 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 19.01.2012р.).

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Манушар Україна” звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс” про стягнення заборгованість по розрахунках з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення в сумі 191 981 грн. 16 коп., пеню в розмірі 33 251 грн. 40 коп., 3% річних в розмірі 5 751 грн. 30 коп., а також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 4619 грн. 67 коп..

26.03.2012р. позивач, до початку розгляду справи по суті, подав клопотання, в якому уточнює позовні вимоги в частині розміру пені, 3% річних та інфляційних витрат, а саме просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по розрахунках з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення в сумі 193 330 грн. 81 коп., пеню в розмірі 14 120 грн. 45 коп., 3% річних в розмірі 7 433 грн. 13 коп., а також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 4297 грн. 68 коп.. Судом прийнято дане клопотання до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні від 03.04.2012р. підтримав позовні вимоги з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 03.04.2012р. не зявився, вимог не заперечив. Проте, до господарського суду повернувся конверт, в якому відповідачу за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 19, було направлено ухвалу від 13.03.2012р. з довідкою відділення підприємства звязку: “За терміном зберігання”. З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс”: м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 19. Вищезазначені обставини свідчать про неподання відповідачем органу реєстрації всупереч п. 5 ст. 29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” - відомостей про зміну фактичного місцезнаходження. Таким чином, негативні наслідки за вказане порушення покладаються на відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс”.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Манушар Україна” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс” (покупець) було укладено договір №100501 (надалі - Договір; а.с. 37-39), відповідно до умов якого продавець взяв на себе зобовязання передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) найменування, кількість та ціна якої вказується в додатках до даного Договору (а.с. 40) які являються його невідємними частинами.

Відповідно до додатку №2 до Договору, продавець був зобовязаний передати покупцю 12-гидрооксистеаринову кислоту у кількості 7 (семи) тон, загальною вартістю 182700 грн. (з ПДВ), з умовою оплати товару - відстрочка платежу 21 банківський день з моменту відвантаження зі складу продавця.

У відповідності до пункту 4.1. Договору ціна товару зазначається в додатках до даного договору, які являються його невідємною частиною і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Поставка здійснюється по цінами завчасно погодженими з покупцем, на кожну партію товару.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що продавець гарантує незмінність ціни на товар з моменту відвантаження його покупцю до моменту надходження коштів покупця на рахунок продавця.

Відповідно до пункту 2.1 Договору передбачено, що якість товару який передається підтверджується сертифікатом якості.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що продавець здійснює продаж товару на умовах ЕХW (склад продавця) відповідно ІНКОТЕРМС 2000.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що відвантаження товару проводиться партіями в письмово погодженні сторонами строки, в асортименті та в якості, вказаним в додатках до даного Договору.

У відповідності до пункту 5.3. Договору встановлено, що продавець після відвантаження товару надсилає покупцю по факсимільному звязку наступну інформацію: дату відвантаження та кількість відвантаженого товару, в звязку з чим датою відвантаження товару вважається дата товарно-транспортної накладної (пункт 5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на рахунок продавця в строки, вказані в додатках до даного Договору. Датою оплати вважається дата зарахування, перерахованих покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця ( пункт 6.2. Договору).

Відповідно до пунктів 7.1., 7.2., 7.3., 7.4. Договору передбачено порядок передачі та прийому товару, а також перелік документів які складаються під час передачі та прийому товару.

На виконання умов Договору позивач виконав обумовлені договором зобовязання, а саме 15 листопада 2010 року провів відвантаження товару на загальну суму 182 700 грн., який в свою чергу 15 листопада 2010 року був прийнятий відповідачем, що підтверджується копією видаткової накладної №104520/2 від 15 листопада 2010 року (а.с. 41), копією довіреності №297 від 12 листопада 2010 року (а.с. 42), копією податкової накладної №433 від 15.11.2010 року (а.с. 43), які були підписані повноважними представниками сторін та скріпленні відтисками їхніх печаток.

Відповідно до датку № 2 до Договору відповідач повинен був повністю розрахуватись за поставлений товар до 14 грудня 2010 року включно, однак своїх зобовязань з розрахунку не виконав та суму боргу не сплатив.

Таким чином, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 182700 грн. 00 коп..

Відповідно до пункту 10.2. Договору покупець несе відповідальність за несвоєчасну сплату за отриманий товар. Покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми, що підлягає сплаті згідно розрахунку, за кожний день прострочення сплати.

На підставі пункту 10.2. Договору, з урахуванням положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, позивач нарахував відповідачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 15.12.2010р. по 15.06.2011р. в розмірі 14 120 грн. 45 коп..

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач за прострочення виконання грошового зобовязання нарахував відповідачу за період з 15.12.20.10р. по 23.03.2012р. збитки, завданні внаслідок інфляції в розмірі 10 630 грн. 81 коп. та 3% річних в розмірі 7 433 грн. 13 коп..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 182 700 грн. 00 коп. заборгованості, 14 120 грн. 45 коп. пені, 10 630 грн. 81 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 7 433 грн. 13 коп. 3% річних стверджуються Договором, та іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 612, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 214 884 грн. 39 коп..

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме судовий збір в сумі 4297 грн. 68 коп..

У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Враховуючи вищевказане, судові витрати відповідно до частин 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез Лубрикантс” (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 19, код ЄДРПОУ 36592032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Манушар Україна” (65009, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 16, кв. 66, код ЄДРПОУ 34552988) 182 700 грн. 00 коп. заборгованості, 14 120 грн. 45 коп. пені, 10630 грн. 81 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, 7 433 грн. 13 коп. 3% річних та 4297 грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею “09” квітня 2012р..