Рішення № 22501990, 05.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/32/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.12 Справа № 5009/511/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; 99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, 15-Б)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 34)

про відшкодування шкоди,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” матеріальної шкоди у сумі 7792,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 228 Господарського кодексу України, ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування”. Зокрема, в позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до наведених норм права до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вважає, що в даному випадку відповідальним по відшкодуванню збитків є Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, як страховик, відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/4525446.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.02.2012р. порушено провадження у справі № 5009/511/12, присвоєно справі номер провадження № 30/32/12, розгляд якої призначено на 15.03.2012р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 15.03.2012р. у звязку з неявкою уповноважених представників сторін, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався. Судове засідання призначено на 05.04.2012р.

Представник позивача у судове засідання 05.04.2012р. не зявився. 02.04.2012 р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява, у якій зазначено, що 28.02.2012 р. відповідач визнав позов та провів сплату заборгованості у розмірі 7282,00 грн. за мінусом франшизи 510,00 грн. (7792,00 510,00 = 7282,00), що підтверджується платіжним доручення №1972 від 28.02.2012р. Станом на 28.02.2012р. відповідач з урахуванням Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розрахувався за заподіяну матеріальну шкоду повністю. Також, позивач заявив клопотання про проведення судового засідання без уповноваженого представника позивача у звязку з необхідністю забезпечення явки представника ВАТ НАСК “Оранта” до Гагарінського районного суду м. Севастополя по цивільним справам призначених до розгляду на 05.04.2012р.

Відповідач Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” - письмовий відзив на позовну заяву не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з підпунктом 3.6 Розяснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Ухвалу від 07.02.2012 р. про порушення провадження у справі №5009/511/12 уповноважений представник відповідача отримав 13.02.2012 р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.02.2012 р. №10114454. Відтак, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце слухання справи.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

По закінченні судового засідання 05.04.2012 р. підготовлено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2008 р. о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1, на пр. Гагаріна у м. Севастополі, керуючи автомобілем “Форд Сієра” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 не врахував дорожньої обстановки, не вірно вибрав безпечну дистанцію до автомобіля “Форд Фієста” державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що зупинився попереду, в результаті чого скоїв з ним зіткнення, що призвело до механічних ушкоджень транспортних засобів.

Відповідно до постанови Гагарінського районного суду м. Севастополя від 19.12.2008 р. у справі №3-21543/2008, ОСОБА_1 був визнаний винним у вищезазначеному ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП.

Як свідчать матеріали справи та довідка №8296926 від 03.03.2009 р. про дорожньо-транспортну пригоду ДАІ автомобіль “Форд Сієра” номерний знак НОМЕР_2, який потрапив у ДПТ під керуванням гр. ОСОБА_1., належить на праві власності ОСОБА_2.

Згідно довідки №8296926 від 03.03.2009 р. про дорожньо-транспортну пригоду ДАІ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ТДВ “СК “Кредо” (поліс ВВ/4525446 з терміном дії до 18.09.2009р.).

Судом встановлено, що автомобіль Форд Фієста держ. реєстр. номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_3, вказане підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 31.10.2008 р.

Згідно договору добровільного страхування транспортного засобу від 31.10.2008р. № 012143110740 (надалі Договір страхування) автомобіль Форд Фієста державний реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахований в страховій компанії Севастопольської міській дирекції ВАТ НАСК “Оранта” (позивач у справі). Вигодонабувач АКБ “Правекс-Банк”.

Відповідно до п. 1.9. Договору страхування автомобіль “Форд Фієста” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахований в ВАТ НАСК “Оранта” строком на 1 рік, на період з 01.11.2008 р. по 31.10.2009 р.

10.12.2008 р. позивачем було прийнято від ОСОБА_3 заяву №582 про страхову виплату на підставі договору страхування.

Аварійним комісаром Федоровим Р.О. був складений протокол (акт) від 10.12.2008 р. огляду транспортного засобу автомобіля “Форд Фієста” державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно висновку №934 від 17.12.2008 р. спеціаліста Федорова Р.О. розмір матеріальної шкоди, завданої власникові автомобілю “Форд Фієста” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склав 9 312,20 грн.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталась в період дії страхового захисту та відповідно до страхового акту №582-1608/10.12.2008 від 23.01.2009р. була визнана страховою подією.

Відповідно до п. 2.6.2. Договору страхування встановлено, що при застосуванні безумовної франшизи в усіх випадках розмір страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи.

Згідно розрахунку розміру страхового відшкодування відповідно до договору №012143110740 від 31.10.2008 р. зазначено, що датою настання страхового випадку є 08.12.2008 р., вартість відновлювального ремонту 9312,20 грн., безумовна франшиза 1520,00 грн., сума страхового відшкодування до виплати склала 7792,00 грн.

Севастопольською міською дирекцією ВАТ НАСК “Оранта” з урахуванням вимог договору страхування, за мінусом безумовної франшизи 1520,00 грн., була сплачена ОСОБА_3 сума страхового відшкодування у розмірі 7792,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №260 від 10.02.2009 р., вигодонабувачу, за договором страхування АКБ “Правекс-Банк”.

Позовні вимоги про стягнення з стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” 7792,00 грн. шкоди в порядку регресу є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пункт 2 ст. 1187 ЦК України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідач не довів того, що завдана позивачу шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

При цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

За змістом статті 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 даного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика.

Як встановлено судом на підставі зібраних доказів у справі, зокрема, довідки №8296926 від 03.03.2009 р. про дорожньо-транспортну пригоду ДАІ, постанови Гагарінського районного суду м. Севастополя від 19.12.2008 р. у справі №3-21543/2008, 08.12.2008 р. о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1, на пр. Гагаріна у м. Севастополі, керуючи автомобілем “Форд Сієра” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 не врахував дорожньої обстановки, не вірно вибрав безпечну дистанцію до автомобіля “Форд Фієста” державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що зупинився попереду, в результаті чого скоїв з ним зіткнення, що призвело до механічних ушкоджень транспортних засобів. Своїми діями водій ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок ДТП було пошкоджено, зокрема, автомобіль Форд Фієста, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної зазначеному автомобілю відповідно до висновку № 934, складеного 17.12.2008 р. спеціалістом Федоровим Р.А., становить 9312,20 грн.

Також судом встановлено, що вказаний транспортний засіб було застраховано власником ОСОБА_3 у Севастопольській міській дирекції ВАТ НАСК “Оранта” відповідно до договору страхування транспортного засобу № 012143110740 від 31.10.2008 р., у звязку з чим на підставі страхового акту № 582-1608/10.12.2008 від 23.01.2009 р. та заяви страхувальника Севастопольська міська дирекція ВАТ НАСК “Оранта”, виконуючи свої зобовязання за вказаним договором страхування, сплатила Вигодонабувачу за Договором страхування суму страхового відшкодування у розмірі 7792,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №260 від 10.02.2009 р.

Разом з тим, судом встановлено, що інший учасник ДТП: транспортний засіб “Форд Сієра” номерний знак НОМЕР_2, який потрапив у ДТП під керуванням гр. ОСОБА_1, належить на праві власності ОСОБА_2, при цьому цивільно-правова відповідальність вказаної особи, як власника цього транспортного засобу, застрахована у Севастопольській міській дирекції ВАТ НАСК “Оранта” (поліс ВВ/4525446 з терміном дії до 18.09.2009р.).

Матеріалами справи підтверджено, що вина ОСОБА_1, який керував автомобілем на законних підставах, у вчиненні ДТП доведена належним чином, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок відшкодувати завдані збитки Севастопольській міській дирекції ВАТ НАСК “Оранта”, яка отримала право вимоги від потерпілого.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля Форд Фієста, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 збитки, у даному випадку є Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” відповідно до положень Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах, передбачених договором обовязкового страхування цивільної відповідальності.

За змістом позовної заяви від 06.02.2012 р., позивач заявив до стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 7792,00 грн.

Проте, у заяві від 02.04.2012 р. позивач вказав, що відповідач з урахуванням вимог Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 7282,00 грн. за мінусом франшизи 510,00 грн. та зазначив, що відповідач розрахувався за заподіяну матеріальну шкоду повністю.

Факт відшкодування відповідачем позивачу матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 7282,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №1972 від 28.02.2012 р., тобто вже після звернення позивача до суду.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у звязку з погашенням Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” в порядку регресу страхового відшкодування згідно полісу ВВ/4525446 у розмірі 7282,00 грн., у справі відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі №5009/511/12 в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 7282,00 грн.

Щодо стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 510 грн., господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до полісу страхування ВВ/4525446 з терміном дії до 18.09.2009р. відповідач несе відповідальність за вини дії ОСОБА_1 та повинен відшкодувати збитки завдані при ДТП в межах ліміту відповідальності, встановленогост.9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

До того ж, згідно приписів ст.12 зазначеного Закону України страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього ж пункту.

Суд зазначає, що заявлена позивачем сума страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн. позивачем належним чином не обґрунтована, оскільки суду не було надано доказів правомірності нарахування вказаної суми.

До того ж, позивач заявою від 02.04.2012 р. стверджує про повний розрахунок відповідача з ним та наполягає лише на вирішенні питання тільки щодо судових витрат.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо відмови в позові в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта»м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо»про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 510 грн. відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 7282,00 грн. припинити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 34, ЄДРПОУ 13622789; розрахункові рахунки не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; 99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, 15-Б; р/р 26502000001043 в АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 300023, ЄДРПОУ 00034186, отримувач: НАСК “Оранта”, призначення платежу: 2790, регрес Севастопольської дирекції) 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 06.04.2012р.