Рішення № 22501969, 03.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/27/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.12 Справа № 5009/814/12

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_2)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 19/27 від 03.01.2012 р.

від відповідача : не зявився

ВСТАНОВИВ:

Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району, м. Запоріжжя звернувся в господарський суд Запорізької з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя заборгованості в розмірі 2529,90 грн. за договором постачання теплової енергії в гарячій воді № 214 від 01.10.2004 р.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що згідно договору постачання теплової енергії в гарячій воді № 214 від 01.10.2004 р., Концерн «МТМ»постачає теплову енергію відповідачу на нежитлове підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 34,20 м2, з тепловим навантаженням на опалення 0,002326 Гкал/год. За період з червня 2011 р. по січень 2012 р. (включно), нарахування за Договором складають 2529,90 грн., з яких 136,80 грн. плата за приєднане теплове навантаження за період червень 2011 р. вересень 2011 р. та 2393,10 грн. плата за фактично отриману теплову енергію за період жовтень 2011 р. січень 2012 р. Також, позивачем зазначено, що нарахування проводились відповідно до договірного навантаження за тарифами, затвердженими Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 658 від 27.12.2010 р. та постановою НКРРКПУ № 127 від 30.09.2011 р. В порушення договірних зобовязань, відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався. Станом на дату подання позову, борг відповідача за спірний період становить 2529,90 грн. Посилаючись на приписи статей 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 ЦК України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/814/12, розгляд якої призначено на 03.04.2012 р.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві, а також відповів на питання суду.

Відповідач ФОП ОСОБА_1, вимоги суду, викладені в ухвалі щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів, не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвала господарського суду Запорізької області про порушення провадження по справі, направлена на адресу відповідача: 69059, АДРЕСА_2, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, до суду не поверталась. Ухвала була направлена на фактичну адресу відповідача, зазначену у ЄДР. Таким чином, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 03.04.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.10.2004 р. між Концерном «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Жовтневого району (Енергопостачальною організацією, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 214 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація зобовязалась постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору Енергопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію в межах 4,5 Гкал з максимальним тепловим навантаженням 0,002326Гкал/годину.

Згідно із п. 1.9 Договору тарифи для розрахунків між Енергопостачальною організацією та Споживачем встановлюються відповідними органами влади згідно діючого законодавства. Вартість теплової енергії на момент складання Договору, згідно розпорядження голови облдержадміністрації № 372 від 21.11.2003 р. становить 79,98 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 Гкал для підприємств, установ та організацій (опалення та підігрів).

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно із п. 6.1 та п. 6.2 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні), відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п. 6.3 Договору Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобовязаний оформити акт надання послуг і до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.

Споживач зобовязаний до 20-го числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію (п. 6.5 Договору).

Як встановлено судом, на підставі Договору, позивачем з червня 2011 р. по вересень 2011 р. нараховано відповідачу плату за приєднане теплове навантаження на загальну суму 136,80 грн., а саме: за червень 2011 р. в сумі 34,20 грн., за липень 2011 р. в сумі 34,20 грн., за серпень 2011 р. в сумі 34,20 грн. та за вересень 2011 р. в сумі 34,20 грн. Також, за період з жовтня 2011 р. по січень 2012 р. відповідачу нараховано плату за фактично отриману теплову енергію в загальній сумі 2393,10 грн., а саме за жовтень 2011 р. в сумі 276,47 грн., за листопад 2011 р. в сумі 614,83 грн., за грудень 2011 р. в сумі 662,53 грн. та за січень 2012р. в сумі 839,27 грн.

Факт подачі теплової енергії підтверджуються актами приймання - передачі теплової енергії, які відповідач, позивачу зворотно не направив, зауважень, у встановлений Договором строк, на акти не надав.

На оплату теплової енергії відповідачу були направлені позивачем, в період з червня 2011 р. по січень 2012 р., акти приймання-передачі теплової енергії від 30.06.2011р., від 31.07.2011р., від 31.08.2011р., від 30.09.2011р., від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р. та рахунки: за червень 2011 р. (на суму 34,20 грн.), за липень 2011 р. (на суму 34,20 грн.), за серпень 2011 р. (на суму 34,20 грн.), за вересень 2011 р. (на суму 34,20 грн.), за жовтень 2011 р. (на суму 276,47грн.), за листопад 2011 р. (на суму 614,83 грн.), за грудень 2011 р. (на суму 662,53грн.) та за січень 2012 р. (на суму 839,27 грн.). Всього на суму 2529,90 грн.

Надсилання актів та рахунків підтверджується реєстрами відправлення рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії за відповідний період.

Проте, в строки, передбачені Договором, відповідач оплату теплової енергії не здійснив.

Листом від 16.02.2012 р. (вих. № 247) позивач звернувся до відповідача з вимогою в строк до 25.02.2012 р. сплатити заборгованість в сумі 2529,90 грн.

Вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовна вимога про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми 2529,90 грн. боргу за спожиту теплову енергію стала предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період були врегульовані укладеним ними Договором № 214 від 01.10.2004 р., за умовами якого позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач приймати та сплачувати її вартість.

Сторонами було узгоджено, що розрахунки за Договором здійснюються в грошовій формі, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків.

Згідно з п. 4.2.3 Договору сторони обумовили, що про зміну тарифів Споживач повідомляється у письмовій формі або засобами масової інформації.

Відповідно до пп. «а» п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Статтею 13 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, а у ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено їх повноваження щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів Україні № 869 від 01.06.2011 р. затверджено «Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», яким передбачено, що підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку.

На підставі вищезазначених нормативних актів, виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення № 658 від 27.12.2010 р. «Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення, затвердження загальних вказівок до тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення».

Згідно з умовами договору та прийнятим рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради, за період з червня 2011 р. по січень 2012 р., позивачем нараховано відповідачу 136,80 грн. плати за приєднане теплове навантаження та 2392,10 грн. плати за фактично отриману теплову енергію. Направлені на адресу відповідача відповідні акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки відповідачем оплачені не були.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 4 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»визначено структуру двоставкового тарифу. Так, двоставковий тариф грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної). При цьому зазначено, що умовно-постійна частина двоставкового тарифу - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання як грошовий вираз решти планованих економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Теплове навантаження об'єкта теплоспоживання визначається технічними умовами на приєднання споживача та договором між теплопостачальною організацією і споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість теплової енергії, використаної для надання послуги з централізованого опалення, визначається за показниками приладів обліку, а в разі їх відсутності - шляхом проведення розрахунку за договірними технічними показниками системи опалення або для житлових будинків - з урахуванням нормативних питомих витрат теплової енергії для опалення будинків відповідного населеного пункту п. 88 Постанови КМУ № 869 від 01.06.2011 р.).

Оскільки між позивачем та відповідачем було укладено Договір, Енгергопостачальною організацією Концерном «Міські теплові мережі»щомісячно протягом спірного періоду (з червня 2011 р. по січень 2012 р.), нараховувалась плата за приєднане теплове навантаження, відповідно до додатку № 1 до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 658 від 27.12.2010 р., яким передбачено, що плата за одиницю приєднаного теплового навантаження нараховується за кожний місяць протягом року.

За приписами статті 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 5 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 658 від 27.12.2010 р. зобовязано Управління з питань внутрішньої політики міської ради оприлюднити дане рішення в засобах масової інформації.

В даному випадку, вказане рішення було оприлюднене в місцевих засобах масової інформації, не визнано незаконним та не скасовано у передбаченому законом порядку, а тому є обовязковим для виконання як для Енергопостачальної організації, так і для Споживачів.

Відтак, зміст Рішення № 658 від 27.12.2010 р. доведено до споживачів, в тому числі до відповідача.

При цьому пунктом 4.2.3 Договору було передбачено порядок повідомлення Споживача про зміну тарифів: у письмовій формі або засобами масової інформації.

Отже, відповідача було повідомлено про зміну тарифів в порядку, передбаченому підпунктом 4.2.3 п. 4.2 Договору.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення основного боргу за Договором в загальній сумі 2529,90 грн. заявлена обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобовязань.

Господарський суд Запорізької області відхиляє клопотання позивача в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, як процесуально необґрунтоване, оскільки заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, які підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. В даному випадку, позивачем не зазначено конкретне майно відповідача та його розрахункові рахунки, на які необхідно накласти арешт, не зазначено яким чином ці заходи забезпечуватимуть фактичну реалізацію мети його вжиття, а також не сплачено судовий збір за подачу заяви про вжиття заходів по забезпеченню позову, як це передбачено нормами ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1609,50 грн. відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, р/рахунки не відомі) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А, ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк», МФО 313957) суму основного боргу 2529 (дві тисячі пятсот двадцять девять) грн. 90 коп. та суму 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.04.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко