Постанова № 22500099, 10.04.2012, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 1803/2/2012 р.

№ Провадження 1/1803/2/2012 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2012 р. смт.В-Писарівка

колегія суддів Великописарівського районного суду Сумської області у складі:

головуючого Савєльєвої А.І.

судді - Семенової О.С.

народних засідателів - Глубокої Н.П.

Соборної О.В.

Тимошенко Л.С.

при секретарі Доценко Т.Г., Пасюга Н.М.

за участю прокурора Пирлик Н.О., Тимошенко Є.І., Думал

С.М., Жмурка С.В., Мовчана К.В.

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.В.Писарівка кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з базовою загально-середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: 30.09.1974 року В.Писарівським райсудом Сумської обл. за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960р.) до 1 року позбавлення волі, а застосовуючи ст.1 Указу ПВС СРСР від 12.06.1970 року вважати її умовною з направленням його до місць, визначених органами МВС, без конфіскації майна; 09.06.1978 року В.Писарівським райсудом Сумської обл. за ст.94 КК України (в ред.1960р.) до 15 років позбавлення волі; 14.04.1994 року В.Писарівським райсудом Сумської області за ч.2 ст.140 КК України (в ред.1960р.) до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 16.05.1997 року В.Писарівським райсудом Сумської області за ч.2 ст.81, ч.3 ст.81, ч.2 ст.140, ч.1 ст.89 КК України (в ред.1960р.) до 5 років позбавлення волі; 05.12.2001 року В.Писарівським райсудом Сумської області за ч.2 ст.140, ч.1 ст.101 КК України (в ред.1960р.) до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 17.09.2004 року В.Писарівським райсудом Сумської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, п.п.1,13 ч.2 ст.115

КК України, -

В с т а н о в и в :

Органом досудового слідства ОСОБА_6 предявлено обвинувачення в тому, що він незаконно придбав, носив та зберігав у своєму господарстві вибухову речовину тротил потужністю 2437,7 г у тротиловому еквіваленті, а також в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 05 години 30 хвилин, знаходячись на подвірї свого брата ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 ножем, умисно вбив свого брата ОСОБА_8 та його співмешканку ОСОБА_9

В процесі проведення судового слідства та закінчення дослідження письмових доказів було оголошено письмове клопотання підсудного про направлення матеріалів кримінальної справи №1/1803/2/2012 на додаткове розслідування через неповноту та однобічність досудового слідства.

Присутній у судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_5 також заявила клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування та просить його задовольнити.

В обгрунтування заявленого клопотання захисник підсудного посилається на те, що органом досудового слідства не виконані вказівки колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області, викладені у відповідній Ухвалі від 02.06.2010 року, щодо встановлення синів ОСОБА_10 та перевірки їх та інших осіб щодо можливої причетності до вбивства ОСОБА_8 та ОСОБА_9, обмежилися лише допитом ОСОБА_11, яка пояснила, що сини ОСОБА_10 протягом 40 років проживають в м.Харкові, та ОСОБА_12, яка взагалі не знайома з братами ОСОБА_10. Крім того, не проведена очна ставка між підсудним ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_13 з метою усунення протиріч в їх показах щодо часу відсутності ОСОБА_6 в будинку. За таких обставин вважає, що Ухвала Апеляційного суду Сумської області не виконана. Також в матеріалах кримінальної справи відсутні копія свідоцтва про смерть та постанова про відмову в порушенні кримінальної справи невідомо щодо яких осіб (т.5 а.с.90-91). Враховуючи покази ОСОБА_12 та ОСОБА_14, дані ними в ході судового слідства, які приходили в будинок загиблих через деякий час після їх смерті та бачили, що на столі стояли 5-6 чарок, лежали ложки, виделки, нарізаний хліб, на сковорідці були смажені яйця, біля столу недочищена картопля та мясо кроля. Свідки вказують на те, що обстановка в будинку була такою, що свідчила про очікування та підготовку до вечері. Про наявність їжі вказано і в протоколі огляду місця події. За таких обставин вважає невизначеним час смерті потерпілих та необхідність встановити коло осіб, які можливо причетні до вбивства. Крім того, вважає за потрібне призначити авторознавчу та почеркознавчу експертизи, на вирішення яких поставити питання про автора явки з повинною та чи саме ОСОБА_6 був виконаний рукописний текст.

Присутній у судовому засіданні прокурор В.Писарівського району Мовчан К.В. просить відмовити в задоволенні заявленого клопотання, так як вважає його безпідставним, оскільки зазначені захисником недоліки можно вирішити в порядку ст.315-1 КПК України.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінальної справи вважає, що клопотання підсудного та його захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.281 КПК України визначено підстави, з яких кримінальну справу можливо направити на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду. Це неповнота або неправильність проведення досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Так, відповідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»від 11.02.2005 року досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування.

Як свідчать матеріали справи, свій висновок про винність ОСОБА_6 в умисному вбивстві брата ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обгрунтувано на даних висновку імунологічної експертизи, відповідно до якої на піджаку, який належав ОСОБА_6, виявлена кров людини, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т.2 а.с.173-177), та висновку імунологічної експертизи, згідно якої на рукоятці ножа, вилученого з господарства ОСОБА_8, виявлений піт, походження якого можливе від ОСОБА_6, а також на даних явки з повинною ОСОБА_6, в якій він визнав себе винним в умисному вбивстві брата ОСОБА_8 та його співмешканки ОСОБА_9

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 02.06.2012 року (т.6 а.с.86-90), яка змінена ухвалою Верховного Суду України від 05.08.2010 р. (т.6 а.с.100-101), кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст.263, п.п. 1,7,13 ч.2 ст.115 КК України була повернена на додаткове розслідування.

Під час досудового слідства і в судовому засіданні підсудний посилається на те, що до вбивства могли бути причетні сини ОСОБА_10 - ОСОБА_15 та ОСОБА_16. Постановою слідчого від 10 жовтня 2010 року (а.с.118 т.6) відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно цих осіб та інших, але колегія суддів вважає, що постанова носить формальний характер, оскільки перевірка фактично не проводилась, лише встановлено, що вони проживають в м.Харків, ніяких пояснень від них слідчим не відібрано, як і від інших осіб.

Також як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_13, яка неодноразово змінювала свої покази і показала, що ОСОБА_6 був відсутній у будинку ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04 години ранку. Але у явці з повинною, наданою підсудним ОСОБА_6, вказано, що злочин він вчинив ІНФОРМАЦІЯ_2 о 17 годині, очна ставка між нею та ОСОБА_6 не проводилась, на що було вказано і в Ухвалі Апеляційного суду Сумської області.

Свідок ОСОБА_13 у суді заявила, що до неї з боку працівників міліції застосовувалось фізичне насильство в той час, коли вона відбувала адміністративний арешт, тому вона і підписала протокол.

Як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.10.2010 року, органи досудового слідства формально підійшли до перевірки заяви ОСОБА_13 щодо застосування недозволених методів з боку працівників міліції. В даному випадку для перевірки заяви ОСОБА_13 з цього приводу необхідно було б допитати не лише працівників міліції, які є зацікавленими особами, а й інших осіб, з якими вона безпосередньо перебувала в ІТТ та спілкувалася під час відбування адміністративного арешту, долучити відповідні документи та після цього прийняти рішення. З постанови видно, що ОСОБА_13 , відбуваючи адміністративний арешт, неодноразово виводилася з приміщень ІТТ та доставлялася до слідчого Загребельного Я.І. та до о/у СКР РВ Бриля О.В. Про прийняте рішення ОСОБА_13 не повідомлена.

Крім того, заперечуючи свою винність у вчиненні вбивства, ОСОБА_6 пояснював, що коли його засудили за попереднім вироком і він відбував покарання в місцях позбавлення волі, то досліджуваний піджак разом з іншими речами знаходився у брата ОСОБА_8 і брат міг його носити. Ці його пояснення не спростовані і не були перевірені під час додаткового розслідування, про що було вказано в Ухвалі Апеляційного суду Сумської області.

В ході судового розгляду справи встановлено, що в т.5 а.с.90,91 (свідоцтво про смерть, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи) в описі матеріалів справи такі документи вказані, але у справі вони відсутні. Вказане свідчить про те, що органом досудового слідства грубо порушено право підсудного ОСОБА_6 на належне ознайомлення з матеріалами справи, дослідити їх як докази у справі неможливо, оскільки неможливо встановити відносно кого відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Органами досудового слідства залишилися неперевірені версії, що в будинку потерпілих на їх столі стояла їжа, що була приготована, горіло світло, заслані ліжка, як вбачається з протоколу огляду місця вчинення злочину (т.1 а.с. 29-38 ),і з пояснень свідка ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_14, що приготована їжа на декількох осіб і їжа була не тронута. І сама обстановка в будинку вказує на те, що потерпілі на когось очікували. За таких обставин не визначений час смерті потерпілих.

Крім того, свідок ОСОБА_12 пояснила, що до потерпілих були вхожі ОСОБА_18 та ОСОБА_19 Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснив, що відносно ОСОБА_19 проводилась перевірка, але такі дані в матеріалах справи відсутні. Крім того, суд позбавлений можливості допитати вказану особу в якості свідка у судовому засіданні, так як невідоме його місце перебування.

Підсудний у судовому засіданні вказав на те, що він явку з повинною писав під тиском працівників міліції, і писав її лише на одному аркуші паперу, а тому колегія суддів вважає за необхідне органу досудового слідства одночасно призначити почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання чи саме ОСОБА_6 виконаний рукописний текст.

Відносно призначення авторознавчої експертизи колегія вважає за необхідне відмовити в задоволенні, оскільки сам підсудний ОСОБА_6 не заперечує того, що самостійно виконував її написання, але на одному аркуші.

21 листопада 2009 року постановою В.Писарівського районного суду Сумської області на підставі поданого В.Писарівським РВ УМВС України в Сумській області адміністративного матеріалу ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді адміністративного арешту строком 15 діб (оглянуто адміністративний матеріал), та поміщено до ізолятора тимчасового тримання В.Писарівського РВ. А 23 листопада 2009 року о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_6 було затримано в порядку статті 115 КПК України за вчинення інкримінованого йому злочину. 26.11.2009 року продовжено строк затримання до 10 діб, 03.12.2009 року ОСОБА_6 взято під варту. Без повідомлення захисника підсудного та його присутності проведено з підозрюваним на той час ряд процесуальних дій, в ході яких у ОСОБА_6 відібрано явку з повинною (т.1 а.с.169-173), згідно змісту якої останній визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого п.п.1,13 ч.2 ст.115 КК України, та на яку підсудний в ході досудового слідства і в судовому засіданні та в поданому ним клопотанні звертає увагу суду як на таку, що написана ним під тиском працівників міліції, і що він себе обмовив і в присутності захисника відмовився від показів. Явка з повинною відібрана у підсудного ОСОБА_6 саме ОСОБА_20 без участі захисника в той час, коли підсудний перебував в ІТТ і відбував адміністративний арешт.

Аналізуючи матеріали справи, необхідно звернути увагу на той факт, що в справі є лише явка з повинною обвинуваченого ОСОБА_6 та пояснення, в яких той розповідав про навмисне нанесення удару ножем, але ці документи викликають сумніви в законності їх отримання, оскільки підсудний як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні заявляв про застосування до нього фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції. За цим фактом прокуратурою В.Писарівського району проводилась перевірка та прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.01.2010 року відносно першого заступника начальника В.Писарівського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_20 та будь-яких інших працівників В.Писарівського РВ УМВС, в порушенні кримінальної справи відмовлено у звязку з відсутністю події злочинів, передбачених ст.ст. 365-367 КК України. Прокуратура В.Писарівського району, допитавши працівників міліції, які є зацікавленими особами, формально підійшла до перевірки заяви підсудного щодо застосування до нього недозволених методів допиту з боку працівників міліції. Крім того, прокуратурою В.Писарівського району Сумської області було надано для оголошення ОСОБА_6 копію вищевказаної постанови лише 12.03.2010 року, з якою останній ознайомився у СІЗО 30.03.2010 року, що вказує на те, що він був позбавлений своєчасно оскаржити вказану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

З таким рішенням суд погодитись не може з огляду на велику кількість справ Європейського суду з прав людини щодо недозволених методів допиту до людей з боку правоохоронних органів, а також щодо незабезпечення можливості користуватися допомогою захисника та винесення обвинувальних вироків на підставі лише визнання вини підсудним, наприклад рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», «Балаклицький проти України».

Рішенням від 03.11.2011 року (набуло статусу остаточного 03.02.2012 року) у справі «Балаклицький проти України»Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 1 та підпункту «с»пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на захист та права не свідчити проти себе. Відповідно до практики Європейського суду особа, щодо якої існує підозра у вчиненні нею злочину, має право скористатись послугами захисника в разі, якщо органи влади виявили намір відібрати у неї пояснення щодо цього злочину. При цьому Європейський суд не зважає на те, в якому статусі (свідка, підозрюваного чи обвинуваченого) формально допитується особа. У разі, якщо особа допитується з приводу вчинення нею злочину, за практикою Європейського суду їй має бути забезпечено право на захист.

Вищезазначені право на захист і право не свідчити проти себе є основними складовими концепції справедливого судового розгляду. Відповідно, якщо обвинувальний вирок хоч якоюсь мірою грунтується на зізнавальних показаннях, які особа надала за відсутності захисника, особливо якщо після його призначення особа від цих показань відмовилась і стверджує при цьому про недобровільність їх надання, право на захист буде непоправно порушено.

У своєму рішенні від 12.06.2008 року (набуло статусу остаточного 12.09.2008 року) у справі «Яременко проти України»Європейський суд зазначає, що той факт, що зізнання у вчиненні злочину було отримано за відсутності захисника, і те, що заявник одразу відмовився від свого зізнання, коли захисник вже був присутній, свідчать про уразливість його становища та реальну потребу у відповідній юридичній допомозі. Зважаючи на викладене у рішенні, а також на той факт, що адекватного розслідування тверджень заявника про отримання його показань незаконними методами проведено не було, Суд дійшов висновку, що використання таких показань на судовому розгляді порушило право заявника на мовчання та право не свідчити проти себе.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (§ 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, § 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

В даному випадку для перевірки заяви обвинуваченого з цього приводу необхідно було б допитати не лише працівників міліції, які є зацікавленими особами, а й інших осіб, з якими він безпосередньо спілкувався на час затримання, долучити відповідні документи та після цього прийняти рішення відповідно вимог ст.ст. 94-97 КПК України, що працівниками прокуратури не виконано.

Жодних дій органом досудового слідства не було виконано і по встановленню точного часу вчинення злочину, усунення протиріч з цього приводу, а також причин виникнення, як зазначено в постанові про предявлення обвинувачення та обвинувальному висновку, сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків, і в чому саме полягали ці неприязні стосунки.

А саме: злочин вчинено 21.11.2009 року близько 05 години 30 хвилин, але в наданій явці з повинною ОСОБА_6 вказує, що вчинив злочин 20.11.2009 року о 17 годині 00 хвилин.

Відповідно до ст.62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до ст.ст. 22,64 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобовязані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і обєктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, які помякшують і обтяжують його відповідальність. При провадженні досудового слідства, дізнання, розгляду справи у суді підлягають доказуванню: подія злочину, винність обвинуваченого та мотиви скоєння, обставини, що впливають на ступень тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, помякшують чи обтяжують покарання; характер та розмір шкоди, завданої злочином.

Під час судового слідства було встановлено, що органами досудового слідства не повною мірою були виконані приписи Конституції України та зазначені положення ст.ст. 22,64 КПК України, так як обвинувачення у вчиненні злочинів підсудним ОСОБА_6 грунтується виключно на припущеннях та у справі відсутні докази, які б прямо вказували на цю особу як на особу, яка вчинила цей злочин.

Даючи аналіз зібраним по справі доказам, у судовому засіданні було встановлено, що надані у судовому засіданні та під час досудового слідства покази свідків не відтворюють обстановки та обставин події злочину, як правило ці свідки свідчили про поведінку підсудного, яка відбувалася за багато раніше до часу події злочину. Доказів щодо спілкування загиблих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із підсудним ОСОБА_6 в день вбивства здобуто під час досудового слідства не було, та такі докази не були надані і суду. Також ніяких доказів щодо спілкування між підсудним та загиблими в день вбивства виявлено не було, обставини скоєння злочину, що були викладені в обвинувальному висновку, побудовані на припущеннях та уяві слідчого, який складав обвинувальний висновок, з урахуванням даних, які характеризують особу підсудного та осіб загиблих.

Таким чином при таких недоліках органу досудового слідства, формальному підході до розслідування кримінальної справи, наявності в справі доказів, які є суперечливими, неприпустимими та такими що зібрані з порушенням вимог процесуального кодексу України, суд позбавлений можливості закінчити судове слідство до усунення вищезазначених порушень закону, оскільки така неправильність досудового слідства не може бути усунута в ході судового слідства, враховуючи, що це потребує виконання процесуальних рішень, які віднесені до виключної компетенції органу досудового слідства.

Крім того, відповідно до вимог ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обовязковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

З огляду на вищенаведене кримінальна справа підлягає поверненню прокурору для організації проведення додаткового розслідування, під час якого слідчим шляхом необхідно усунути вказані вище недоліки, зібрати докази, які відповідають законодавству України та відповідним рішенням Європейського суду з прав людини.

При новому розслідуванні органу досудового слідства необхідно:

·Прийняти заходи для встановлення місця проживання братів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та перевірити їх та інших осіб щодо можливої причетності до вбивства ОСОБА_8 та ОСОБА_9;

·Провести очну ставку між підсудним ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_13 відносно розбіжностей щодо часу та дати відсутності підсудного у будинку;

·Перевірити покази ОСОБА_6 щодо знаходження піджака, на якому виявлена кров потерпілих, в користуванні потерпілого ОСОБА_8 під час відбування ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі;

·Призначити почеркознавчу експертизу на предмет зясування чи саме ОСОБА_6 виконаний рукописний текст явки з повинною ОСОБА_6;

·Прийняти заходи для встановлення особи та місця проживання ОСОБА_19 (співмешканця свідка ОСОБА_18) та перевірити його щодо можливої причетності до вбивства ОСОБА_8 та ОСОБА_9;

·Вжити заходів щодо усунення розбіжностей, що маються в обвинувальному висновку та явці з повинною, щодо точної дати та часу смерті потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9;

·Долучити до матеріалів кримінальної справи відсутні копію свідоцтва про смерть та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи ( т.5 а.с.90-91);

·Перевірити покази підсудного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_13 щодо застосування до них недозволених методів слідства.

Керуючись ст.281 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання підсудного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст.263, п.п.1,13 ч.2 ст.115 КК України повернути прокурору Сумської області для організації додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити попередню - тримання під вартою.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області на протязі 7 діб з дня її винесення через Великописарівський районний суд.

ГоловуючийА.І.Савєльєва

СуддяО.С.Семенова

Народні засідателіН.П.Глубока

О.В.Соборна

Л.С.Тимошенко