Рішення № 22496268, 02.04.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 квітня 2012 р. Справа 16/8/2012/5003

за позовом: приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос", м.Київ

до: відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли", м.Ладижин Вінницької області

про стягнення 306876,39 грн. заборгованості згідно договору поставки нафтопродуктів

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники сторін до суду не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Компанія Інтерлогос" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" 306876,39 грн. заборгованості, що створилась внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів №38б/1 від 21.01.2011 року, у тому числі: 245560,00 грн. - основного боргу; 23068,35 грн. - пені; 12278,00 грн. - штрафу; 1599,84 грн. - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 24370,20 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 16.01.2012 року порушено провадження у справі №16/8/2012/5003 та призначено її до розгляду на 02.02.2012 року.

В зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних судом документів, ухвалою суду від 02.02.2012 року розгляд справи відкладено на 23.02.20012 року.

В судовому засіданні 23.02.2012 року відмовлено приватному акціонерному товариству "Компанія Інтерлогос" у прийнятті до розгляду заяви №105 від 20.02.2012 року в частині стягнення 3% річних в сумі 6462,96 грн., прийнято до розгляду заяву приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос" №105 від 20.02.2012 року про збільшення позовних вимог в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів до 5716,42 грн.; в частині стягнення пені до 33391,96 грн., прийнято до розгляду заяву приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос" №105 від 20.02.2012 року про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача "процентів за користування чужими коштами" до нуля. Слухання справи в зв'язку з неналежним виконанням сторонами вимог ухвал суду щодо надання необхідних для повного та всебічного розгляду справи документів відкладено до 12.03.2012 року.

На визначену судом дату представники сторін знову не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

З метою забезпечення реалізації прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, у тому рахунку на участь в господарських засіданнях, на подання доказів тощо, з огляду на відсутність в матеріалах справи станом на 12.03.2012 року повідомлень про вручення сторонам ухвали суду від 23.02.2012 року, а також невиконання учасниками процесу вимог ухвали суду від 16.01.2012 року, 02.02.2012 року, 23.02.2012 року та від 12.03.2012 року суд дійшов висновку, що судове засідання слід відкласти на 02.04.2012 року. Відповідна ухвала суду від 12.03.2012 року направлена на адресу учасників процесу та отримана останніми 20.03.2012 року та 22.03.2012 року, що стверджується наявними в справі матеріалами, зокрема, підписами представників сторін на повідомленнях пошти про вручення поштових відправлень за №01013 0288286 0 та №24321 0160507 2 відповідно. Ухвалою суду від 12.03.2012 року строк вирішення спору у справі №16/8/2012/5003 продовження на 15 днів.

З урахуванням викладеного суд вважає, що вжив всіх залежних від нього заходів для повідомлення учасників процесу про місце та час слухання справи.

Разом з цим, сторони у справі №16/8/2012/5003 правом участі в судовому засіданні знову не скористались.

16.03.2012 року на адресу суду надійшов лист ПАТ "Компанія Інтерлогос" №148 від 13.03.2012 року з документами, які свідчать про часткове виконання останнім вимог ухвал суду стосовно надання доказів на підтвердження позовних вимог. Телеграмою від 30.03.2012 року (вх. канцелярії суду №08-36/36/12) позивач звернувся з клопотанням про розгляд справи у відсутності його представника.

Враховуючи викладене, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами відповідно до положень ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21 січня 2011 року між ЗАТ "Компанія Інтерлогос" (постачальник), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Компанія Інтерлогос", та ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів (на умовах відстрочки платежу) №38б/1 , відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів (Товар).

Асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії визначається в товарно-транспортних або видаткових накладних (далі - Накладні). Накладні, згідно яких зроблено оплату за цим договором, вважаються невід'ємними частинами цього договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії, вважаються узгодженими сторонами в накладній (в момент передачі товару покупцю).

Відповідно до п.3.1. договору форма оплати - безготівковий розрахунок.

Покупець зобов'язаний оплатити загальну вартість поставленого (відвантаженого) товару згідно накладної протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання товару (п.3.2. договору).

Відповідно до п.4.2. договору у разі наявності простроченої заборгованості за отриманий товар, відпуск наступної партії товару здійснюється після повного погашення простроченої заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, передбачених п.п. 6.2., 6.3 договору, якщо продовження строків оплати попередньо не було узгоджено між сторонами у письмовій формі.

Виконуючи зобов'язання за договором №38б/1 від 21.01.2011 року позивач згідно товарно-транспортних накладних №БЦ-1008 від 11.05.2011 року, №БЦ-2407 від 08.09.2011 року, №БЦ-2476 від 15.09.2011 року, №БЦ-2559 від 21.09.2011 року поставив відповідачу товар на загальну суму 766198,00 грн., що стверджується зазначеними накладними, довіреностями на отримання товару, обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків сторін та іншими матеріалами справи.

Натомість, відповідач обов'язок щодо розрахунку за отримане паливо виконав частково, сплативши на рахунок позивача 520638,00 грн., доказом чого також є акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.02.2012 року, банківські виписки тощо.

Таким чином станом на день подання позову та розгляду справи в суді, заборгованість останнього склала 245560,00 грн.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що відповідач станом на час розгляду справи в суді не надав докази оплати отриманого товару в строк, визначений п.3.1. договору №38б/1 від 21.01.2011 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 245560,00 грн. є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Перевіряючи правомірність і правильність нарахування позивачем штрафу, суд встановив, що відповідно до ч.2 п.6.2. договору №38б/1 від 21.01.2011 року сторони визначили, що у випадку, якщо термін прострочення покупцем оплати перевищує 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.

З огляду на викладені обставини суд вважає, що позов в частині стягнення штрафу за несплату товару в розмірі 245560,00 грн. заявлений правомірно, при цьому його розрахунок зроблений правильно, а тому позов в частині стягнення 12278,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Також розглянувши вимоги позивача про стягнення 5716,42 грн. інфляційних втрат та 33391,96 грн. пені суд дійшов наступних висновків.

Ухвалами суду від 16.01.2012 року, від 02.02.2012 року, від 23.02.2012 року та від 12.03.2012 року позивача зобов'язано було розмежувати позовні вимоги по кожній з вимог окремо (пеня; сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів тощо), визначивши при цьому періоди нарахування зазначених сум; надати обґрунтований, детальний розрахунок ціни позову, у тому числі в частині стягнення пені та "інфляційних" тощо, складений відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору із зазначенням застосованих методів, платіжних та товарно-розпорядчих документів з розбивкою по періодам і підписаний посадовими особами, які його склали; а також надати інші докази на підтвердження своїх вимог.

Дана вимога ставилась судом в зв'язку з тим, що ані в позовній заяви, ані в заяві "про уточнення позовних вимог у справі №16/8/2012/5003" №105 від 20.02.2012 року позивачем не визначені періоди, за які нараховані дані суми. Разом з цим, розрахунки, що надавались приватним акціонерним товариством "Компанія Інтерлогос" (а.с.4, 40), зроблені з численними порушеннями. Так, при здійсненні розрахунку пені та інфляційних позивачем не врахований пункт 3.2. договору №38б/1 від 21.01.2011 року, відповідно до якого "...Покупець зобов'язаний оплатити загальну вартість поставленого (відвантаженого) товару згідно накладної протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання товару." Зокрема, період прострочення платежу за отримані нафтопродукти згідно товарно-транспортних накладних №БЦ-2407 від 08.09.2011 року, №БЦ-2476 від 15.09.2011 року, №БЦ-2559 від 21.09.2011 року визначені починаючи з дня отримання товару з 08.09.2011 року, з 15.09.2011 року та з 21.09.2011 року.

Окрім цьому сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів нарахована без врахування висновків, що викладені у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 року, ухваленій у справі №11/14-10, згідно яких: "індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних витрат".

Стаття 33 України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст.4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими в розумінні ГПК України є належно засвідчені копії або оригінали. Крім того, оригінали доказів подаються згідно ст. 36 цього ж Кодексу на вимогу суду.

У відповідності зі ст.115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

За вказаних обставин, суд вбачає, що позивач не подав витребувані судом документи, необхідні для вирішення спору в частині стягнення пені та інфляційних. У відсутності витребуваних від позивача документів суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування зазначених сум. При цьому варто наголосити, що суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення позовних вимог, зокрема, періодів їх нарахування, а може тільки перевірити правильність розрахунку сум, що заявлені до стягнення, в межах періодів, що визначені позивачем, які в даному випадку встановити неможливо.

Неподання витребуваних доказів по справі та відсутність представника позивача в судовому засіданні позбавляє суд можливості, у відповідності зі ст.ст. 43, 75 ГПК України, вирішити спір в частинах стягнення пені та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене в його сукупності, позов в цій частині слід залишити без розгляду згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" вказано, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду.

При цьому варто зазначити, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до положень ч.5 ст.49 ГПК України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає частковому поверненню з урахуванням зменшення розміру позовних вимог та залишення позову без розгляду в частинах стягнення пені та інфляційних на підставі п.п. 1, 4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року

Керуючись ч.5 ст.49, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст 4-3, 25, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" (24321 Вінницька область, м.Ладижин, вул.Промислова, буд.1; ідент. код 00294020) на користь приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос" (01013, м.Київ, вул.Будіндустрії, 6; ідент. код 23712217) 245560,00 грн. основного боргу, 12278,00 грн. штрафу та 5156,76 грн. судового збору.

3. Позов в частинах стягання суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 5716,42 грн. та 33391,96 грн. пені залишити без розгляду.

4. Повернути приватному акціонерному товариству "Компанія Інтерлогос" (01013, м.Київ, вул.Будіндустрії, 6; ідент. код 23712217) з державного бюджету України (через відповідний територіальний орган державного казначейства України) 980,83 грн. державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення №470 від 21.12.2011 року (оригінал платіжного доручення - у матеріалах господарської справи №16/8/2012/5003).

5. Копію рішення напрати сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 квітня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПАТ "Компанія Інтерлогос" (01013, м.Київ, вул.Будіндустрії, 6);

3 - відповідачу - ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" (24321, Вінницька область, м.Ладижин, вул.Промислова, 1)