Постанова № 22495671, 04.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2012 р. Справа № 5010/2030/2011-18/80

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Хрипуна О.О.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Івано-Франківського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.02.2012

та на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011

у справі№5010/2030/2011-18/80 господарського суду Івано-Франківської області

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Івано-Франківського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"

простягнення 136 615,68 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Івано-Франківського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

проЗобовязання виконати обовязок орендодавця по прийманню нерухомого майна в орендаря протягом 5-ти днів після закінчення строку оренди згідно з п.п. 3.4, 5.1.3 договору оренди нерухомого майна в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача за первісним позовом ОСОБА_4,

- відповідача за первісним позовом ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011 (суддя Гриняк Б.П.) задоволений первісний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі позивач за первісним позовом/фізична особа-підприємець) до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Івано-Франківського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (надалі відповідач за первісним позовом/банк); за рішенням з відповідача за первісним позовом стягнуто 136 615,68 грн. неустойки на підставі ст. 785 ЦК України; в задоволенні зустрічного позову банку до фізичної особи-підприємця про зобов'язання виконати обов'язок орендодавця по прийманню нерухомого майна від орендаря протягом 5-ти днів після закінчення строку оренди згідно з п.п. 3.4, 5.1.3. договору оренди нерухомого майна від 23.06.2006 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 (судді: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвська М.В.) скасовано частково вказане рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з банку 35 577, 00 грн. неустойки, в решті залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції звернувся позивач за первісним позовом; в касаційній скарзі просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Крім того, відповідач за первісним позовом також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати і рішення місцевого господарського суду, і постанову апеляційного господарського суду .

Підстави обох касаційних скарг обґрунтовуються порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача за первісним позовом стягнути з банку неустойку в порядку ст. 785 ЦК України у розмірі 136 615,68 грн. за період з 23.06.2011 по 26.09.2011.

Підставами позову є несвоєчасне повернення банком з оренди орендованого майна.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, банк подав до фізичної особи-підприємця зустрічний позов про зобов'язання позивача за первісним позовом виконати свій обов'язок орендодавця по прийманню нерухомого майна від орендаря протягом п'яти днів після закінчення строку оренди згідно з п.п. 3.4., 5.1.3. договору оренди нерухомого майна від 23.06.2006.

Місцевий господарський суд, розглядаючи дану справу та задовольняючи повністю первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, виходив із того, що фізичною особою-підприємцем доведено в установленому законом порядку обґрунтованість та підставність його позовних вимог, а відтак з банку підлягає до стягнення неустойка за невчасне повернення майна з оренди за весь заявлений позивачем за первісним позовом період, а саме: з 23.06.2011 по 26.09.2011. В той же час, банк, в свою чергу, не довів правомірності своїх позовних вимог, а відтак, зустрічний позов залишено судом без задоволення.

Апеляційним господарським судом, за результатами перегляду в апеляційному порядку вказаного рішення місцевого господарського суду, винесено постанову, якою частково скасовано рішення місцевого суду, а позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково, а саме: стягнуто з банку неустойку за період з 01.07.2011 по 09.09.2011 у сумі на 35 577,00 грн. менше, ніж заявлено позивачем за первісним позовом до стягнення і, відповідно, стягнуто рішенням місцевого суду; в інших частинах рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Вищий господарський суд України за результатами перегляду судових рішень у даній справі, зазначає наступне.

Так, згідно з приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 526, 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами та зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором; аналогічні приписи містяться у ст. 291 ГК України.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 23.06.2006 між сторонами у справі був укладений договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець (фізична особа-підприємець) передав в оренду орендарю (банку) нежитлові приміщення магазину, загальною площею 139,4 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, м. Рогатин, вул. Галицька 75, строком на 5 років, починаючи з дати фактичного прийняття майна орендарем згідно з цим договором (п.п. 1.1., 1.5. договору) та діє до 22.06.2011 (п.10.1. договору).

Відповідно до п. 10.2. договору дія цього договору припиняється в разі, зокрема, закінчення терміну, на який він був укладений.

Листом від 24.06.2011 №1242108 банк повідомив фізичну особу підприємця про припинення договору оренди нерухомого майна від 23.06.2006 та про відсутність намірів в подальшому орендувати нерухоме майно за вказаним договором.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається із умов договору оренди орендар зобов'язаний повернути майно орендодавцеві, а орендодавець прийняти його протягом п'яти (5) робочих днів з моменту закінчення строку оренди майна за цим договором (п. 3.4. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі закінчення строку дії договору, наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи наведене, а саме: як встановлений судом апеляційної інстанції факт направлення банком вказаного листа про припинення договору, що, свідчить, як правомірно зазначено апеляційним судом про припинення договору оренди з 22.06.2011, так і положення п. 3.4. договору оренди щодо обов'язку повернути за актом приймання-передачі з оренди орендоване майно протягом 5 робочих днів з моменту закінчення строку оренди майна за цим договором, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що останнім днем для повернення банком з оренди майна було 30 червня 2011 року, оскільки 25, 26 червня 2011 року були вихідними днями, а 28 червня 2011 року святковим днем, а відтак, й перебіг прострочення обов'язку банку з повернення майна з оренди почався саме з 01.07.2011, а не з 23.06.2011, як зазначив позивач за первісним позовом у позовній заяві й з чим безпідставно погодився місцевий господарський суд.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 785 ЦК України унормовано, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 3.3. договору оренди датами фактичного прийняття в оренду орендарем і повернення його орендодавцю вважається дата підписання сторонами відповідних актів прийому-передачі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ст. 795 ЦК України).

Як вказувалося вище, підставою для звернення із первісним позовом стало несвоєчасне повернення банком з оренди орендованого майна.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, яка передбачена у ст. 785 ЦК України (стягнення неустойки у подвійному розмірі орендної плати) за прострочення обов'язку з повернення майна з оренди є необхідним встановити дату підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі, який засвідчує фактичне повернення орендарем майна орендодавцеві (вибуття його із користування орендаря).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи неодноразові спроби сторін за договором оренди нерухомого майна підписати акт приймання-передачі з оренди майна, які мали місце, зокрема, 14.07.2011, 09.09.2011, не закінчувалися фактичним підписанням обома сторонами акту приймання-передачі внаслідок того, що у представників орендаря були відсутні повноваження на підписання відповідного акту, то через незадовільний стан приміщення.

Водночас, як встановив суд першої інстанції, і що підтверджується матеріалами справи (а.с. 78, том. І), запропонований орендодавцем до підписання акт приймання-передачі від 09.09.2011 був підписаний орендарем із протоколом розбіжностей лише 26.09.2011, що свідчить про те, що саме з цієї дати припинилося порушення орендарем обов'язку з повернення орендареві майна і, відтак, саме до вказаної дати слід нараховувати неустойку в порядку ст. 785 ЦК України. Апеляційний же господарський суд, встановлюючи фактичну дату підписання сторонами акту приймання-передачі та роблячи висновок про прийняття орендодавцем з оренди майна саме 09.09.2011, оскільки сам акт з боку орендодавця підписаний 09.09.09.2011, не звернув увагу на те, що лише двостороннє підписання акту приймання-передачі, а саме: як з боку орендодавця, так і з боку орендаря, є свідченням фактичного повернення орендарем майна орендодавцеві (вибуття майна із користування орендаря); сама лише дата, зазначена в підготовленому орендодавцем проекті акту приймання-передачі, не може свідчити про фактичне повернення наймачем предмета договору наймодавцеві; більш того, в даній ситуації, на самому акті приймання-передачі датованому 09.09.2011, представником банку зазначено про його підписання саме 26.09.2011.

Отже, виходячи із наведеного, часом прострочення повернення з оренди майна, за який з банку слід стягнути в порядку ст. 785 ЦК України неустойку, слід вважати, наступний період: з 01.07.2011 (як правомірно встановив суд апеляційної інстанції) по 26.09.2011 (як правомірно встановив господарський суд першої інстанції), і розмір якої (неустойки) становить 125 731,04 грн., обчисленої виходячи з фактично сплаченої орендної плати за червень 2011 року.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність заявленого банком зустрічного позову про зобов'язання позивача за первісним позовом виконати обов'язок по прийманню нерухомого майна з оренди, оскільки зустрічна позовна заява датована 31.10.2011, в той час, як нерухоме майно, яке було предметом оренди за договором оренди від 23.06.2006, як вказувалося вище, було повернуто орендарем і прийнято орендодавцем 26.09.2011, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі; крім того, відсутні докази ухилення позивача за первісним позовом від прийняття майна з оренди.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова апеляційної інстанції має бути скасована.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України розподіляються між сторонами пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Івано-Франківського регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 у справі №5010/2030/2011-18/80 скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Рішення господарського суду Івано-Франківської області скасувати в частині стягнення 11 384,64 грн. неустойки, 113,84 грн. державного мита, 19,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 124,95 грн. витрат на послуги адвоката; в цій частині в позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання даної постанови:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та кредит" (вул. Артема, 60, м. Київ, 01000) в особі Івано-Франківського регіонального управління Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та кредит" (вул. Галицька, 85, м. Івано-Франківськ, 76000, (код 20539586)) на користь підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 77000 (код НОМЕР_1) 125 231,04 грн. неустойки, 1 252,31 грн. державного мита, 216,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 375,05 грн. витрат на послуги адвоката.".

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун