Ухвала суду № 22489377, 01.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року справа №2а/0570/6154/2011 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л. А. , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Л.О., за участю представників позивача Гребенюк Н.В., Анохіної Т.І., представників відповідача Бондар О.Л., Омельяненко І.М., Южакової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі № 2а/0570/6154/2011 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011 р. № 0000122240, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01.04.2011 р. №0000122240 про збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 175929,88 грн. задоволено. Скасовано податкове повідомлення рішення від 01.04.2011 р. № 0000122240 про збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 175929,88 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при проведені документальної перевірки позивача було встановлено порушення ним в 2 та 3 кварталах 2010 року п.13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим і було прийняте спірне рішення, але суд першої інстанції цим фактам не дав належної оцінки і незаконно скасував податкове повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою, знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

З 08.12.2010 р. по 08.02.2011 р. посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт від 24.02.2011 р. № 239/23-2/03337119 (т.1 а.с. 15-208). Згідно акту перевірки позивачем порушено, зокрема, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині не нарахування та не перерахування до бюджету податку з доходів нерезидента у сумі 140743,90 грн. у 2 кварталі 2010 р. та порушення «Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів» в частині ненадання відповідачу звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за півріччя 2010 р. та 3 квартал 2010 р.

01.04.2011 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення рішення № 0000122240, яким позивачу збільшено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 175929,88 грн. у тому числі за основним платежем на суму 140743,90 грн. та штрафними санкціями на суму 35185,98 грн.

Вищевказане порушення повязано із виконанням договору фінансового лізингу № 53 від 21.02.2006 р., укладеного між позивачем як лізингоотримувачем та ЗАТ «Е енергія» (UAB «E energija») (Литва м. Вільнюс) як лізингодавцем, відповідно до якого Лізингодавець передає Лізингоотримувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно відповідно до Додатку № 1.

04 вересня 2007 року між позивачем, ЗАТ «Е енергія» (UAB «E energija», Литва м.Вільнюс) та «E-energy B.V.» (Нідерланди, м. Амстердам) укладено Договір про передачу прав та обовязків, які витікають з договору лізингу (т. 1 а.с. 243-244), відповідно до п. 1.2 якого визначено, що згідно Договору фінансового лізингу від 21.02.2006 р. № 53, укладеного між компанією «E energija» та «Донецьктеплокомуненерго», сторони дійшли згоди, що компанія «E energija» передає всі права та обовязки по виконанню даного Договору дочірній компанії «E-energy B.V.».

Відповідно до Додатку № 2 до договору - Графік лізингових платежів - від 16.04.2010 р. до Договору фінансового лізингу № 53 від 21.02.2006 р. (т. 1 а.с. 248), розмір річного проценту з терміном сплати 16.04.2010 р. становить 131111,11 євро. Погашення проценту здійснено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно акту про залік зустрічних однорідних вимог від 16.04.2010 р., підписаного «E-energy B.V.» (Нідерланди, м. Амстердам) та ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

На підставі листа компанії «E-energy B.V.» (Нідерланди, м. Амстердам), копія якого залучена до матеріалів справи, встановлено, що підприємство-нерезидент підтверджує, що сума 131111,11 євро, отримані «E-energy B.V.» як сплата по договору лізингу № 53 від 21.02.2006 р., повністю розглядалася і входила до податкових зобовязань компанії в Нідерландах протягом податкового 2010 року.

Також в матеріалах справи міститься довідка від 22.12.2010 р., видана Податковою адміністрацією Ріверенланд (т. 1 а.с. 249, т. 2 а.с. 24), яка підтверджує, що фірма «E-energy B.V.» є резидентом своєї країни відповідно до Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів. Зазначена довідка відповідає вимогам, встановленим Постановою КМУ від 06.05.2001 № 470. Вказана довідка була в розпорядженні посадових осіб відповідача під час проведення перевірки позивача, оскільки в акті перевірки від 24.02.2011 р. № 239/23-2/03337119 є посилання інспекторів на цю обставину.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушень податкового законодавства, які стали підставою для прийняття спірного рішення, позивачем не допущено, оскільки він не був зобовязаний утримувати з доходів нерезидента та перераховувати до бюджету податок з доходів нерезидента по вказаній господарській операції виходячи з положень Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно. Компанія «E-energy B.V.» (Нідерланди, м. Амстердам) скористалась своїм правом сплатити податок у своїй державі, про що було надано відповідну довідку компетентного органу Королівства Нідерландів та підприємство листом підтвердило виконання своїх зобовязань.

Колегія суддів вважає вказаний висновок обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно п. 13.2 ст. 13 вказаного Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Положення п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Законом України від 12.07.1996 року № 332/96-ВР ратифіковано Конвенцію між Україною і Королівством Нідерланди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, підписану 24 жовтня 1995 року в м. Києві.

Відповідно до п. 1,2 ст. 2 Конвенції, ця Конвенція поширюється на податки на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави, або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади незалежно від способу їх стягнення. Податками на доходи і майно вважаються всі податки, що стягуються від загальної суми доходу та вартості майна, або з елементів доходу і вартості майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого і нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваних підприємством, а також податки, які справляються з доходів від приросту вартості майна.

На підставі акту перевірки встановлено, що визначаючи спірним податковим повідомленням-рішенням податкові зобовязання позивачу, податковий орган виходив з того, що отримані нерезидентом доходи є процентами, оподаткування яких встановлено ст. 11 вищевказаної Конвенції.

Пунктами 1 і 2 ст. 11 Конвенції передбачено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати, зокрема, 10 відсотків загальної суми процентів.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що Конвенцією встановлено альтернативну можливість визначення місця оподаткування процентів, які виплачуються резидентом України на користь резидента Королівства Нідерландів, за погодження сторін договору.

Відповідно до п. 10.6 Договору фінансового лізингу № 53 від 21.02.2006 р. сторони досягли домовленості, що платником податку з доходів, які виникають в результаті виконання умов договору, є Лізингодавець, який не є резидентом України, відповідно до законодавства Литовської Республіки. З урахуванням Договору від 04 вересня 2007 року про передачу прав та обовязків, які витікають з договору лізингу, відповідно до якого всі права та обовязки по договору лізингу перейшли до «E-energy B.V.».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за домовленістю сторін договору обовязок сплати податку з доходів по вказаній господарській операції покладено на компанію «E-energy B.V.» (Нідерланди, м. Амстердам).

Постановою КМУ від 06.05.2001 № 470 (що діяла на час виникнення спірних правовідносин), затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Оскільки передбачену вказаним Порядком довідку, яка підтверджує, що компанія «E-energy B.V.» (Нідерланди, м. Амстердам) є резидентом своєї країни відповідно до Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів, видану Податковою адміністрацією Ріверенланд, було надано відповідачу під час проведення документальної перевірки позивача, то висновок про порушення ним вимог ст. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є незаконним.

Доводи апелянта про відсутність доказів фактичної сплати компанією «E-energy B.V.» податку з доходів у своїй державі не ґрунтуються на законі і не можуть бути прийняти до уваги судом, оскільки на пропозицію суду апеляційної інстанції щодо направлення запиту до компетентних органів Королівства Нідерланди у порядку, передбаченому Конвенцією, представники відповідача відмовились та заявили достатніми наявні у справі докази.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення та недоведеність відповідачем як органом владних повноважень правомірності своїх дій.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі № 2а/0570/6154/2011 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011 р. № 0000122240 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 06 грудня 2011 року.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова