Вирок № 2248425, 21.07.2008, Роменський міськрайонний суд Сумської області

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2008 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого-судді В.О. Шульги, секретаря М.Ю. Устенко прокурора С.М. Думал, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни кримінальну справу за звинуваченням :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Ромни Сумської області, громадянки України, мешканки с. Олексіївка, Роменського району Сумської обл., працюючої кухарем ТОВ ТД “Серафима”, з середньою освітою, не одруженої, засудженої 26 січня 2004 року вироком Роменського міського суду Сумської області за вчинення злочинів передбачених ч.2 ст. 317, ч. 2 ст. 307,ч. 2 ст. 309, ст. 166 КК України, на підставі ст.ст. 69, 70 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна, звільненої умовно-достроково на 7 місяців 12 днів,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

4 грудня 2007 року ОСОБА_1 прийшла до магазину “Фокстрот” по буль. Жовтневої революції 10 в м. Ромни, де маючи на меті оформити шахрайським шляхом кредит, вибрала: 1)домашній театр “SAMSUNG HT - TX 250 Т” вартістю 3139 грн.; 2) стійку для дисків Techpoint ADV 06-043 S/W стійка 47 DVD метал + дерево; 3) підставку VIZP ST - 802 (хром), вартістю 599 грн.; 4) плазмовий телевізор “SAMSUNG PS 42С91 НХ” вартістю 7095 грн. Після отримання рахунку для переказу коштів, ОСОБА_1 звернулася для оформлення кредиту до представника Сумської філії ЗАТ КБ “ПриватБанк”, який знаходився в цьому магазині. Для складання угоди вона надала паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. На підставі вказаних документів було укладено кредитну угоду, куди ОСОБА_1 внесла неправдиві дані про особу що отримує кредит, вказавши прізвище, ім'я по-батькові ОСОБА_2 та підписала їх від імені ОСОБА_2 Після переказу коштів з СФ ЗАТ КБ “ПриватБанк”, на рахунок магазину “Фокстрот” ОСОБА_1 отримала: 1)домашній театр “SAMSUNG HT - TX 250 Т” вартістю 3139 грн.; 2) стійку для дисків Techpoint ADV 06-043 S/W стійка 47 DVD метал + дерево; 3) підставку VIZP ST - 802 (хром), вартістю 599 грн.; 4) плазмовий телевізор “SAMSUNG PS 42С91 НХ” вартістю 7095 грн., які зразу ж продала невстановленій в ході досудового слідства особі за 5000 грн., а кошти використала на власний розсуд. Такими діями ОСОБА_1 завдала СФ ЗАТ КБ “ПриватБанк” матеріальну шкоду в сумі 10072 грн.

13 грудня 2008 року ОСОБА_1 прийшла до магазину “Магеллан” по буль. Шевченка, 29 А в м. Ромни, де маючи на меті оформити шахрайським шляхом кредит, вибрала: 1)рідкокристалічний телевізор “PHILIPS TFT 42 P FL 5322” вартістю 7105 грн.; 2)мікрохвильову піч марки “ЛЖ МЦ 8483 НЛ”, вартістю 1870 грн. Після отримання рахунку для переказу коштів, ОСОБА_1 повторно звернулася для оформлення кредиту до представника ЗАТ “Догмат Україна”, який знаходився в цьому магазині. Для складання угоди вона надала паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. На підставі вказаних документів було укладено кредитну угоду, куди ОСОБА_1 внесла неправдиві дані про особу що отримує кредит, вказавши прізвище, ім'я по-батькові ОСОБА_2 та підробила підписи від імені ОСОБА_2 Після переказу коштів на рахунок магазину “Магеллан” ОСОБА_1 отримала: 1)рідкокристалічний телевізор “PHILIPS TFT 42 P FL 5322” вартістю 7105 грн.; 2)мікрохвильову піч марки “ЛЖ МЦ 8483 НЛ”, вартістю 1870 грн., які зразу ж продала невстановленій в ході досудового слідства особі за 5000 грн., а кошти використала на власний розсуд. Такими діями ОСОБА_1 завдала ВАТ КБ “Надра” матеріальну шкоду в сумі 7966,67 грн.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, визнала повністю. Суду пояснила, що в квітні 2007 року їй були потрібні гроші, вона вирішила отримати кредит на придбання товару, придбати товар і продати його. В магазині “Лідер” вона звернулася до представника банку, надала свої документи і їй оформили кредит. На запитання чи працює, вона відповіла, що працює, так як їй було відомо, що коли особа не працює, кредит не дадуть. Ніяких довідок з місця роботи чи інших документів на підтвердження працевлаштування у неї не вимагали, а тому вона отримала кредит, після чого взяла товар, який продала невідомій особі, а кошти використала на власний розсуд. Восени 2007 року, в м.Ромни на вулиці, біля будівлі пошти, вона знайшла паспорт на ім'я ОСОБА_2 Паспорт вона взяла собі і згодом вирішила його використати для оформлення кредиту. В грудні 2007 року їй були потрібні гроші, вона вирішила отримати кредит на придбання товару, придбати товар і продати його. В магазині “Фокстрот” вона звернулася до представника банку, надала документи на ім'я ОСОБА_2 і повідомила представнику банку, що вона ОСОБА_2, після чого їй оформили кредит і вона, для внесення в договір, повідомила не свої дані, а дані ОСОБА_2 Вона отримала кредит, після чого взяла товар, який продала невідомій особі, а кошти використала на власний розсуд. В грудні 2007 року їй знову були потрібні гроші, вона вирішила отримати кредит на придбання товару, придбати товар і продати його. В магазині “Магелан” вона звернулася до представника банку, надала документи на ім'я ОСОБА_2 і повідомила представнику банку, що вона ОСОБА_2, після чого їй оформили кредит і вона, для внесення в договір, повідомила не свої дані, а дані ОСОБА_2 Вона отримала кредит, після чого взяла товар, який продала невідомій особі, а кошти використала на власний розсуд. Підписуючи договори, підписи ОСОБА_2 вона не підробляла, а підписувалася своїм підписом. Цивільні позови вона визнає всі в повному обсязі, так як кредити дійсно брала і їх треба віддавати.

Крім повного визнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, доведена сукупністю зібраних у справі доказів.

Допитана в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_2 суду пояснила, що документи вона згубила восени 2007 року на переговорному пункті в приміщенні пошти.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 суду показала, що вона працювала менеджером рекламно-інформаційного пункту обслуговування при ЗАТ КБ “ПриватБанк” в магазині “Лідер”. 25 квітня 2007 року вона оформила кредит на ОСОБА_1. При оформленні кредиту остання повідомила її, що вона працевлаштована. Документів про працевлаштування вона не вимагала, так як вони для оформлення кредиту непотрібні. Після перевірки документів і запиту до центру, вона оформила кредит і кошти за придбаний ОСОБА_1 товар були перераховані.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 суду показала, що вона працювала менеджером рекламно-інформаційного пункту обслуговування при ЗАТ КБ “ПриватБанк” в магазині “Фокстрот”. 4 грудня 2007 року вона оформила кредит на ОСОБА_2. Як згодом з'ясувалося, жінка яка назвалася ОСОБА_2 і пред'явила на її ім'я документи, є ОСОБА_1 Ніяких сумнівів щодо того, що особа, фото якої було в паспорті і особа, що прийшла до магазину є однією і тією ж особою, у неї не було, а тому вона оформила кредит, і лише згодом довідалася, що особа, яка тоді оформила кредит є ОСОБА_1

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що вона працювала консультантом пункту обслуговування ЗАТ “Догмат Україна” в магазині “Магеллан”. 13 грудня 2007 року вона оформила кредит на ОСОБА_2., як згодом з'ясувалося, жінка яка назвалася ОСОБА_2 і пред'явила на її ім'я документи, є ОСОБА_1 Ніяких сумнівів щодо того, що особа фото якої було в паспорті і особа, що прийшла до магазину є однією і тією ж особою, у неї не було, а тому вона оформила кредит, і лише згодом довідалася, що особа, яка тоді оформила кредит є ОСОБА_1

Згідно висновку експерта № 60 від 5 березня 2008 року почеркознавчої експертизи, короткі рукописні записи “ОСОБА_2”, “ІНФОРМАЦІЯ_3” у розписці від імені ОСОБА_2 від 13 грудня 2007 року виконані ОСОБА_1. Підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 13.12.2007 року виконаний ОСОБА_1 (а. с. 68-71).

Згідно висновку експерта № 114 від 23 квітня 2008 року почеркознавчої експертизи, короткі рукописні записи “Копия верна ОСОБА_2” на копіях паспорту та довідці про присвоєння ідентифікаційного номера на ім. ОСОБА_2 виконані ОСОБА_1. Підписи від імені ОСОБА_2 у документах - заяві позичальника № SUXRFA 12670101 від 4 грудня 2007 року; видатковій накладній № РМ - 521 від 4 грудня 2007 року; на копіях паспорту ОСОБА_2 та копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_2; кредитному договорі № 24/22830026/0417/02 від 13 грудня 2007 року, договорі добровільного страхування № 24/22830026/0417/02 від 13 грудня 2007 року, заявці на отримання кредиту на купівлю товарів та оплати послуг № 24/22830026/0417/02 від 13 грудня 2007 року виконані ОСОБА_1 (а. с. 78-83).

Згідно договору № 24/22830026/0417/02 від 13 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримала в ЗАТ КБ “Надра” грошові кошти в сумі 7966,67 грн., які зобов'язалася повернути до 20 травня 2010 року з виплатою відсотків та інш. (а.с.94-95).

В заявці на отримання кредиту на купівлю товарів та оплату послуг мається підпис, як вбачається з висновку експерта, даний підпис виконаний ОСОБА_1 (а.с.97-98).

Згідно заяви позичальника № SUXRFA12670101 ОСОБА_2 просить надати а банк надає позичальнику кредит в сумі 10072 грн. на строк 10 місяців. Як вбачається з висновку експерта, підпис на даній заяві виконаний ОСОБА_1 (а.с.139).

В ході судового розгляду справи прокурор кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном вчинене повторно та за ч. 2 ст. 358 КК України як підроблення документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ, що надає права, з метою його використання підроблювачем, вчинене повторно.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману вчинене повторно, і вважає що склад злочину передбачений ч. 2 ст. 358 КК України в діях ОСОБА_1 відсутній.

До такого висновку суд дійшов виходячи з того, що частиною 1 статті 358 КК України визначено таку диспозицію - підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою його використання як підроблювачем так і іншою особою. Тобто для кваліфікації дій особи необхідна наявність сукупності факторів - підроблення документа; даний документ обов'язково повинен видаватися лише уповноваженим органом чи особою; даний документ наділяє особу певними правами; і все це вчиняється з метою використання даного документа самим підроблювачем. В даному випадку ОСОБА_1 інкримінується як вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України наступне: внесення в кредитний договір неправдивих відомостей про те, що вона є ОСОБА_2 і підроблення підпису замість ОСОБА_2 в кредитному договорі та заяві позичальника. Такі дії ОСОБА_1 не містять в собі ознак злочину передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, так як документи, підроблення яких інкримінується ОСОБА_1 не є предметом інкримінованого злочину, так як вони не видаються і не посвідчуються уповноваженим органом чи особою, а є лише матеріальним підтвердженням вчинення правочину - добровільного волевиявлення двох сторін; крім цього, дані документи не наділяють особу конкретними правами у розумінні ст. 358 КК України; мета підробки даних документів - використання їх підроблювачем не містить в собі мети визначеної в диспозиції ст. 358 КК України, так як документ оформлявся не з метою його використання, а з метою підтвердити двосторонній правочин - договір кредиту, і ні для яких потреб використаний бути не може. При цьому суд враховує ту обставину, що ОСОБА_1 не мала на меті використовувати будь який підроблений документ, а мала за мету отримання кредиту, а необхідною складовою злочину передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України є наявність прямого умислу особи на підроблення документа і спеціальної мети - використання підробленого документа.

Крім цього, ОСОБА_1, як вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, інкримінувалися дії, які виразилися в тому, що вона пообіцяла працівникам магазину “Магеллан” внести до певного строку кошти в сумі 1060 грн. за придбаний товар в якості авансового внеску, але не зробила цього до цього часу. Також, за ч. 2 ст. 190 КК України, кваліфікувалися дії ОСОБА_1 щодо надання неправдивих відомостей про працевлаштування при отриманні кредиту в ЗАТ КБ “ПриватБанк” 25 квітня 2007 року в магазині “Лідер”. В даних діях ОСОБА_1, на переконання суду, відсутні ознаки складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, так як вказані дії мають ознаки правочину, укладеного під впливом обману і на них поширюються правила глави 15 ЦК України. В зв'язку з чим з обвинувачення ОСОБА_1 дані епізоди суд виключає за відсутністю в її діях складу злочину.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини що пом'якшують покарання.

 Обставинами, які пом'якшують покарання винної, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання суд не встановив.

За таких обставин, з урахуванням особи ОСОБА_1, яка працює, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_1 і запобігання скоєння останньою нових злочинів буде покарання у виді виправних робіт.

Вирішуючи цивільний позов про відшкодування ВАТ КБ “Надра” та ЗАТ КБ “ПриватБанк”, шкоди завданої отриманням кредиту шахрайським шляхом, суд виходить з вимог ст.ст. 16, 22, 1166. Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В справі доведено, що ОСОБА_1 14 грудня 2007 року шахрайським способом отримала кредит у ВАТ КБ “Надра”, а тому повинна відповідати по вимогам ВАТ КБ “Надра” в повному обсязі. Що стосується вимог ЗАТ КБ “ПриватБанк”, суд визнає ОСОБА_1 винною лише в отриманні кредиту шахрайським способом 4 грудня 2007 року, а тому ОСОБА_1 повинна відповідати по вимогам ЗАТ КБ “ПриватБанк” лише в сумі 10583,51 грн.

Цивільний позов ЗАТ КБ “ПриватБанк” в частині стягнення з ОСОБА_1 6415,94 грн., відповідно ч. 3 ст. 328 КПК України залишити без розгляду.

Питання про речові докази у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 81 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 необхідно залишити обраний в ході досудового слідства - підписку про невиїзд.

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, -