Рішення № 22479829, 03.04.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р. Справа № 5024/239/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 10475грн. 77коп.

за участю представників сторін:

від позивача уповноважена особа Соловйова М.С.

від відповідача - не прибув

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 10165грн.03коп., в тому числі: 8265грн.66коп. боргу за активну електроенергію, 1899грн.37 коп. за понаддоговірне споживання електричної енергії, а також 23 грн.02коп. втрат від інфляції, 3% річних в сумі 46грн.67коп., 241грн.05коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем обовязків по своєчасних розрахунках за спожиту електричну енергію згідно з договором про постачання електричної енергії №1134 від 24.06.2010року.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи за адресою АДРЕСА_1, яка відповідно до ст. 93 ЦК України є його місцезнаходженням та зазначена в витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.03.2012року.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 15.03.2012року, направлена відповідачу у встановленому порядку. Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідно до ст. 64 ГПК України відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи .

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обовязку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", в особі його структурного підрозділу Садовського РЕЗ і ЕМ (позивач по справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії №1134 від 24.06.2010року.

Згідно з зазначеним договором позивач зобовязався продати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач зобовязався сплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору та додатками до нього.

Пунктом 2.1 договору від 24.06.2010року сторони узгодили, що під час виконання договору вони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (Правилами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року №417/1442 (зі змінами станом на 25.12.2008року), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін.

Обовязком відповідача згідно з пунктом 1 додатку №2 до договору є зняття показників засобу обліку електроенергії встановлених на його обєктах та їх надання позивачу у вигляді оформленого акту про обсяги спожитої електричної енергії за поточний місяць до 17 числа місяця з 31 днем, 16 числа місяця з 30 днями, 15 числа місяця з 29 днями та 14 числа місяця з 28 днями.

Відповідно до пункту 6.11 Правил позивач визначає обсяги фактично спожитої відповідачем електроенергії та згідно діючого в цьому періоді тарифу, виставляє рахунок відповідачу, який відповідач зобовязаний сплатити на протязі 5 днів з моменту його виписки, що узгоджено сторонами також і пунктом 1 додатку №2 до договору.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Належне виконання зобовязання означає виконання його належними субєктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобовязання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 24.06.2010 року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обовязковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач за листопад, грудень 2011року та січень 2012року надав позивачу акти про обсяги фактично спожитої електричної енергії за кожен звітний період.

На підставі зазначених актів позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки на сплату спожитої активної електроенергії. Загальна кількість спожитої електричної енергії за цей період становила 8214 квт/год вартістю 8265грн.66коп.

Матеріалами справи підтверджується надіслання позивачем відповідачу рахунків на оплату спожитої активної електроенергії, а саме:

- рахунок №1134 від 17.11.2011року на суму 3183грн.92коп. за спожиту активну електричну енергію в обсягах 3033квт/год;

- рахунок №1134 від 16.12.2011року на суму 5264грн.56коп. за спожиту активну електричну енергію в обсягах 5007квт/год;

- рахунок №1134 від 17.01.2012року на суму 187грн.13коп. за спожиту активну електричну енергію в обсягах 174 квт/год.

В порушення вимог договору та пункту 6.11 Правил користування електричною енергією відповідач не здійснював своєчасні платежі і його борг станом на день звернення з позовом становив 8265грн.66коп., що підтверджується розрахунком суми позову.

Крім того, при підписані договору сторонами 18.02.2011року узгоджено додаток до договору №1 яким передбачено обсяги споживання електричної енергії відповідачем у відповідні періоди.

На підставі наданого відповідачем акту спожитої електричної енергії за жовтень 2011року визначено, що обсяг фактично спожитої електричної енергії в цей період склав 3134 квт/год, що зазначено в акті приймання-передачі електричної енергії №1134 від 21.10.2011року та відповідно виставлено відповідачу рахунок за жовтень 2011року №1134 від 21.10.2011року на суму 3142грн.52коп., з урахуванням ПДВ.

Однак, відповідно до узгоджених обсягів споживання за додатком №1 від 18.02.2011року відповідач повинен був спожити в жовтні 2011року не більше 3000квт/год, що свідчить про те, що відповідач допустив перевищення договірного рівня споживання електроенергії в жовтні 2011року в обсязі 134 квт/год.

Про зазначений факт позивач повідомив відповідача, надіславши йому рахунок №1134 від 21.10.2011року.

Аналогічні порушення перевищення договірного рівня споживання були допущені відповідачем також і в листопаді та грудні 2011року.

Так відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №1134 від 17.11.2011року в листопаді 2011року відповідачем було спожито 3033квт/год, що на 33 квт/год більше ніж узгоджено додатком №1 до договору.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №1134 від 16.12.2011року в грудні 2011року відповідачем фактично було спожито 5007квт/год, що на 2007квт/год більше, ніж узгоджено додатком №1 до договору.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів 1-1У рівнів акредитації державної і комунальної форм власності), у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Пунктом 5 додатку №2 до договору №1134 від 24.06.2010року сторони також узгодили, що у разі перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, встановленим додатком №1 договірним обсягам електроспоживання за цей розрахунковий період споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість величини перевищення відповідно до ст. 29 Закону України «Про електроенергетику».

Оскільки відповідно до пункту 4.4 Правил відповідач не звертався до позивача з заявою про коригування договірних величин споживання електричної енергії в жовтні-грудні 2011року, відповідачем здійснено відповідні нарахування двократної вартості понаддоговірної величини споживання відповідачем електричної енергії в цей період, а саме: за жовтень 2011 року на суму 111грн.97коп.; за листопад 28грн.87коп.; за грудень 2011року -1758грн.53коп..

Рахунки №1134 від 17.11.2011року, від 16.12.2011року, від 17.01.2012року про перевищення ним договірного рівня споживання електричної енергії, позивач передав відповідачу, про що свідчить наявний в матеріалах справи підпис представника відповідача.

Загальна вартість двократної вартості понаддоговірної електричної енергії спожитої відповідачем за жовтень, листопад, грудень 2011року становить 1899грн.37коп.

Доказів погашення заборгованості в сумі 8265грн.66коп. за активну електричну енергію та 1899грн.37коп. за понаддоговірне споживання електричної енергії відповідач суду не надав, тому позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано доказів перерахування коштів у встановлений договором строк, тому позивачем обгрунтовано нараховано 23грн. 02 коп. втрат від інфляції, 46грн. 67 коп. 3% річних і зазначені суми також стягуються з відповідача на користь позивача.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією чи збитками, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобовязання.

За правилом, закріпленим в ч.1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання. Відповідальність боржника за порушення грошового зобовязання настає незалежно від його вини.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само, як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утриманими коштами, належними до сплати кредитору.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону ( в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.

При укладені договору №1134 від 24.06.2010року позивач та відповідач пунктом 4.2.1 договору та пунктом 6 додатку №2 до договору, узгодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених додатком платежів відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який вона нараховується за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вищезазначених вимог Закону та договору позивачем обґрунтовано нараховано 241грн.05 коп. пені, яка також стягується судом на користь позивача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст.. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 інші реквізити суду невідомі на користь публічного акціонерного товариства «Енергопочтачальна компанія «Херсонобленерго»м. Херсон вул. Пестеля 5:

- на рахунок зі спеціальним режимом використання у філії Херсонського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» № 10021 №26036300020852, МФО 352457 ідентифікаційний код 0539663810165грн. 03 коп. основного боргу,;

- на поточний рахунок № 26007010068166 у ПАТ “ВТБ Банк” МФО 321767 ідентифікаційний код 0539663 23грн. 02 коп. витрат з інфляції, 46грн. 67 коп. 3% річних, 241грн. 05 коп. пені та 1609грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 05.04.2012р.