Рішення № 22479515, 27.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2012 р. Справа № 5023/438/12

вх. № 438/12

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Ямщикова М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 137/10 від 26.12.2011 р.;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність вих. № 147 від 10.02.2012 р.;

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків

до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм

про стягнення 1310128,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм, 1105249,49 грн. основного боргу, 100965,15 грн. пені, 68230,33 грн. інфляційних витрат, 35683,64 грн. 3% річних та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 11/11-65 БО-02 від 27.12.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 лютого 2012 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28 лютого 2012 року.

28 лютого 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у суду є підстави для зменшення пені та позивачем було не враховано лист ВСУ № 62-97р від 03.04.1997 р. при нарахуванні інфляційних витрат, у зв"язку з чим просив суд зобов"язати позивача здійснити розрахунок інфляційних відповідно до "Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", викладених в листі ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р.

28 лютого 2012 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд зменшити розмір пені, посилаючись на п.3 ст. 83 ГПК України, та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

В судовому засіданні 28 лютого 2012 року було оголошено перерву до 19 березня 2012 року.

19 березня 2012 року відповідач надав суду клопотання, в якому просив суд відстрочити виконання рішення суду терміном на 9 місяців, посилаючись на те, що заборгованість за договором виникла у зв"язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування, а також зазвичай урядом приймаються законодавчі акти щодо відшкодування міжтарифної різниці у ІІ-ІІІ кварталах наступного року, але на практиці, реальне виконання зазначених нормативних актів відбувається наприкінці VI кварталу, тобто відповідач в змозі розрахуватись із заборгованістю за спожитий природний газ у листопаді - грудні 2012 року.

В судовому засіданні 19 березня 2012 року було оголошено перерву до 27 березня 2012 року.

27 березня 2012 року відповідач надав уточнення до клопотання щодо зменшення розміру пені та просив суд зменшити розмір пені на 90 %.

27 березня 2012 року відповідач надав клопотання, в якому зазначив, що відповідно до проведеного контррозрахунку розмір пені складає 85514,85 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 27.03.12 підтримував позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача просив суд зменшити розмір пені на 90% та відстрочити виконання рішення суду терміном на 9 місяців.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

27 грудня 2010 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків (позивач) та Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж, м. Ізюм (відповідач) був укладений договір № 11/11-65 Бо-02, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставити імпортований природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Пунктом 4.1 договору передбачений порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланових місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки вартості запланових місячних обсягів постачання газу до 20 і 31(31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання умов вказаного договору позивачем був наданий відповідачу природний газ на загальну суму 7344129,99 грн., що підтверджується актами від 31.01.2011 р., від 28.02.2011 р., від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., від 31.05.2011 р., від 30.06.2011 р., від 31.07.2011 р., від 31.08.2011 р., які підписані обома сторонами та скріплений печатками.

Як було вищезазначено, сторони узгодили порядок оплати - до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач розрахувався за природний газ частково.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 1105249,49 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 1105249,49 грн..

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 68230,33 грн. та 3% річних у сумі 35683,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

В силу приписів ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пенею, відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3.1 договору передбачена відповідальність сторін, а саме у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 договору, відповідач зобов"язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідачу нарахована пеня, яка складає 100965,15 грн.

Відповідач зазначив в судовому засіданні про те, що ним сплачується заборгованість, надав клопотання про зменшення суми нарахованої позивачем пені, посилаючись на те, що даний випадок є винятковим та зобов*язався негайно добровільно усунути порушення та його наслідки.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобовязання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань” та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, враховуючи викладені відповідачем обставини, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача частково та у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України у винятковому випадку зменшити розмір пені на 50% та стягнути її у розмірі 50482,57 грн. В решті заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 50482,57 грн. пені - відмовити.

Згідно п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим господарський суд залежно від обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення терміном на 9 місяців, враховуючи скрутне фінансове становище Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, суд дійшов висновку задовольнити його частково та відстрочити виконання рішення суду терміном на 3 місяці до 27 червня 2012 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % задовольнити частково.

Зменшити розмір пені на 50%.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 9 місяців задовольнити частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська область, м. Ізюм, пр. Леніна, 33/1, р/р № 260303010165 в Ізюмському відділенні ВАТ "Ощадбанку", МФО 340147, код ЄДРПОУ 32284148) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (61037, м. Харків, пр. Московський, 199, літ. Д-5, оф. 392, р/р № 260063013323 у філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", м. Харків, МФО 351823, код ЄДРПОУ 33886752) 1105249,49 грн. основного боргу, 50482,57 грн. пені, 68230,33 грн. інфляційних витрат, 35683,64 грн. 3% річних, 26202,57 грн. судового збору.

В стягненні 50482,57 грн. пені відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду терміном на 3 місяці до 27 червня 2012 року.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 30 березня 2012 року.