Рішення № 22479234, 05.04.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.12 Справа № 5021/244/12. За позовом: ОСОБА_1, м. Ромни До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика», м. Ромни

про стягнення 19825,00грн.

Суддя Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Пасічник А.В.

За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

В судовому засіданні 05.03.2012р. оголошувалася перерва до 10 год.00 хв. 19.03.2012р.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 14593,00 грн. інфляційних збитків за період з лютого 2009р. по грудень 2011р. та 3% річних за період з 29.01.2009р. по 27.12.2011р. в сумі 5232,00 грн., а також стягнути 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач подав 05.03.2012р. відзив на позов, згідно якого вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими , що не підлягають задоволенню, так як спірні відносини не врегульовані нормами договірного права і відсутні підстави для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач подав письмові пояснення на заперечення відповідача проти позову, зазначає, що обовязок відповідача виплатити позивачу частку майна товариства , пропорційну частці у статутному капіталі є грошовим обовязком , який випливає із ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» та ч.2 ст.148 Цивільного кодексу України. Правова позиція позивача з цього приводу підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. по справі № 15/169-10.

Позивач подав заяву від 21.03.2012р. про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що оскільки позовна заява подана 17.02.2012р., сума боргу відповідача повинна обраховуватися з 17.02.2009р.,тому позивач, не змінюючи інших підстав позову , подав розрахунок заборгованості інфляційних збитків за період з березня 2009р. по грудень 2011р. в сумі 13812,00 грн., та 3% річних за період з 17.02.2009р. по 27.12.2011р. в сумі 5148,00 грн. , тобто відповідач має сплатити позивачу індекс інфляції у розмірі 13812,00 грн. та 3% річних у розмірі 5148,00 грн..

Дана заява приймається судом до розгляду , оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умовами дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу ,в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що рішенням господарського суду Сумської області від 21.11.2011р. по справі № 5/101-10, яке не оскаржувалося та набрало законної сили , позов гр. ОСОБА_1 - позивача по даній справі до ЗАТ « Роменська гардинно-тюлева фабрика» (правонаступником якого є відповідач по даній справі - Публічне акціонерне товариство « Роменська гардинно-тюлева фабрика» ) задоволено та стягнуто з закритого акціонерного товариства "Роменська гардинно-тюлева фабрика на користь ОСОБА_1 60 053 грн. 47 коп. вартості частини майна товариства пропорційно її частки в статутному капіталі товариства, про що видано відповідний наказ, а також стягнуто судові витрати, повязані з розглядом справи та витрати по оплаті експертизи.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд керувався тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України “Про господарські товариства” учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Судом було встановлено дату виходу позивача ( ОСОБА_1.) зі складу учасників товариства 29.01.2008р.

Як свідчать матеріали справи та зазначає позивач , відповідач на виконання рішення господарського суду Сумської області від 21.11.2011р. по справі № 5/101-10 виплатив належну позивачу частку з порушенням ст.148 Цивільного кодексу України та ст.54 Закону України «Про господарській товариства» , 27.12.2011р., оскільки при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Тобто відповідач мав здійснити виплату належної частки позивачу у строк до 29.01.2009р.

Оскільки відповідач своєчасно , тобто у строк до 29.01.2009р. не здійснив виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частині у статутному капіталі товариства, позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних.

Зважаючи на те, що позивач подав заяву від 21.03.2012р. про зменшення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій не змінюючи інших підстав позову зменшує розмір інфляційних нарахувань та 3% річних та просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 13812,00 грн. та 3% річних у розмірі 5148,00 грн., суд приймає зазначену заяву до розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимову кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства(ч. З ст. 11 ЦК України). Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі. Таким чином, заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки невиконання товариством обовязку з виплати учаснику товариства вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства при виході з товариства у строки, визначені ст.54 Закону України По господарські товариства» , тягне наслідки передбачені за прострочення виконання грошового зобовязання, визначені ст.625 Цивільного кодексу України.

Отже, не здійснення відповідачем у строк до 29.01.2009р. виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частині у статутному капіталі товариства не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію стосовно того, що з моменту повідомлення учасником товариства про свій вихід із складу учасників товариства з виплатою належної йому частини вартості майна у товариства настає обовязок сплатити цю суму у строки, визначені ст. 54 Закону України « Про господарські товариства», невиконання якої тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобовязання, визначені ст. 625 Цивільного кодексу України, , викладено в Постанові Верховного Суду України від 12.12.2011р. по справі № 14/214(10) та у Постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2011р. у справі № К25/179-09.

Відповідач будь-яких обґрунтованих заперечень, крім того, що до спірних по справі правовідносин не повинні застосовуватися вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України, не подав, хоча в своєму клопотанні від 16.03.2012р. про відкладення розгляду справи зазначив, що має намір провести контрозрахунок втрат на інфляцію та 3 відсотки річних з урахуванням строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13812 грн. інфляційних збитків та 5148 грн.3% річних підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Факт отримання позивачем послуг адвоката на підставі договору № б/н від 13.02.2012р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема договором від 13.02.2012р, квитанцією до прибуткового касового ордера № 23 від 13.02.2012р. про оплату послуг адвоката . Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно ст. ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

СУД ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити .

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика» ( 42000, Сумська область, м.Ромни, вул. Коржівська,100, код 00307721) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) 13812,00 грн. інфляційних збитків, 5148,00 грн. 3% річних, 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

СУДДЯ В. М. Моїсеєнко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення .Повний текст рішення підписано 05.04.2012р.