Рішення № 22478129, 21.02.2012, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження по справі 2/2517/218/12

РІШЕННЯ

іменем України

21 лютого 2012 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

                    головуючого - судді Рябота В.І.,

при секретарі Риндя Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир-безпека»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

          Як зазначає позивач він працював на підприємстві відповідача на посаді охоронця і з 1 лютого 2010 року звільнився з роботи за власним бажанням, але при звільненні адміністрація підприємства не провела з ним остаточний розрахунок, а тому позивач і просить суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості по заробітній платі, суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

          В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та доповнив їх вимогами про стягнення додаткової суми заборгованості, яка виникла в зв’язку з тим, що він фактично працював на двох об’єктах охорони, а відповідач надав довідку про заборгованість лише по одному об’єкту, проте представити докази наявності такої заборгованості він не має можливості, оскільки відповідач відмовляється надати йому таку довідку.

          Відповідач чи його представник в судове засідання не з’явилися, хоча про час і місце судового розгляду повідомлялися неодноразово, але надіслали до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

          Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

          Як вбачається з наданої відповідачем довідки станом на момент звільнення сума заборгованості заробітної плати позивача становила 5516 грн. 67 коп. ( а.с. 20 ). Згідно наданих відповідачем копій чеків позивачу 26 лютого 2011 року було перераховано, в рахунок заборгованості 781 грн.; 26 березня 2011 року –780 грн., а 17 жовтня 2011 року –3955 грн. 67 коп. ( а.с. 22 ), що разом складає 5516 грн. 67 коп., тобто сума заборгованості по зарплаті, на час постановлення рішення погашена в повному обсязі, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Оскільки відповідачем в запереченнях на позов зазначено, що оплата праці позивача проводилася за фактично відпрацьованим часом на усіх об’єктах, і оскільки позивачем не надано доказів, що оплата праці на іншому об’єкті йому не проводилася, і його пояснення стосовно невиплати відпрацьованих годин на іншому об’єкті спростовуються запереченнями відповідача, то вимоги позивача про стягнення заробітку за відпрацьований час на іншому об’єкті задоволенню не підлягають.

          Що стосується вимог про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то дані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з дня звільнення по день остаточного розрахунку, тобто по 17 жовтня 2011 року з наступного розрахунку:

          З дня звільнення і по 17 жовтня 2011 року пройшло 20 місяців і 10 робочих днів ( з розрахунку п’ятиденної робочої неділі ). Середньомісячний заробіток позивача за два останніх повних місяців роботи, згідно довідки відповідача про суму заборгованості ( а.с. 20 ), становить 790 грн. 28 коп., а середньоденний ( враховуючи, що при п’ятиденній робочий неділі кількість робочих днів приймається за 21,2 дні ) –37 грн. 28 коп., таким чином сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 16178 грн. 08 коп., яка і підлягає стягненню на користь позивача. При цьому суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача, надані в запереченнях на позов, що середньоденний заробіток позивача становить 21 грн. 83 коп., оскільки дана сума відповідачем не обґрунтована належними розрахунками.

          Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки чинним трудовим законодавством не передбачено стягнення моральної шкода за час затримки виплати зарплати.

          Суд не може прийняти до уваги письмові пояснення відповідача, що затримка розрахунку відбулася через те, що з ними невчасно розраховувався замовник, оскільки це є особистими проблемами відповідача, а проведення остаточного розрахунку при звільненні є обов’язком підприємства, яке прямо передбачено чинним законодавством.

          Суд також не може прийняти до уваги пояснення відповідача, що при здійсненні остаточного розрахунку з позивача було вираховано ринкову вартість отриманого ним речового майна, яке позивач отримував при прийнятті на роботу, оскільки при розрахунку вартості не повернутого майна відповідач повинен був врахувати відсоток зносу даного майна за період його експлуатації, але цього не зробив. При цьому, за поясненнями позивача, він залишив майно на останньому об’єкті, оскільки воно прийшло до непридатного до використання стану. При цьому суд враховує, що в тому випадку, якщо відповідач не згоден з даним висновком суду, то він вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з позивача суми вартості зазначеного майна, надавши суду відповідні докази.

          Також суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача, що позивачем було пропущено строк позовної давності при зверненні з вимогами про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вимоги про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні заявляються водночас з вимогами про стягнення основної суми заборгованості і ніякими строками, як і вимоги про стягнення суми основної заборгованості, не обмежуються, за виключенням встановлених чинним законодавством обмежень. В даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості по зарплаті, яка йому не була виплачена при звільненні з роботи, згідно штампу реєстрації надходження позовної заяви до суду, 22 вересня 2011 року, а згідно представлених відповідачем суду документів, остаточний розрахунок з позивачем було проведено лише 17 жовтня 2011 року в сумі 3955 грн. 67 коп. ( а.с. 22 ), тобто вже після надходження до суду позовної заяви, таким чином вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Керуючись ст., ст. 10, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир-безпека»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди –ЗАДОВОЛЬНИТИ частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир-безпека»на користь ОСОБА_1 16178 грн. 08 коп. суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні..

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир-безпека»на користь держави 214 грн. 60 коп. суми судового збору.

          ОСОБА_1 в задоволенні інших вимог –ВІДМОВИТИ.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: