Рішення № 22476919, 30.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2012 р.Справа № 5017/274/2012 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. №99 від 17.08.2011р.

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАРИТЕТ” ( м. Одеса )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „НОЮР” (м. Одеса )

про стягнення 443474,53 грн.

31.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ПАРИТЕТ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „НОЮР” про стягнення з відповідача 443474,53 грн., в тому числі 234775,20 грн. заборгованості за договором №21/07-С/08 від 21.07.2008р. , 34957,10 грн. індексу інфляції, 19203,50 грн. 3% річних та 154538,73 грн. розміру не отриманих доходів ( упущеної вигоди ).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача не зявився в засідання суду, відзив на позов не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином за адресою, зазначеною в реєстраційних документах, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПАРИТЕТ” ( позивач, замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „НОЮР” (відповідач, виконавець ) було укладено договір №21/07-С/08 на виготовлення та установку виробів з металопластику та відливів на обєкті, розташованому за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова, Житловий комплекс „Адмірал”.

Відповідно до п.3.4.1. договору №21/07-С/08 від 21.07.2008р. замовник здійснює оплату за виконані роботи на протязі трьох банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін актів по формі КБ-2В та довідок за формою КБ-3, якими закриваються роботи по відповідному етапу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові ( ст. 837 ЦК України ).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивачем згідно умов договору №21/07-С/08 від 21.07.2008р. було виконано роботи на загальну суму 234775,20 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2009р., підписаним сторонами.

Проте, відповідач взяті на себе зобовязання за договором №21/07-С/08 від 21.07.2008р. належним чином не виконав, не сплативши позивачу вартість виконаних робіт на загальну суму 234775,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 234775,20 грн. обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матералах справи та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем оплата наданих за договором №21/07-С/08 від 21.07.2008р. вартості робіт своєчасно проведена не була, що є порушенням зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення оплати виконаних робіт нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 19203,50 грн. та індекс інфляції в розмірі 34957,10 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих 3% річних та індексу інфляції, суд приходить до висновку, що розрахунок правильний і відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення 3% річних в сумі 19203,50 грн. та індексу інфляції в сумі 34957,10 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 154538,73 грн. розміру не отриманих доходів ( упущеної вигоди ), які позивач міг би отримати як проценти по депозитному вкладу у банку в період з 04.05.2009р. по 26.01.2011р., отримавши вчасно оплату виконаних робіт за договором №21/07-С/08 від 21.07.2008р. в сумі 234775,20 грн.

Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 154538,73грн. упушеної вигоди враховуючи наступне.

Згідно ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Але позивачем не надано належних доказів, які би підтверджували упущену вигоду в сумі 154538,73грн. через несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем, і такі докази відсутні в матеріалах справи.

Суд не приймає як належний доказ, що підтверджував би упущену вигоду на суму 154538,73грн., надану позивачем довідку Українського інноваційного банку від 24.01.12. за №03-13, оскільки остання не свідчить, що отримані кошти від відповідача були покладені на депозитний рахунок саме Українського інноваційного банку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 234775,20 грн., 3% річних в сумі 19203,50 грн., індексу інфляції в сумі 34957,10 грн., оскільки в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та відмовляє в позові в частині стягнення 154538,73 грн. розміру не отриманих доходів (упущеної вигоди )

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволення позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 75 ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „НОЮР” (65036, м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд.3, кв.72, код ЄДРПОУ 34380084), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Паритет” (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 30-В, код ЄДРПОУ 24527686, поштова адреса 65007, м. Одеса, вул. В.Арнаутська,93):

- 234775,20грн. / двісті тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят пять грн. двадцять коп./основного боргу;

- 19203,50грн. / девятнадцять тисяч двісті три грн. пятдесят коп. / 3% річних;

- 34957,10грн. / тридцять чотири тисячі девятсот пятдесят сім грн. десять коп. /індексу інфляції

- 5778,72грн. / пять тисяч сімсот сімдесят вісім грн. сімдесят дві коп. /- судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 154538,73грн. неотриманих доходів

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано: 04 квітня 2012року.

Копію рішення надіслати:

1. ТОВ „ПАРИТЕТ” (65007, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 93 );

2.3. ТОВ „Будівельна компанія „НОЮР” ( 65036, м. Одеса, Овідіопольська дор., 3, кв. 72; м. Одеса, вул. Троїцька, 2 ).