Рішення № 22476144, 11.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.12 Справа № 5015/6347/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Калітєєвської Є.О., представника відповідача Кузана Р.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів до Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства “Галсільліс”, смт. Підбуж про стягнення 16662 грн. 32 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція в Львівській області, м. Львів звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства “Галсільліс”, смт. Підбуж про стягнення 16662 грн. 32 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 31.10.2011 р. призначив розгляд справи на 21.11.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, за клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що уповноваженими представниками позивача шляхом проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що відповідач здійснив незаконну рубку дерев, що на території Підбузького і Дрогобицького лісництв, чим порушено ст.ст. 19, 105 Лісового кодексу України. У звязку з цим державі заподіяно збитки, розмір яких відповідно до проведеного розрахунку згідно додатку №1 до постанови КМУ №665 від 23.07.2008 р. “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу” становить 16662 грн. 32 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відповідач не здійснював рубки лісу, яку здійснили невстановлені особи, а відтак його вини у спричиненій шкоді немає, тому відповідальність за порушення повинні нести безпосередньо особи, які вчинили дане порушення. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 11.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25 березня 2011 р. уповноваженими представниками позивача шляхом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем було встановлено, що останнім було допущено правопорушення, а саме: виявлено самовільну рубку чотирьох дерев, діаметром пнів - 31 см, 33 см, 36 см, 40 см, загальною кубомасою 2,44 м3 в кварталі 28, 40 Підбузького лісництва та здійснено самовільну рубку двох дерев породи дуб, діаметром пнів - 36 см, 40 см, загальною кубомасою 1,5 м3 в кварталі 17 Дрогобицького лісництва, що входять до складу Дрогобицького ДЛГП “Галсільліс”.

25 березня 2011 р. про даний факт складено акт №26 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. Вказаний акт перевірки було складено в присутності представника відповідача, примірник акту надано йому для ознайомлення.

Виявленими порушеннями природоохоронного законодавства державі завдано збитки. Позивачем, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №655 від 23.07.2008 р. “Про такси обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу” нараховано відповідачу 16662 грн. 32 коп. збитків.

Позивач за вих. №03-2617 від 27.05.2011 р. надіслав відповідачу претензію про відшкодування збитків в сумі 16662 грн. 32 коп., яка залишена останнім без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, заподіяні збитки в розмірі 16662 грн. 32 коп. станом на дату судового розгляду відповідачем не відшкодовано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, природних територій та обєктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є Міністерство навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Наказом Міністерства, в областях, містах Києві та Севастополі, яке діяло на час проведення перевірки, створено державні екологічні інспекції, які відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства №548 від 19.12.2006р., є спеціальним підрозділом Міністерства навколишнього природного середовища. На інспекції, серед інших, покладається завдання із здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

Повноваження інспекції поширюються на територію відповідної області, міст Києва та Севастополя.

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за:

а) додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональним використанням, відтворенням та охороною природних ресурсів, екологічною та в межах своєї компетенції радіаційною безпекою, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, субєктами господарювання, фізичними особами;

б) додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами); виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, транскордонне переміщення обєктів рослинного та тваринного світу.

Відповідно до Положення (п.п. 1, 6, 7, 9) інспекція має право: обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації, військові та оборонні обєкти з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обовязкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період, зокрема, ліс та інша рослинність.

Статтею 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” до компетенції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів віднесено подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 94 Лісового кодексу України, державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань лісового господарства, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань лісового господарства, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобовязані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобовязані зокрема: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоровя людей; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно ст. 89 Лісового кодексу України охорона і захист лісів здійснюють і лісова охорона інших постійних користувачів. Основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до статті 91 Лісового кодексу України, службові особи лісової охорони наділені повноваженнями запобігати порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого порядку використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду, що можуть впливати на ліс, і припиняти їх. Порушення вимог лісового законодавства призвело до незаконної порубки лісу на території підпорядкованої відповідачу.

Згідно ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобовязані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона не доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до вимог статті 1172 ЦК України юридична особа відповідає за шкоду, заподіяну працівником при виконанні ним своїх службових обовязків.

Факт самовільної рубки підтверджується актом №26 від 25.03.2011 р., який складений та скріплений підписами в.о. начальника відділу екологічного контролю біоресурсів та ПЗФ, державного інспектора з ОНПС у Львівській області у присутності головного лісничого Дрогобицького ДЛГП “Галсільліс”. Нарахування розміру збитків проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №655 від 23.07.2008 р. “Про такси обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”. Пунктом 1 вказаної постанови зазначено, що такси застосовуються для обчислення шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема, в разі незаконного вирубування дерев до ступеня припинення росту. Згідно п. 2 даної постанови встановлено, що починаючи з 1 січня 2009 р. проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок субєктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 р., акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання.

Посилання представника відповідача на те, що він не здійснював рубки дерев, а відтак не зобовязаний відшкодовувати завдану державі шкоду, суд не вважає обґрунтованими, виходячи із того, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем також не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу.

Наведена позиція викладена також у п. 1.6. розяснення президії ВАС України №02-5/744 від 27.06.2001 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” та у листі Вищого господарського суду України від 01.01.2009 р. “Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, повязаних з охороною навколишнього природного середовища”.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи міститься наказ №49 від 05.04.2011 р. Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства “Галсільліс”, яким оголошено догану майстру лісу Підбузького лісництва ОСОБА_1 та ліснику Дрогобицького лісництва ОСОБА_2 за допущення у їх обходах самовільних рубок, що слід розцінювати як незабезпечення охорони лісових насаджень. Відтак, доводи відповідача про передчасність заявленого позову у звязку з недоведеністю вини працівників лісогосподарського підприємства, судом не приймаються до уваги.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено, зокрема, у постановах від 21.03.2003 р. по справі №4/4092-35/13 та від 01.07.2008 р. по справі №04/132-53.

Згідно п. 35 ст. 4, п. 1 ст. 20 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до державного та місцевих бюджетів. У звязку з тим, що шкода заподіяна на території Підбузької селищної ради, відповідач зобовязаний відшкодувати її на спеціальний рахунок місцевого бюджету Підбузької селищної ради.

Указом Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 р. “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, утворено Державну екологічну інспекцію України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, спеціальним територіальним підрозділом якого була Державна екологічна інспекція в Львівській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №995 від 14.09.2011 р. “Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції” утворено територіальні органи Державної екологічної інспекції, зокрема, Державну екологічну інспекцію у Львівській області. Відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища №359 від 30.09.2011 р. Державна екологічна інспекція в Львівській області ліквідована.

Згідно п. 2 вищевказаної постанови, територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обовязків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів №429 від 04.11.2011 р. затверджено положення про територіальні органи Державної екологічної інспекції України. У відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з ЄДРПОУ 27.12.2011 р. до реєстру внесено запис про реєстрацію Державної екологічної інспекції у Львівській області (ідентифікаційний код 38057086).

Статтею 25 ГПК передбачено, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності субєкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Тому суд здійснює заміну позивача - Державну екологічну інспекцію в Львівській області, м. Львів (ідентифікаційний код 34943022), його процесуальним правонаступником - Державною екологічною інспекцією у Львівській області, м. Львів (ідентифікаційний код 38057086).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума збитків, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 16662 грн. 32 коп.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 19, 64, 89, 94, 107 Лісового кодексу України, ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Замінити позивача - Державну екологічну інспекцію в Львівській області, м. Львів (ідентифікаційний код 34943022), його процесуальним правонаступником - Державною екологічною інспекцією у Львівській області, м. Львів (ідентифікаційний код 38057086).

2.Позов задоволити.

3.Стягнути з Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства “Галсільліс”, смт. Підбуж, вул. Галицька, 8, Дрогобицького району, Львівської області (ідентифікаційний код 00854506) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів, вул. Стрийська, 98 (ідентифікаційний код 38057086) на спеціальний рахунок Підбузької селищної ради (р/р 33119331700111, Дрогобицьке УДК у Львівській області, МФО 825014, ідентифікаційний код 25262988, код платежу 24062100) 16662 грн. 32 коп. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

4.Стягнути з Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства “Галсільліс”, смт. Підбуж, вул. Галицька, 8, Дрогобицького району, Львівської області (ідентифікаційний код 00854506) в користь державного бюджету 166 грн. 62 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.