Рішення № 22476064, 30.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.12 Справа№ 5015/372/12

За позовом: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ

До відповідача: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»,

м. Львів

Про стягнення 805537,19 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник ( довіреність від 21.02.2012 р №177/10);

від відповідача ОСОБА_2. представник ( довіреність від 12.01.2012 р №2).

Права та обов”язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України представникам позивача та відповідача суд роз”яснив. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, подала на розгляд до господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з відповідача: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів, 805 537 грн. заборгованості, в тому числі : 602 220 грн. основного боргу; 57381,01 грн. пені, 109 000 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 36935,96 грн.; просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 16111,00грн.

Ухвалою від 02.02.2012 року господарський суд Львівської області порушив провадження у справі за зазначеною позовною заявою та призначив розгляд справи на 06.03.2012року. З підстав, зазначених в ухвалі від 06.03.2012 року розгляду справи відкладався на 22.03.2012 року. В судовому засіданні 22.03.2012 року оголошувалась перерва до 30.03.2012 року до 12 год.00 хв., а в судовому засіданні 30.03.2012 року до 30.03.2012 року до 15 год.00 хв, про що до відома представників сторін було доведено в письмовій формі (під розписку).

До матеріалів справи від сторін поступили наступні документи.

20.02.2012 р письмове підтвердження позивача від 14.02.12 р №31/10-1128, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами , про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів по даному спору. (вх.№3519/12).

06.03.2012 р лист відповідача від 05.03.2012 р , в додаток до якого до справи подано довідку з ЄДРПОУ з відомостями про відповідача ; повідомлення обставин , передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України ( вх.№4983/1).

06.03.2012 р відзив за №10-274 від 02.03.12 р по справі ( вх.№4985/12).

19.03.2012 р лист відповідача, в додаток до якого до матеріалів справи подано контррозрахунки пені, 3% річних та інфляційних витрат та докази скерування позивачу зазначених контррозрахунків ( вх.№5888/12).

22.03.2012 р Заперечення представника позивача щодо розрахунку штрафних та фінансових санкцій (вх.№6233/12).

30.03.2012р Клопотання відповідача від 29.03.2012 року про зупинення провадження у справі, відповідно до п.3 ч.2 ст.79 ГПК України ( вх.№6938/12).

30.03.12 р Клопотання відповідача від 29.03.2012 року №10-390, про зменшення розміру пені на 90% та про відстрочку виконання рішення на три місяці (вх.№6950/12).

Відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та у зв»язку із розглядом справи №5015/372/12, за електронним запитом від 30.03.2012 року за №13466220 судом отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на підставі відомостей у якому встановлено, що Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», включена до Єдиного державного реєстру в статусі юридичної особи, ідентифікаційний код 31301827, місцезнаходження: 04116, м.Київ , Шевченківський район, вулиця Шолуденка, будинок 1.

Відповідач наголошує, що позивачу перераховано в рахунок погашення боргу кошти в сумі 16700 грн по платіжному дорученню №2097 від 18.01.2012 року . Вимогу про стягнення пені визнає частково, в сумі 57368,66 грн, як і вимогу про стягнення 3% річних - в сумі 36924,19 грн, відповідно до проведених відповідачем контрозрахунків; вважає, що розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з лютого 2011 року по грудень 2011 року проведено позивачем невірно, оскільки позивачем не врахована уся проведена оплата в січні-лютому 2011 року та невірно застосовано індекси інфляції при розрахунку інфляційних нарахувань за спірний період.; вимогу про стягнення інфляційних нарахувань, відповідно до проведеного контррозрахунку визнає в сумі 67791,48 грн .

Представник позивача у запереченнях від 21.03.2012 року «щодо розрахунку штрафних та фінансових санкцій» повідомив, що ДК «Газ України»погоджується із наведеним відповідачем розрахунком 3% річних та пені із врахуванням здійсненої 18.01.2012 року оплати у сумі 16700,00 грн. Водночас, ДК «Газ України» не погоджується із здійсненим відповідачем нарахуванням інфляційних втрат.

В порядку ст.22 ГПК України позивач із заявами до суду не звертався.

В судовому засіданні 30.03.12 р представник позивача в усній формі висловив заперечення по суті клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Ствердив, що станом на даний час позивач включений до ЄДРПОУ в статусі юридичної особи; Єдиний державний реєстр не містить запису про припинення юридичної особи ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»; станом на даний час позивач не позбавлений цивільної правоздатності та дієздатності; правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, а усі дії , вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов»язковими для нього в такій мірі, в якій вони були б обов»язковими для особи, яку він замінив. Вважає, що права на заміну сторони її правонаступником сторони не позбавляються і на стадії виконавчого провадження.

Окрім того, представник позивача просить врахувати інтереси обох сторін та відмовити відповідачу у задоволенні клопотань про зменшення на 90 % пені та про відстрочку виконання рішення на три місяці. Наголошує на тому, що позивач не є газовидобувною компанією, а закуповує газ у іноземних імпортерів, при цьому позивач зобов»язаний сплачувати за такий газ незалежно від рівня розрахунків із ним його контрагентів. Вважає , що доводи відповідача про форс-мажорні обставини є необґрунтованими; що відповідач не довів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов»язання, а також не довів невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов»язує право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в межах строків, передбачених для вирішення спору ч.1 ст.69 ГПК України.

Під час розгляду справи судом встановлено.

20 грудня 2010 року між Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» (покупець) та ДК «Газ України»(постачальник) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2212-БО-21. Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов»язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов»язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ , що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб»єктів господарювання.

Згідно п.4.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов»язань за договором сторони несуть відповідальність , передбачену законами та цим договором.

Виконання зобов»язання щодо оплати поставленого газу забезпечено пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу ( п.п.7.3.1).

20.12.2011 року сторонами підписано Додаток №1 до Договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2212 БО-21.; 28.01.2011 року Додаткову угоду №1 до договору ; 04.04.2011 року №4 - Додаткову угоду №2 до договору; 11.07.2011 року Додаткову угоду №3 до договору, 30.08.2011 року додаткову угоду №4, а 03.10.2011 року Додаткову угоду №5 .

На виконання зобов»язань за зазначеним вище договором та додатковими угодами до нього, протягом січня-серпня 2011 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 11170523,16 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а саме : актом від 31.01.11 р , згідно якого вартість поставленого у січні 2011 року природного газу склала 3145035,07 грн; актом від 28.02.11 р вартість поставленого природного газу за лютий 2011 р склала 2946330,70 грн, актом від 31.03.11 р , згідно якого вартість поставленого газу у березні - 3213633,73 грн, актом від 30.04.11 р вартість поставленого природного газу за квітень 2011 року склала 1266625,26 грн, актом від 30.05.11 р , згідно якого вартість поставленого газу у травні 2011 року склала 277040,020 грн, актом від 30.06.11 р , згідно якого вартість поставленого газу у червні 2011 року118980,35 грн, актом від 31.07.11 р вартість поставленого у липні 2011 р газу склала 167325,96 грн, актом від 31.08.11 р вартість поставленого природного газу у серпні 2011 р - 35552,06 грн.

Покупець взяті на себе зобов»язання виконав частково, борг за отриманий природний газ сплатив у сумі 10568303,00 грн. Як стверджує позивач у позовній заяві , станом на 30.11.11 року сума основного боргу відповідача склала 602220,16 грн.

Наявність станом на 30.11.11 року основного боргу перед позивачем у сумі 602220,16 грн. не заперечує відповідач.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа , яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, за змістом ст.1 ГПК України, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться , що порушення відсутнє, суд повинен відмовити у позові.

День надходження позовної заяви на розгляд до господарського суду визначається датою реєстрації позовної заяви в канцелярії господарського суду та датою автоматизованого розподілу справи, який відповідно до ст.2-1 ГПК, проводиться в день надходження позовної заяви .

Позовна заява №31/10-701 від 27.01.2012 р , за якою порушено провадження у даній справі, надійшла до господарського суду Львівської області 31.01.12 року; в цей же день проведено автоматизований розподіл справи.

Як встановлено , 18.01.2012 року платіжним дорученням №2097 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 16700,00грн в рахунок часткового погашення боргу за поставлений газ. Позивач дану обставину визнає. Таким чином, сума боргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»перед ДК «Газ України»з урахуванням останньої проплати згідно платіжного доручення №2097 від 18.01.2012 року на суму 16700,00грн.,на момент поступлення позовної заяви до суду ( як і на момент розгляду спору по суті) становила 585520,16 грн., яку відповідач визнає.

Як зазначено вище у рішенні, позивач із заявами в порядку ст.22 ГПК України до суду не звертався.

Як вбачається із наведених сторонами розрахунків покупець (відповідач) свої зобов”язання по оплаті спожитого природного газу у встановлені договором строки не виконував, оплачував поставлений йому газ з порушенням встановлених договором строків оплати.

За порушення строків виконання грошового зобов»язання, у відповідності до п.7.1, п.п.7.3.1 п.7.3 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 57381,01 грн. Згідно контррозрахунку пені, проведеного відповідачем за період з 27.07.2011 р по 27.01.2012 р, з яким погоджується позивач, загальна сума пені до стягнення складає 57368,66 грн.

Відповідно до п.7.1 договору, п.2 ст.625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з лютого по грудень 2011 року. Згідно проведеного позивачем розрахунку, сума, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з лютого 2011 року по грудень 2011 року становить 109000,06грн. Проте відповідач з даним розрахунком позивача не погодився та подав контррозрахунок інфляційних втрат, сума яких склала 67791,48грн. Мотивуючи свій розрахунок інфляційних втрат, відповідач керується тим, що позивач обчислюючи інфляційні втрати не взяв до уваги усю проведену оплату в січні лютому 2011 року; вважає, зокрема, що позивачем невірно застосовано індекси інфляції при нарахуванні інфляційних втрат за спірний період.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти порядку застосування індексів інфляції відповідачем та стверджує, що відповідно до Рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.97 р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі , що індекс розраховується не на кожну дату місяця , а у середньому за місяць.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував 3% річних в сумі 36935,96 грн за період прострочення виконання грошового зобов»язання з 11.02.2011 року по 27.01.2012 року. Згідно контррозрахунку 3% річних, проведеного відповідачем за період за зазначений період, з яким погоджується позивач, загальна сума 3% річних до стягнення складає 36924,19 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні у справі докази, при прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи та сторонами підтверджується факт поставки позивачем відповідачу на виконання умов договору №06/10-2212-БО-21 від 20.12.2010 року, протягом січня-серпня 2011 року природного газу в обсягах та вартістю, вказаних у актах приймання-передачі, перелічених вище в рішенні.

Відповідач не заперечує, що станом на 30.11.11 року основний борг за отриманий природний газ складав 602220,16 грн. 18.01.2012 року платіжним дорученням №2097 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 16700,00грн в рахунок часткового погашення боргу за поставлений газ. Позивач дану обставину визнає. Таким чином, сума основного боргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»перед ДК «Газ України»з урахуванням останньої проплати згідно платіжного доручення №2097 від 18.01.2012 року на суму 16700,00грн.,на момент поступлення позовної заяви до суду становила 585520,16 грн. Відтак вимога про стягнення з відповідача 16700,00 грн. основного боргу заявлена позивачем безпідставно. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 585520,16 грн. основного боргу за поставлений позивачем, однак не оплачений відповідачем природний газ.

Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України , якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня) , яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.1 , ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищезазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Вимога позивача про стягнення пені підлягає до задоволення частково,в сумі 57368,66 грн, відповідно до розрахунку проведеного відповідачем .Із розрахунком пені відповідача погодився представник позивача у запереченнях від 21.03.2012 р.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи зазначеної статті , а також неналежне виконання відповідачем грошових зобов»язань за договором, суд дійшов висновку , що вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає до задоволення частково, в сумі 36924,19 грн. відповідно до розрахунку проведеного відповідачем. Із розрахунком 3% річних, проведених відповідачем, погодився представник позивача у запереченнях від 21.03.2012 р.

Водночас, суд не погоджується з доводами позивача про стягнення на підставі ст.625 ЦК України з відповідача 109000,06 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого 2011 року по грудень 2011 року, оскільки індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, а саме, до простроченого платежу за газ, використаний у лютому 2011 року, який повинен був бути оплачений у березні 2011 року, має застосовуватись індекс інфляції, визначений у травні 2011 року за квітень 2011 року і до моменту погашення боргу.

Вимога позивача про стягнення інфляційних нарахувань підлягає до задоволення частково, в сумі 67791,48 грн, відповідно до проведеного відповідачем розрахунку.

Розглянувши клопотання відповідача від 29.03.2012 р 10-390 (вх.№6950/12 від 30.03.12 р ) про зменшення пені на 99% та про відстрочення виконання рішення на три місяці суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає до задоволення. При цьому суд виходив із наступного.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на заборгованість населення за спожиту теплову енергію, оскільки прострочення мало місце за двостороннім договором від 20.12.2010 р №06/10-2212-БО-21, згідно з яким здійснювалась позивачем поставка відповідачу імпортованого природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб»єктів господарювання. Щодо довідки відповідача про нараховані та поступлені доходи по ЛКП «Залізничнетеплооенерго» на 28.02.12 р. то суд вважає, що зазначену довідку не можна вважати належним доказом майнового стану підприємства. Розглядаючи питання про зменшення пені суд оцінює інтереси кожної із сторін, а не лише інтереси боржника. Так, з умов договору ( п.1.1) вбачається , що позивач поставляв відповідачу імпортований природний газ. Саме ДК «Газ України» забезпечує безперервне постачання газу споживачем в Україні, а отже є об»єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Крім цього, позивач не є газовидобувною компанією, а закуповує газ у іноземних імпортерів ( що відслідковується і зі змісту зазначеного вище договору) і при цьому зобов»язаний сплачувати за такий газ незалежно від рівня розрахунків із ним його контрагентів. Щодо доводів відповідача, наведених у відзиві про форс-мажорні обставини, то ці доводи є необґрунтованими. Суд вважає, що до таких обставин відповідач безпідставно відносить заборгованість населення перед відповідачем за спожиту теплову енергію, тривале ( в часті) невиконання рішень судів про стягнення коштів з боржників , а також пожежу, що сталась у приміщеннях ВДВС Галицького, Личаківського, залізничного районів м.Львова. Слід звернути увагу відповідача на те, що з Акту про пожежу від 25.03.2007 року не вбачається знищення «більшості», як стверджує відповідач, виконавчих документів, які були подані ним до органів ВДВС на примусового виконання судових рішень. Крім того , з моменту пожежі ( по акту -липень 2007 р ) і до січня 2011 року ( поставка за договором природного газі згідно акту перийому-передачі у січні 2011 року) у відповідача було достатньо часу для вчинення дій по отриманню дублікатів наказів з метою примусового виконання судових рішень. Крім того, до матеріалів справи відповідач не подав доказів того , що не пізніше семи днів з моменту виникнення обставин «непереборної сили»повідомляв позивача у письмовій формі про те, що не може виконати зобов»язання за зазначеним вище договором, чим мав намір розірвати договір ( п.п.8.2-8.4 договору).

Пленум Вищого господарського суду України у Постанові «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права « (2011 р) надав такі роз»яснення.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас згідно з ч.1 ст.233 ГК України при цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У п.п.3.9.2 п.3 роз»яснення президії ВГСУ від 18.09.1997 р №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» викладено правову позицію , згідно з якою, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання ( п.3 ч.1 ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об»єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов»язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов»язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов»язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов»язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру неустойки є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночним та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів статей 32-34ГПК України.

Статтею 121 ГПК встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою суд може у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Щодо відстрочення виконання рішення суду на три місяці, то відповідачем не доведено , не подано доказів наявності виняткових обставин, що ускладнюватимуть чи робитимуть неможливим виконання рішення. Слід зазначити, що виконання рішення суду, яке набрало законної сили , провадиться відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі,згідно п.3 ч.2 ст.79 ГПК України, то таке відхиляється судом з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником.

Відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відтак, ч.2 ст.104 ЦК України передбачає, що юридичні особи вважаються такими, що припинилися, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, який здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Станом на даний час позивач включений до ЄДРПОУ в статусі юридичної особи; Єдиний державний реєстр не містить запису про припинення юридичної особи ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»; позивач не позбавлений цивільної правоздатності та дієздатності; правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, а усі дії , вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов»язковими для нього в такій мірі, в якій вони були б обов»язковими для особи, яку він замінив. Крім того, права на заміну сторони її правонаступником сторони не позбавляються і на стадії виконавчого провадження.

Слід також зазначити, що зупинення провадження у справі у випадку заміни однієї із сторін її правонаступником є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів статей 32-34ГПК України ( зокрема: факту заміни сторони її правонаступником , державної реєстрації припинення юридичної особи (позивача) та державної реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку правонаступника). Відповідно до ч.4 ст.87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Позов підлягає до задоволення частково

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст..1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,79,82,83,84,85, 116 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(79054, м. Львів, вул. С.Петлюри,4А, код ЄДРПОУ 20784943) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України “( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 585520,16 грн. основного боргу, 57368,66 грн. - пені, 36924,19 грн. 3 % річних, 67791,48 грн. інфляційних втрат, 14952,09 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти вимог - відмовити.

В засіданні 30.03.12 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення складено 04.04.2012 року.

Суддя Кітаєва С.Б.