Рішення № 22475806, 03.04.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.12 Справа № 28/5014/412/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТР», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська будівельна компанія», м. Луганськ

про стягнення 12 181 грн. 11 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Kрасюк А.І., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 28.01.1999; довідка ЄДРПОУ серії АА № 432286 від 31.08.2011, керівник.

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 83 від 23.06.2010 у сумі 9874 грн. 00 коп., пені у сумі 1891 грн. 68 коп. за період з 31.05.2011 по 13.02.2012, 3% річних у сумі у сумі 365 грн. 93 коп. за період з 31.05.2011 по 13.02.2012, інфляційних нарахувань у сумі 49 грн. 50 коп. за період з 17.11.2011 по 13.02.2011.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав основну заборгованість за будівельні матеріали у сумі 9874 грн. Щодо інфляційних нарахувань відповідач не погодився з їх нарахуванням, оскільки індекс інфляції, наведений позивачем у розрахунках, на думку відповідача, є необґрунтованим та документально не підтвердженим.

Представник позивача до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений (а.с.129), своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався.

Суд, враховуючи думку відповідача, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача, явка якого не визнавалась судом обовязковою.

Позивач здав до канцелярії суду заяву від 03.04.2012, в якій відмовився від позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 49 грн. 50 коп. В заяві зазначено, що наслідки відмови позивачу відомі. Заява підписана представником позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності від 13.02.2012, в якій останньому надано право, зокрема, відмовлятися від позову (а.с. 127).

За таких обставин судом приймається відмова від вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 49 грн. 50 коп.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 83 від 26.03.2010, за умовами якого продавець (позивач) зобовязується передати у власність покупця (відповідача) товар, визначений в п. 1.3 даного договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар.

Ціна на товар є договірною та діє на момент підписання даного договору (п. 2.1). Загальна сума договору складається з сум вартості поставленого товару, вказаних у видаткових накладних, протягом всього строку дії даного договору (п. 2.4).

Згідно п. 3.1 договору оплата за товар проводиться на підставі рахунку в безготівковій формі в національній валюті України не пізніше 7 календарних днів з моменту відвантаження товару.

За умовами п. 4.2 договору товар супроводжується наступними документами: рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною, сертифікатом якості або копією сертифіката якості, виданим виробником товару.

Відповідно до п. 5.2 договору прийом товару здійснюється покупцем по кількості у відповідності до товаросупровідних документів, по якості - у відповідності до сертифікату якості або копії сертифікату якості, виданим виробником товару. Приймання товару здійснюється на складі продавця.

У п. 7.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар, встановлених розділом 4 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2% від невиплаченої суми з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент оплати, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 з можливою пролонгацією, а в частині взаєморозрахунків до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік при відсутності заперечень у будь-якої сторони на предмет розірвання договірних відносин. Одна з сторін зобовязується повідомити іншу сторону не менш ніж за 20 днів до спливу строку дії договору (п.п. 10.1, 10.2).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за накладними № 1370 від 31.05.2011 на суму 714 грн. 72 коп., № 1234 від 19.05.2011 на суму 105 грн. 52 коп., № 1233 від 19.05.2011 на суму 181 грн. 78 коп., № 1232 від 19.05.2011 на суму 448 грн. 11 коп., № 1231 від 19.05.2011 на суму 503 грн. 66 коп., № 1099 від 11.05.2011 на суму 188 грн. 88 коп., № 1069 від 06.05.2011 на суму 20 грн. 84 коп., № 1066 від 06.05.2011 на суму 199 грн. 02 коп., № 1065 від 06.05.2011 на суму 669 грн. 65 коп., № 1064 від 06.05.2011 на суму 9 грн., № 1063 від 06.05.2011 на суму 40 грн. 08 коп., № 1062 від 06.05.2011 на суму 1607 грн. 33 коп., № 1061 від 06.05.2011 на суму 3467 грн. 59 коп., № 1060 від 06.05.2011 на суму 3008 грн. 60 коп., № 1059 від 06.05.2011 на суму 46 грн. 09 коп. № 732 від 01.04.2011 на суму 686 грн., № 731 від 01.04.2011 на суму 804 грн., № 730 від 01.04.2011 на суму 28 грн. 73 коп., № 729 від 01.04.2011 на суму 167 грн. 04 коп., № 676 від 28.03.2011 на суму 149 грн. 90 коп., № 650 від 24.03.2011 на суму 54 грн. № 627 від 22.03.2011 на суму 647 грн. 28 коп., № 626 від 22.03.2011 на суму 91 грн. 60 коп., № 625 від 22.03.2011 на суму 1375 грн. 60 коп., № 323 від 10.02.2011 на суму 2369 грн. 74 коп., № 322 від 10.02.2011 на суму 1312 грн. 48 коп., № 321 від 10.02.2011 на суму 683 грн. 85 коп., № 179 від 28.01.2011 на суму 680 грн. 04 коп., № 178 від 28.01.2011 на суму 62 грн. 80 коп., № 177 від 28.01.2011 на суму 453 грн. 20 коп., № 176 від 28.01.2011 на суму 468 грн. 88 коп., № 175 від 28.01.2011 на суму 378 грн. 59 коп., № 174 від 28.01.2011 на суму 159 грн. 11 коп., № 173 від 28.01.2011 на суму 688 грн. 34 коп., усього на суму 22472 грн. 12 коп.

Товар відповідач отримав на підставі довіреностей № 34 від 31.05.2011, № 31 від 19.05.2011, № 25 від 05.05.2011, № 18 від 22.03.2011, № 9 від 10.02.2011, № 6 від 27.01.2011.

Відповідач отриманий товар сплатив частково 07.07.2011 у сумі 2000 грн., 16.11.2011 у сумі 5000 грн., 23.12.2011 у сумі 5000 грн. Позивач надав пояснення від 03.04.2012, в якому зазначив, що залишок несплаченого товару складає 10472 грн. 12 коп., втім ним заявлений до стягнення борг у сумі 9874 грн. 00 коп.

Позивач виставив відповідачу претензію-вимогу без дати та номеру на суму 19874 грн. 18 коп.

Відповідач претензію залишив без відповіді, товар без оплати, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору купівлі-продажу № 83 від 23.06.2010.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за товар проводиться на підставі рахунку в безготівковій формі в національній валюті України не пізніше 7 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Отже, строк оплати товару настав у відповідача за поставками від 28.01.2011 04.02.2011, від 10.02.2011 17.02.2011, від 22.03.2011 29.03.2011, від 24.03.2011 31.03.2011, від 28.03.2011 04.04.2011, від 01.04.2011- 08.04.2011, від 06.05.2011 13.05.2011, від 11.05.2011 18.05.2011, від 19.05.2011- 26.05.2011, від 31.05.2011 -07.06.2011.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача у сумі 9874 грн. 00 коп. за договором № 83 від 23.06.2010, яка визнана останнім. Актом звірення розрахунків від 05.10.2011 сторони визначили заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 19874 грн. 18 коп. Акт підписаний представниками обох підприємств та скріплений їх печатками (а.с. 15).

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товару у сумі 9874 грн. 00 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 1891 грн. 68 коп. за період з 31.05.2011 по 13.02.2012, 3% річних у сумі 365 грн. 93 коп. за період з 31.05.2011 по 13.02.2011.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач обрахував 3% річних з суми боргу 19874 грн. 00 коп. за період з 31.05.2011 по 16.11.2011 у сумі 277 грн. 69 коп.; з суми боргу 14874 грн. за період 17.11.2011 по 23.12.2011 у сумі 45 грн. 23 коп.; з суми боргу 9874 грн. за період з 23.12.2011 по 13.02.2012 у сумі 43 грн. 01 коп.

Судом враховано, що позивач обраховував 3% річних з залишкових (неоплачених) відповідачем сум поставок, врахувавши при цьому дати та суми часткової оплати товару.

Втім, при розрахунку 3% річних за період з 31.05.2011 по 16.11.2011 з суми боргу 19874 грн. позивач припустився помилки щодо періоду нарахування цих сум.

Так, остання поставка була здійснена 31.05.2011, тому строк оплати за неї у відповідача настав 07.06.2011, тому саме з 08.06.2011 у відповідача почалося прострочення виконання зобовязання по сплаті товару, отже саме з цієї дати і слід обраховувати 3% річних.

3% річних за період з 08.06.2011 по 16.11.2011 становлять 264 грн. 62 коп.

Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних є сума 352 грн. 86 коп., яка і підлягає до задоволення. У задоволенні вимог про стягнення 3% річних у сумі 13 грн. 07 коп. слід відмовити.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар, встановлених розділом 4 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2% від невиплаченої суми з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент оплати, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

Позивач обрахував пеню з суми боргу 19874 грн. 00 коп. за період з 31.05.2011 по 16.11.2011 у сумі 1434 грн. 74 коп.; з суми боргу 14874 грн. за період 17.11.2011 по 23.12.2011 у сумі 233 грн. 71 коп.; з суми боргу 9874 грн. за період з 23.12.2011 по 13.02.2012 у сумі 201 грн. 27 коп.

Судом враховано, що позивач також обраховував пеню з залишкових (неоплачених) відповідачем сум поставок, врахувавши при цьому дати та суми часткової оплати товару.

Судом встановлено, що розрахунок пені не відповідає вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, в якій зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Крім того, позивачем не вірно визначений і початок нарахування пені.

Як зазначено вище, остання поставка була здійснена 31.05.2011, тому строк оплати за неї у відповідача настав 07.06.2011, тому саме з 08.06.2011 у відповідача почалося прострочення виконання зобовязання по сплаті товару, отже саме з цієї дати і слід обраховувати пеню.

За таких обставин, обґрунтованим розрахунком пені є нарахування її за період з 08.06.2011 по 16.11.2011, виходячи з суми боргу 19874 грн., у сумі 1367 грн. 22 коп., за період з 17.11.2011 по 08.12.2011, виходячи з суми боргу 14874 грн., у сумі 138 грн. 96 коп., усього 1506 грн. 18 коп.

Нарахування пені за період з 23.12.2011 по 13.02.2012, виходячи з суми боргу 9874 грн., порушує вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, тому пеня за цей період взагалі не може бути нарахована.

За таких обставин, обґрунтованим розміром пені є сума 1506 грн. 18 коп.

Відповідач у відзиві просить зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на складне фінансове становище підприємства та на те, що підприємство у 2011 році працювало на обєкті, який фінансувався з бюджету, фінансування по якому було відсутнє протягом 6 місяців. У листі № 10 від 03.04.2011 відповідач пояснив, що аванс, отриманий за даним обєктом, ним був перерахований на погашення заробітної плати працівників, сплату податків. Станом на 02.04.2012 заборгованість відповідача становить 27664 грн. 56 коп.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд, враховуючи майновий стан сторін та ступінь виконання зобов'язання боржником, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені до 1000 грн. 00 коп.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені задовольняються судом частково у сумі 1000 грн., в решті вимог по стягненню пені у сумі 891 грн. 68 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Оскільки заперечень з боку відповідача щодо вірності розрахунку суми боргу не надійшло, основний борг відповідачем визнаний, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими в частині стягнення боргу у сумі 9874 грн., пені у сумі 1000 грн. та 3% річних у сумі 352 грн. 86 коп. В решті вимог по стягненню пені у сумі 891 грн. 68 коп. та 3% річних сумі 13 грн. 07 коп. слід відмовити.

Щодо вимог про стягненню інфляційних втрат, то провадження в цій частині слід припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним та обґрунтовано заявленим вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТР»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська будівельна компанія»про стягнення 12 181 грн. 11 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська будівельна компанія», м. Луганськ, вул. 26 Бакинських комісарів, 170, ідентифікаційний код 31783967, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТР», м. Луганськ, кв. Волкова, 4/57, ідентифікаційний код 31910649, заборгованість у сумі 9874 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 352 грн. 86 коп., пеню у сумі 1000 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 1550 грн. 30 коп., видати наказ позивачу.

3.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТР»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська будівельна компанія»про стягнення пені у сумі 891 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 13 грн. 07 коп. відмовити.

4. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТР»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська будівельна компанія»про стягнення інфляційних втрат у сумі 49 грн. 50 коп. припинити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.04.2012.

СуддяІ.В. Семендяєва