Рішення № 22475719, 03.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2012 р. Справа № 3/026-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", м. Біла Церква

доЗагальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 м. Білої Церкви Київської області, м. Біла Церква

простягнення 66902,67 грн.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 за дов. від 05.01.2012 р. № 15;

від відповідача:ОСОБА_2 за дов. від 28.03.2012 р.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі позивач) до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 Білої Церкви Київської області (далі відповідач) про стягнення 66902,67 грн. заборгованості, з яких: 65170,70 грн. основний борг, 1345,12 грн. пеня, 130,34 грн. інфляційні втрати та 256,51 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за договором на постачання та споживання теплової енергії № 689 від 06.01.2011 р. в частині здійснення оплати за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 03.04.2012 р.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача, подав відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач визнає позовні вимоги лише у частині основного боргу у розмірі 65170,70 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

06 січня 2011 року між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” (теплопостачальна організація) та Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 18 Білої Церкви Київської області (споживач) було укладено договір постачання та споживання теплової енергії № 689 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом зазначеного договору є надання споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції.

Відповідно до п. 1.2 договору теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобовязується прийняти на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.

У п. 1.3.1 договору вказано, що ціна теплової енергії визначається за тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування. Сума договору складається із сум актів прийому-передачі теплової енергії. (п. 1.3.2. договору).

Згідно п. 2.3 договору приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі теплової енергії, рахунок-фактура щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

Відповідно до п. 6.4 договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалюваного періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків до повного його виконання.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2011 року на загальну суму 65170,70 грн.

Між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 18 Білої Церкви Київської області перед Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” складає 65170,70 грн. Вказаний акт підписано повноважними представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає заявлені позивачем вимоги щодо сплати основного боргу в повному обсязі, а щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечує.

Приписами частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини шостої ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав в повному обсязі прийняті на себе зобов'язання за договором постачання та споживання теплової енергії за № 689 від 06.01.2011 р., а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 65170,70 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1345,12 грн. пені, 130,34 грн. інфляційних втрат та 256,51 грн. 3 % річних. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи положення п. 6.4 договору, де вказано, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, нарахування пені інфляційних втрат та 3 % річних має здійснюватись з 16.01.2012 р., а не як вказано у розрахунку позивача з 15.01.2012 р.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що результат відповідного розрахунку, який зроблено позивачем, є вірний, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за несплату боргу за договором постачання та споживання теплової енергії за № 689 від 06.01.2012 р. суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 130,34 грн.

Зробивши розрахунок 3% річних, суд встановив, що відповідний розрахунок, зроблено позивачем невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за несплату боргу за договором постачання та споживання теплової енергії за № 689 від 06.01.2012 р. суд задовольняє частково, а саме у розмірі 251,76 грн.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за порушення строків оплати спожитої теплової енергії, зазначених у пункті 6.4 договору, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами п. 3 частини першої ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи зазначені вище норми, дослідивши подані позивачем докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін та врахувавши майновий стан та статус відповідача (загальноосвітня школа), а також факт соціальної значимості функціонування останнього, суд вирішив зменшити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені до 1,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 65170,70 грн. основного боргу, 1,00 грн. пені, 251,76 грн. 3% річних та 130,34 грн. інфляційних втрат, загалом 65553,38 грн. Судові витрати, відповідно до частини пятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 м. Білої Церкви Київської області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шевченка, буд. 33; код ЄДРПО України 22208072) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3; код ЄДРПО України 04654336) 65170 (шістдесят пять тисяч сто сімдесят гривень) 70 коп. основного боргу, 1 (одну гривню) 00 коп. пені, 251 (двісті пятдесят одну гривню) 76 коп. 3 % річних, 130 (сто тридцять гривень) 34 коп. інфляційних втрат та 1577 (одну тисячу пятсот сімдесят сім гривень) 03 коп. судового збору. 3.У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя А.В. Лопатін

Дата підписання повного тексту рішення: 06.04.2012 р.