Рішення № 22474777, 20.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/57120.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київхліб"

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 р. № 83/03-П по справі № 104-03/09.11

За зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Публічного акціонерного товариства "Київхліб"

про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивача за первісною позовною заявою (відповідача за зустрічною позовною заявою)ОСОБА_1, пред. за дов. №10-3/3 від 23.01.2012 року.

Від відповідача за первісною позовною заявою (позивача за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_2 за дов. № 601 від 26.12.2011 р., ОСОБА_3, пред. за дов. №601 від 27.12.2011 р., ОСОБА_4, пред. за дов. №06 від 24.01.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київхліб" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства Антимонопольного комітету України Київського міського територіального відділення про визнання недійсним та скасування рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.12.2011 року.

21.12.2011р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення третіх осіб.

У задоволенні клопотання судом відмовлено.

21.12.2011р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

21.12.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов.

У судове засідання 21.12.2011 року представники позивача та відповідача з'явились.

Представник відповідача надав суду документи по справі та відзив на позовну заяву.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

В звязку з необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 21.12.2011 року розгляд справи відкладено на 23.01.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2011 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.

У судове засідання 23.01.2012 року представники сторін зявились.

Представник позивача за первісною позовною заявою надав усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення щодо поданого клопотання. В усних поясненнях клопотання позивача за первісною позовною заявою про відкладення розгляду справи підтримав.

Клопотання судом задоволено.

В звязку із задоволенням клопотання позивача за первісною позовною заявою, відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 25.01.2012 року на 09:30 год.

У судове засідання 25.01.2012 року представники сторін зявились.

Представник позивача за зустрічною позовною заяво надав витребувані документи по справі.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою надав додаткові документи по справі.

Представник 2 позивача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник 3 відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. в усних поясненнях проти задоволення первісних позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник 3 відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по справі.

Представник 3 відповідача за первісною заявою задав питання представнику позивача за первісною позовною заявою.

Представник 2 позивача за первісною позовною заявою надав відповідь на поставлене запитання.

Представник 1 позивача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по справі.

Представник 3 відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

Представник 2 відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду зустрічної позовної заяви по суті.

Представник 2 позивача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник 2 відповідача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. в усних поясненнях проти тверджень представника позивача заперечив у повному обсязі.

Суд зобовязав представників відповідача за зустрічною позовною заявою надати відомості по цінах за 2009 рік.

В звязку з необхідністю витребування додаткових документів по справі відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 20.02.12 на 15:30.

31.01.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача за первісною позовною заявою надійшли документи по справі.

06.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічною позовною заявою надійшли витребувані документи по справі.

У судове засідання 20.02.2012 року представники сторін зявились.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник позивача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти тверджень представника позивача за зустрічною позовною заявою заперечив у повному обсязі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення та ухвали відповідно до вимог ст. 87 ГПК України надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні. Повне рішення та ухвалу сторонам, які брали участь у судовому процесі та були присутніми в судовому засідання видаються нарочно їх уповноваженим представникам за їх зверненням..

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 104-03/09.11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Публічним акціонерним товариством "Київхліб" (далі ПАТ "Київхліб") (до 30.03.2011 - Відкрите акціонерне товариство "Київхліб"), Приватним акціонерним товариством "Київмлин" (далі - ПрАТ "Київмлин") (до 17.08.2011 Відкрите акціонерне товариство "Київмлин"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" (далі - TOB "Південь"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Столиці" (далі - TOB "Хліб Столиці"), яке передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій та подання Третього відділу досліджень і розслідувань “Про попередні висновки за результатами збирання та аналізу доказів у справі № 104-03/09.11”від 14.08.2011 № 464, своїм рішенням від 30.09.2011 р. № 104-03/09.11 (далі Рішення), зокрема, постановила:

1. Визнати дії Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Приватного акціонерного товариства "Київмлин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у період травень-серпень 2010 року створили схему забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств Публічного акціонерного товариства „Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції.

2. За порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини наведеного рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на:

- Публічне акціонерне товариство "Київхліб" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);

- Приватне акціонерне товариство "Київмлин" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);

- Товариство з обмежено відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.).

Відповідно позовної заяви позивач за первісним позовом вважає рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 р. № 83/03-П по справі № 104-03/09.11 таким, що прийняте відповідачем за первісним позовом з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та таким, в якому висновки не відповідають обставинам справи, а тому просить суд визнати недійсним та скасувати дане рішення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог повністю, дії позивача, які полягають у не допуску на нього інших постачальників, окрім обраних на власний розсуд, суттєво обмежують конкуренцію на ринку.

Відповідач за первісним позовом проти вимог первісного позову заперечує з підстав їх необґрунтованості та недоведеності позивачем за первісним позовом.

Відповідно позовної заяви за зустрічним позовом, Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить стягнути штраф у розмірі 68000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 р. № 83/03-П по справі № 104-03/09.11, оскільки відповідач за зустрічним позовом у встановлений строк рішення не виконав, документ, що підтверджує сплату штрафу не надав.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги по первісному позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги за зустрічною позовною заявою задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23 лютого 2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями визнається укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Частиною 2 вищенаведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб”єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність обєктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення

Суд також враховує, що згідно пункту 8 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 у розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарські суди повинні мати на увазі, зокрема, наступне:

Вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку (абз. 3 підпункту 8.1 пункту 8).

З урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:

свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;

спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України (підпункт 8.2 пункту 8).

Суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо) (абз. 3, 4 підпункту 8.3 пункту 8).

Крім того, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15, у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарським судам слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо. Вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи № 104-03/09.11 та підтверджується матеріалами справи № 58/571, Публічне акціонерне товариство "Київхліб" (позивач) відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 221319 є юридичною особою, що зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, буд. 83 та діє на підставі статуту.

Видами діяльності за КВЕД ПАТ "Київхліб" є, зокрема, виробництво хліба та хлібобулочних виробів (КВЕД 15.81.0).

За інформацією Головного управління статистики у місті Києві (лист від 19.10.2010 року 03-08/7145) загальний обсяг виробленого хліба та хлібобулочних виробів у 2009 році становив 187, 2 тисяч тон та у період січень-вересень 2010 року становив 132,98 тисяч тонн. За інформацією АТ “Київхліб”загальний обсяг виробленого хліба та хлібобулочних виробів у 2009 році становив 183,5 тисяч тон та у період січень-вересень 2010 року становив 131,8 тисяч тонн. ПАТ “Київхліб”займало монопольне (домінуюче) становище на ринку виробництва хліба та хлібобулочних виробів у місті Києві у 2009 році із часткою на ринку 98% та у період січень вересень 2010 року із часткою на ринку 99 %.

В ході розгляду справи № 104-03/09.11 Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) було з'ясовано, що до початку 2010 року забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" здійснювалось наступним чином: суб'єкти господарювання - постачальники зерна здійснювали постачання зерна на зерносховища ПрАТ "Київмлин" власним автотранспортом. Продаж зерна здійснювався за договором купівлі - продажу. Розрахунок за поставлене зерно відбувався впродовж 5 днів. ПрАТ "Київмлин" здійснювало переробку зерна на борошно, яке закуповувало у суб'єктів господарювання, в тому числі у ТОВ "Хліб столиці", та відвантажувало його на хлібопекарські підприємства ПАТ "Київхліб" за договором із ПАТ "Київхліб" за попередньо отриманими заявками. Перевезення борошна із млина ПрАТ "Київмлин" до хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" здійснювало ВАТ "Київське АТП-13062" спеціальним транспортом борошновозами (схема 1, стор. 3 Рішення).

Між ПрАТ "Київмлин" та ПАТ "Київхліб" було укладено договір поставки борошна № 71/29 від 08.01.2010 р. (далі - Договір), відповідно до якого встановлена вартість борошна для реалізації хлібопекарним підприємствам ПАТ "Київхліб".

Встановлення розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2008 р. № 1464 граничного рівня рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сортів, борошна житнього обдирного (8%) не дає можливості ПрАТ "Київмлин" здійснювати реалізацію борошна за завищеними цінами хлібопекарським підприємствам ПАТ "Київхліб".

ПрАТ "Київмлин", при наявності укладених договорів із TOB "Хліб столиці" на постачання зерна (договір від 01.02.2010 № 20-3/п), зменшило постачання борошна для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва з 50% (лютий - березень 2010 року) до 7,5% (квітень - серпень 2010 року) від загальної місячної потреби у борошні.

У період травень-серпень 2010 року TOB "Південь" здійснило постачання борошна для хлібопечення для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва в обсязі, що дорівнює майже 90% від загальної потреби.

У період травень - серпень 2010 року TOB "Південь" здійснило постачання борошна для хлібопечення для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва в обсязі, що дорівнює майже 90% від загальної потреби.

Таким чином, у період з травня по серпень 2010 року основними постачальниками борошна для хлібопечення дочірнім хлібопекарськім підприємствам ПАТ "Київхліб" у місті Києві було TOB "Південь" замість ПрАТ "Київмлин".

Аналіз зібраної відповідачем інформації, наведеної в таблиці 2 на стор. 4 Рішення, вказує на те, що ціна борошна TOB "Південь" у порівнянні із ціною борошна ПрАТ "Київмлин" дорожче на 139 - 255 гривень за 1 тону.

Відповідно, було змінено існуючу до цього схему (ланцюжок) забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" (схема 2, стор. 4 Рішення), відповідно до якої шлях переміщення зерна від постачальника зерна до ПрАТ "Київмлин" та відвантаження виробленого борошна хлібопекарським підприємствам "Київхліб" відбувається без фактичного переміщення борошна та зерна до ТОВ "Хліб столиці", TOB "Південь" у зв'язку з відсутністю в них складських приміщень. Зерно завозилось суб'єктами господарювання - постачальниками на сховища ПрАТ "Київмлин", та зараховувалось у власність TOB "Хліб столиці", яке впродовж 5-ти днів проводило розрахунок із постачальниками. ТOB "Хліб столиці" проводило документальне оформлення цього зерна як продаж TOB "Південь", яке, в свою чергу, здійснювало його переробку на ПрАТ "Київмлин" як власного. ТОВ "Південь" зверталось відповідними листами до "Київмлин" із проханням відвантаження борошна до хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб". Останні в свою чергу здійснювали оплату цього борошна по завищених цінах.

Таким чином, суб'єкти господарювання, а саме - ПрАТ "Київмлин", ТОВ "Хліб столиці", ПАТ "Київхліб", узгодили поведінку з TOB "Південь", створили схему забезпечення борошном хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" та здійснили його купівлю за завищеною ціною, ніж існувала на ринку.

В ході дослідження матеріалів справи № 104-03/09.11 відповідачем також було з'ясовано, що в період травень - серпень 2010 року борошно для хлібопечення можливо було придбати у інших операторів ринку за більш низькими цінами.

За результатами опитування суб'єктів господарювання - учасників ринку борошна (зокрема, ЗАТ "Васильківхлібопродукт", ТОВ "Деметра-Хліб", КП "Блоцерківхлібопродукт"), відповідачем встановлено, що у 2010 році ці підприємства мали можливість постачати борошно на хлібозаводи м. Києва у відповідних обсягах, у зв”язку ж недопущенням їх на підприємства ПАТ "Київхліб", вони вимушені були шукати ринок збуту власної продукції в інших регіонах (мінімальний рівень цін на борошно та обсяги постачання, які могли запропонувати ЗАТ "Васильківхлібопродукт" та ТОВ "Деметра-Хліб" у період з 01.03.10 по 01.08.10, наведені у таблицях 3, 4, стор. 5 Рішення).

Враховуючи середньомісячну потребу хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" в сировині (борошно), відповідач дійшов висновку, що кожен з вищезазначених виробників у 2010 році мав змогу в значній частині забезпечувати потребу у борошні для хлібопечення, при цьому за нижчими, ніж у TOB "Південь" цінами.

Таким чином, слушним є висновок, що діями ПАТ "Київхліб", створено умови обмеження конкуренції на ринку борошна для хлібопечення, шляхом не допуску на нього інших постачальників, окрім обраних на власний розсуд.

Ситуація щодо перевищення оптової відпускної ціни у TOB "Південь" над цінами інших учасників ринку борошна для хлібопечення простежується з квітня по серпень 2010 (відомості щодо рівня оптової відпускної ціни на борошно для хлібопечення надані основними операторами даного ринку, а також хлібозаводами, що придбавали цю сировину у інших постачальників, узагальнені в таблицю "Відомості про діючі оптово-відпускні ціни на борошно для хлібопечення у січні - вересні 2010 року" (знаходяться в матеріалах справи № 104-03/09.11).

Відповідачем у Рішенні встановлено, що передумовою виникнення такої ситуації стала бездіяльність ПрАТ "Київмлин" щодо пошуку зерна для переробки його на борошно, оскільки конкурс на придбання зерна ПрАТ "Київмлин" оголосило та провело тільки в кінці 2010 року, що підтверджено протоколом торгів по закупівлі "Київмлин" зерна на конкурсних засадах від 28 вересня 2010 року.

За наявною у відповідача інформацією, між TOB "Хліб столиці" та ПрАТ "Київмлин" було укладено договори на переробку зерна пшениці - 24 тисяч тонн від 01.02.2010 № 1, 24 тисяч тонн від 01.02.2010 № 2 та 24 тисяч тонн жита від 01.02.2010 № 5 (загалом - 72 тисячі тонн зерна). Крім того, між TOB "Хліб столиці" та ПрАТ "Київмлин" було укладено договір від 01.02.2010 № 20-3/п на продаж зерна, пшениці та жита. Отже, існувала можливість звернення ПрАТ "Київмлин" щодо постачання зерна по зазначеним договорам.

Наявна у відповідача інформація свідчить про те, що TOB "Хліб столиці" здійснило реалізацію зерна ПрАТ "Київмлин" за договором від 01.02.2010 № 20-3/п період з 01.02.2010 р. по 01.08.2010 р. в обсязі 9 976,69 тонн на суму 12 312 552,94 грн. з ПДВ.

Також рішенням встановлено, що ПрАТ "Київмлин" та ПАТ "Київхліб" є особами пов'язаними відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону через Відкрите акціонерне товариство "Хліб Києва" (далі - ВАТ "Хліб Києва"). Станом на момент вчинення порушення, головний бухгалтер ВАТ "Хліб Києва" - ОСОБА_5 займала посаду старшого бухгалтера ТОВ "Хліб столиці" та очолювала ревізійну комісію ПрАТ "Київмлин" та ВАТ "Київське АТП - 13062". Фінансовий директор ВАТ "Хліб Києва" Лучанінов І.В. є головою ревізійної комісії ПАТ "Київхліб". ОСОБА_5 та Лучанінов І.В., відповідно до статті 1 Закону - пов'язані особи які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність.

Крім того, аналіз договорів на переробку зерна на борошно (на давальницьких умовах), що укладались між ПрАТ "Київмлин" та TOB "Південь", TOB "Хліб столиці", виявив пункт 2.1.5., в якому зазначено: "Продукцію переробки, яка вироблена з сировини давальницької, "Замовник" першочергово пропонує до продажу для ВАТ "Київмлин". У разі непогодження договірної ціни продажу "Замовник" реалізує продукцію іншим споживачам, але не постійним споживачам ВАТ "Київмлин", по діючим цінам. Постійними споживачами ПрАТ "Київмлин" є хлібопекарські підприємства ПАТ "Київхліб".

Отже, встановлення ПрАТ "Київмлин" умов, зазначених у пункті 2.1.5. договору на переробку зерна на борошно (на давальницьких умовах), може призвести до обмеження доступу на ринок борошна для хлібопечення у місті Києві суб'єктів господарювання.

Спірним рішенням зазначено, що ПАТ "Київхліб", ПрАТ "Київмлин", ТОВ "Хліб столиці", TOB "Південь", які у період травень-серпень 2010 року узгодили свої дії при забезпеченні борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб", чим обмежили доступ Інших субєктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва.

Таким чином, розслідуванням у справі № 104-03/09.11 було встановлено та доведено належними доказами, що впровадження вищезазначеної схеми вплинуло на ціну борошна для хлібопечення в бік її підвищення.

Наприкінці вересня 2010 року ПАТ "Київхліб" планувало зміну цін на продукцію власного виробництва, зокрема, на соціально значимі види хліба і хлібобулочні вироби. Дослідженням, яке проводило Відділення, об”єктивних причин збільшення вартості хліба виявлено не було. Враховуючи зазначене, 04.10.2010 р. Адміністративною колегією Відділення були надані ПАТ "Київхліб" обов”язкові для розгляду рекомендації, щодо унеможливлення економічно необґрунтованого підвищення цін.

Враховуючи вищенаведене, відповідач за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні прийшов до висновку, що дії ПАТ "Київхліб" на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві у період травень серпень 2010 року є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому судом з'ясовано, що в оскаржуваному Рішенні зазначені докази обмеження конкуренції на ринку реалізації борошна для хлібопечення в місті Києві внаслідок дій, в т.ч. ПАТ "Київхліб" (позивача за первісним позовом), а також іншого негативного впливу таких дій (зокрема, підвищення ціни борошна для хлібопечення в місті Києві) на стан конкуренції на визначеному органом АМКУ ринку, протягом певного періоду часу (травень - серпень 2010 року), також судом з'ясовано, що в оскаржуваному Рішенні досліджено динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення, співвідношення дій ПАТ "Київхліб" з поведінкою інших учасників даного товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.

Крім того, в ході розгляду справи відповідачем за первісним позовом доведено безпідставність посилання позивача за первісним позовом на інші чинники, що позначилися на його поведінці (зокрема, на специфіку ринку борошна для хлібопечення міста Києва; коливання закупівельних цін на ринку зерна в 2010 році; зміну умов оплати постачальниками зерна, тощо).

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні правомірно кваліфіковано дії ПАТ "Київхліб" як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне зясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачає можливості одночасного визнання рішення недійсним та скасування його.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 104-03/09.11 та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем за первісним позовом дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету №84-р від 14.02.2011 р.), у зв”язку з чим всебічно, повно і обєктивно розглянуто обставини справи № 104-03/09.11, досліджено подані документи, належним чином проаналізувало відносини сторін.

Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача за первісним позовом відповідають фактичним обставинам справи № 104-03/09.11, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими. Натомість, доводи позивача за первісним позовом не знайшли свого підтвердження в ході розгляду по суті справи № 58/571.

Отже, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 р. № 83/03-П по справі № 104-03/09.11 відповідає вимогам чинного законодавства України.

З огляду на наведене, підстав для визнання спірного рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає, а тому вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про визнання недійсним та скасування спірного рішення є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом.

Також, проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб”єктів господарювання сум штрафів та пені у зв”язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 р. № 83/03-П по справі № 104-03/09.11 (Рішення) за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ПАТ "Київхліб" накладено штраф у розмірі 68000,00грн.

Також, у Рішенні зазначено, що згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання Рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п”яти днів з дня сплати штрафу суб”єкт господарювання зобов”язаний надіслати до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу.

Проте, відповідач за зустрічним позовом у встановлений строк рішення не виконав, документ, що підтверджує сплату штрафу, до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України не надіслав.

На підставі викладеного, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 68000,00грн. штрафу.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та субєктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у звязку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобовязання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обовязковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до вказаних норм позивач за зустрічним позовом має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем за зустрічним позовом порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем за зустрічним позовом у двохмісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення відповідача є обовязковим для виконання.

Копія Рішення надіслана відповідачу за зустрічним позовом супровідним листом відповідача № 26-03/2981 від 03.10.2011р. та отримана ним за вх.№ 01-25/33, 14.10.2011 року.

Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Дане Рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на даний час є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за зустрічним позовом накладений на нього штраф, ані в двомісячний строк, ані станом на час вирішення спору, не сплатив, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у розмірі 68000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України судовий збір сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

За приписами ст. 49 ГПК України, витрати з оплати судового збору в сумі 1411,50 грн. покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 43, 46, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київхліб" (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Межигірська, будинок 83, ідентифікаційний код 00381574), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 68 000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 року № 83/03-П по справі № 104-03/09.11, зарахувавши до доходів загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/р 31118106700009, код банку 82019, код ЗКПО 26077945, отримувач: УДК у Святошинському районі міста Києва.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київхліб" (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Межигірська, будинок 83, ідентифікаційний код 00381574) з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму судового збору в розмірі 1411,50 (одну тисячу чотириста одинадцять гривень 50 коп.) до Державного бюджету України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Блажівська О.Є.

Дата складення повного рішення: 27.02.2012 р.