Рішення № 22474505, 03.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "03" квітня 2012 р. Справа № 18/5007/6/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.12.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (м.Київ)

до Фермерського господарства "Суховець" (с.Вільшанка Брусилівського району)

про стягнення 465203,72грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 465203,72грн. заборгованості, з яких: 265500,25грн. - борг за отриманий товар, 4669,90грн. - проценти за користування товарним кредитом, 7328,53грн. - пеня, 172575,16грн. - штраф, 15129,88грн. - 32% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, що на підставі договору поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту від 17.05.2011р. позивач передав у власність покупця товар на загальну суму 295000,25грн., за які відповідач повністю не провів розрахунки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив отримання відповідачем якісного товару згідно договору поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту №249/16 від 17.05.2011р., та підтримав клопотання, подане відповідачем через загальний відділ господарського суду, про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що на даний час на розгляді в Рівненському апеляційному господарському суді знаходиться справа №2/5007/12/12 (за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" до Фермерського господарства "Суховець" про стягнення 799367,01грн., який виник на підставі договору поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту №242/16 від 16 травня 2011 року), яка на думку відповідача пов'язана зі справою №18/5007/6/12 (а.с.34-35).

Приймаючи до уваги встановлений ГПК України строк вирішення спору, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване та безпідставне; при цьому суд врахував, що справа №2/5007/12/12 не пов'язана предметом та підставою позову зі справою №18/5007/6/12, та результат перегляду справи №2/5007/12/12 в апеляційному порядку не може вплинути на рішення по справі №18/5007/6/12.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2011 року між Публічним акціонерним товариством компанією "Райз" (постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Суховець" (покупець, відповідач) укладено договір поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту №249/17 та додаток до нього №ЗП-10016-00790 (а.с.9-14), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору (п.1.2 договору).

Додатком №ЗП-10016-00790 до договору №249/16 від 17.05.2011р. сторони погодили, що покупець здійснює передоплату у розмірі 20 % від ціни товару до 10.06.2011р., остаточний розрахунок - 80% від вартості товару проводить до 15.10.2011р. (а.с.14).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 295000,25грн., що підтверджується видатковою накладною №ВН-10016-01152 від 30.06.2011р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії 12 ААВ №703430 від 21.06.2011р., виданої на ім'я Суховець І.М.(а.с.15-16).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару на підставі договору №249/16 від 17.05.2011р. виконав частково на суму 29500,00грн. (а.с.17).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 265500,25грн.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що станом на час розгляду справи несплаченою залишилась сума в розмірі 265500,25грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що отриманий товар (засоби захисту рослин) був придбаний у позивача як міндобриво для вирощування кукурудзи, насіння якої також було придбане у позивача на підставі іншого договору №242/16 від 16.05.2011р., який був предметом дослідження у справі №2/5007/12/12 (за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" до Фермерського господарства "Суховець" про стягнення 799367,01грн.). Зазначає, що насіння кукурудзи було неналежної якості, що потребує додаткового дослідження та встановлення.

Вказані посилання не заслуговують на увагу, оскільки підставою даного позову є договір №249/16 від 17.05.2011р., за яким була здійснена поставка засобів захисту рослин; відповідач прийняв товар без заперечень та в судовому засіданні підтвердив отримання якісного товару.

Крім того, пунктом 1.3 договору сторони погодили, що якість товару, що поставляється відповідає сертифікату якості підприємства - виробника, з чим покупець погоджується.

Зазначені умови включені до договору за погодженням обох сторін, тобто є вільним їх волевиявленням, не суперечать вимогам чинного законодавства, не визнані недійсними в судовому порядку, а відтак обов'язкові до виконання відповідачем.

Враховуючи, що позивач свої договірні зобов'язання виконав, передав у власність покупця засоби захисту рослин, натомість відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачеві вартості товару у встановлені договором №249/16 від 17.05.2011р. терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 265500,25грн. заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача проценти за користування товарним кредитом, розмір яких передбачений у додатку до договору, та згідно розрахунку позивача становить 4669,90грн. (а.с.3).

Згідно п.2.1 договору, ціну договору складають вартість товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару та ставка відсотків за користування товарним кредитом вказана в додатках до договору.

За п.2.3 договору, за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем повного виконання грошового зобов'язання.

У додатку до договору відсоткова ставка за користування товарним кредитом становить 6% річних (а.с.14).

Суд, перевіривши розрахунок процентів за користування товарним кредитом, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.5 договору просить стягнути з відповідача 32% річних з простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить 15129,88грн. (а.с.4).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.7.5 Договору, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32% річних з простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок 32% річних, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.3 договору просить стягнути з відповідача 7328,53 грн. пені (а.с.4).

Відповідно до п.7.3 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.4), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 7328,53грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.4 договору просить стягнути з відповідача 172575,16грн. штрафу.

Пунктом 7.4. договору сторони встановили сплату покупцем на вимогу постачальника штраф в розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з правового аналізу наведеної правової норми, господарський суд дійшов висновку, що штраф у розмірі 1% за кожен день прострочення оплати, передбачений пунктом 7.4. договору поставки, за своєю правовою природою є пенею, яка відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, у договорі поставки сторони встановили подвійну відповідальність у вигляді пені, що різниться за розміром, проте, є однаковою за природою. З огляду на зазначене, правові підстави для стягнення з відповідачів 172575,16грн. штрафу, що по суті є пенею, яка обрахована позивачем за період з 16.10.2011 р. по 19.12.2011 р. у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості, - відсутні. Позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати боргу не надав, доводів позивача не спростував. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив отримання відповідачем якісного товару згідно договору поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту №249/16 від 17.05.2011р.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 292628,56грн., з яких: 265500,25грн. - основного боргу, 4669,90грн. процентів за користування товарним кредитом, 7328,53 грн. пені, 15129,88грн. 32% річних.

Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 172575,16грн. штрафу за необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Суховець" (12631, Житомирська область, Брусилівський район, с.Вільшка, вул.Леніна,25, код 33337525) на користь Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Академіка Заболотного,152, код 13980201):

- 265500,25грн. - основного боргу;

- 4669,90грн. процентів за користування товарним кредитом;

- 7328,53 грн. пені;

- 15129,88грн. 32% річних;

- 5852,57 грн. судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 172575,16грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.