Рішення № 22473833, 06.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.12р.Справа № 17/5005/1730/2012

За позовом Прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 74249,07 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від прокурора: ОСОБА_1., посв. № 05 від 11.01.12р.;

від позивача: ОСОБА_2., довір. № 9/6-314/кр від 02.11.11р.;

від відповідача: ОСОБА_3., довір. № 273/1-11 від 23.11.11р.

Суть спору:

Прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (далі - позивач) з позовом, у якому просить стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (далі відповідач) суму 72072,00 грн. основного боргу, 1723,00 грн. пені, 333,69 грн. 3% річних, 120,38 грн. інфляційних, а всього 74249,07 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору № 1450/13-2011 на охорону постами фізичної охорони майна від 02.10.11р.

Прокурор наполягав на задоволенні позову, про що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

Відповідач проти позову не заперечує. У відзиві вказує на те, що спірна заборгованість виникла внаслідок скрутного фінансового становища, тоді як обовязковій охороні підлягають обєкти водопостачання населених пунктів з резервуванням питної води.

Також просить суд розстрочити суму основного боргу строком на шість місяців з оплатою 12012,00 грн. щомісячно, на що прокурор та представник позивача у судовому засіданні надали письмові заперечення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

02.10.2011 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір № 1450/13-2011 на охорону постами фізичної охорони майна, що належить замовнику (далі - Договір).

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору охорони, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно приписів ст. 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

За умовами п. 3.1 Договору ціна послуг охорони за цією угодою є договірною і зазначається стронами у розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни (додатки №№ 2, 3 до Договору).

Оплата послуг охорони замовником здійснюється не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним згідно актів виконаних робіт.

Вивчивши матеріалів справи господарський суд зазначає, що позивач взяті на себе зобов'язання виконував належно, цілодобово та без зауважень зі сторони замовника, доказом чого є документи наявні в матеріалах справи.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тоді як, проведений господарським судом детальний аналіз матеріалів справи, в свою чергу, не відображає належного виконання відповідачем Договірних зобовязань в частині повної та своєчасної оплати замовленої охорони, у звязку із чим у останнього за період жовтень-грудень 2011 року утворився основний борг в загальній сумі 72072,00 грн., розмір якого визнається господарським судом, оскільки підтверджується належними документами та двохстороннім атом звірки взаєморозрахунків з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі, які є в матеріалах справи.

Відповідно приписам ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу положень ст.ст. 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Так, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе грошових зобовязань, позивачем на підставі положень п. 8.1 Договору нараховано замовнику пеню, розмір якої за період з 16.11.11р. по 10.02.12р. становить суму 1723,00 грн. та відображається у розрахунку позивача.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми.

Так, позивачем здійснений за період з 16.11.11р. по 10.02.12р. розрахунок 3% річних від суми прострочених відповідачем щомісячних платежів на загальну суму 333,69 грн., а також за період з грудня 2011 року по січень 2012 року включно суму 120,38 грн. інфляційних.

Однак, перевіривши здійсненні позивачем нарахування розміру пені, інфляційних та 3% річних, за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», господарський суд визнає їх обґрунтованими частково, а отже задовольняє за такі ж періоді, що взяті позивачем, пеню у сумі 1721,04 грн., інфляційні на суму 120,38 грн., 3% річних на суму 333,10 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовну.

Щодо клопотання ж відповідача про розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Тоді як, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки наведені відповідачем обставини не є беззаперечними та такими, що впливають на належне виконання зобовязань перед позивачем, а лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього в даний час та на можливість настання для нього негативних наслідків у звязку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення суду у даній справі. Тоді як, доказів фактичного існування будь-яких інших обставин, що ускладнили б або зробили неможливим виконання рішення відповідачем (заявником) не надано.

Отже, відповідачем не були доведені виняткові обставини, які можуть бути враховані судом, як підстави для розстрочення виконання судового рішення, що насамперед вказує на необхідність відмови у задоволенні даного клопотання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Широка, 16; ЄДРПОУ 33855098) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 4; ЄДРПОУ 08596854) суму 72072,00 грн. (сімдесят дві тисячі сімдесят дві грн. 00 коп.) основного боргу, 1721,04 грн. (одна тисяча сімсот двадцять одна грн. 04 коп.) пені, 333,10 грн. (триста тридцять три грн. 10 коп.) 3% річних, 120,38 грн. (сто двадцять грн. 38 коп.) інфляційних втрат.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Широка, 16; ЄДРПОУ 33855098) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/рахунок 31214206783005, МФО 805012, КБКД 220300001) судовий збір в розмірі 1609,44 грн. (одна тисяча шістсот девять грн. 44 коп.).

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров