Рішення № 22473259, 04.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.04.12р.Справа № 21/5005/1620/2012 За позовом Приватного підприємства "ПАРИТЕТ-А", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСЕНТ-2007", м. Дніпропетровськ

про стягнення 217 000,00 грн. попередньої оплати за договором поставки № 2011/3-10 від 03.10.2011р. та визнання договору поставки № 2011/3-10 від 03.10.2011р. недійсним

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 дов. № 06/03 від 06.03.12р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить визнати Договір поставки № 2011/3-10 від 03.10.11р., укладений між ТОВ "Консент - 2007" та ПП "Паритет-А" дійсним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, направленим на реальне настання правових наслідків та стягнути з ТОВ "Консент - 2007" на користь ПП "Паритет-А" суму попередньої оплати за Договором № 2011/3-10 від 03.10.11р. у розмірі 217 000,00коп.

24.02.12р. на адресу суду від Позивача надійшла заява про зміну позовних вимог в якій він просить суд визнати Договір поставки № 2011/3-10 від 03.10.11р., укладений між ТОВ "Консент - 2007" та ПП "Паритет-А" - недійсним, та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України та стягнути з ТОВ "Консент - 2007" на користь ПП "Паритет-А" суму попередньої оплати за Договором № 2011/3-10 від 03.10.11р. у розмірі 217 000,00коп.

Представник Позивача підтримав заяву про зміну позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що вищезазначена заява була подана Позивачем до початку розгляду справи по суті, господарський суд приймає дану заяву про зміну позовних вимог.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладав з 14.03.12р. до 03.04.12р.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання за відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 03.04.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консент-2007" (надалі - Постачальник, Відповідач) та Приватним підприємством "ПАРИТЕТ-А" (надалі - Покупець, Позивач) укладено договір поставки №2011/3-10 (надалі - Договір), відповідно до якого, Постачальник зобов'язується передати в визначений строк товар, у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1. Договору).

Найменування товару: продукти споживання (п. 1.2. Договору).

Другим розділом Договору сторони обумовили кількість і умови поставки товару.

Так згідно з п. 2.1. Договору, кількість та асортимент поставленого товару, вказується у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що поставка товару Постачальником здійснюється через 7 (сім) календарних днів з моменту отримання 100% передплати за поставлений товар. Про дату поставки товару Покупець повинен бути попереджений не менш ніж за одну добу.

Згідно п. 2.3. Договору, поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок.

Пункт 2.6. Договору визначає, що передача (приймання-передача) товару здійснюється на складі Покупця.

Третім розділом Договору сторони обумовили ціну та умови оплати товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна поставленого товару вказується у накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Сума договору формується з сум накладних на поставлений товар (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснити 100% передплату за товар в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Передплата перераховується у продовж 10 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Договір діє до 31 грудня 2013 р. (п. 8.1. Договору).

Позивач перерахував на банківський рахунок відповідача з 03.10.2011р. по 02.11.2011р. 100% передплату за Договором у розмірі 4867800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про їх проведення (а.с. 27-50).

Відповідачем було передано на користь позивача товар на загальну суму 4650800,00 грн. Факт поставки товару відповідачем підтверджується видатковими накладними підписаними повноважними представниками сторін та завіреними печатками підприємств (а.с. 51-79). Також відповідачем були виписані та передані позивачу податкові накладні на загальну суму 4650800,00 грн. (а.с. 80-101).

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, підписаного повноважними представниками сторін та завіреного печатками підприємств, Позивач сплатив, а Відповідач поставив товар, на умовах Договору, у розмірі 4650800,00 грн. (а.с. 102-103).

Судом встановлено заборгованість відповідача з поставки товару позивачу у розмірі 217000,00 грн. Відповідач поставку товару у встановлений строк не здійснив.

Позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу №26/2011 від 26.12.2011 р. про повернення суми попередньої оплати (а.с. 104-106).

Зазначений лист отриманий Відповідачем 10.01.2012р.

Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав, суму попередньої оплати не повернув, товар не поставив.

На день подання позову та розгляду справи у суді, відповідач свої зобов'язання по поставці Товару не виконав, суму передоплати не повернув, докази позивача не спростував.

Неповернення Відповідачем Позивачу суми попередньої оплати, на яку Відповідач не поставив товар, і є причиною спрору.

Дослідивши і оцінивши докази по справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову частково на підставі наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст. 692 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі - продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено вище, відповідач не здійснив поставку товару на всю суму перерахованих позивачем грошових коштів, товар не поставлено на суму 217 000,00 грн.

Наведене шляхом надання належних доказів відповідач не спростував.

Також, відповідач не надав доказів в підтвердження обставин повернення позивачу коштів у спірній сумі на відповідну вимогу позивача.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача перерахованих останнім у якості попередньої оплати коштів у сумі 217 00,00 грн., на яку поставка товару не відбулась, заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги про визнання Договору недійсним як того, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В обґрунтування заявлених вимог про визнання Договору недійсним позивач посилається на ст. 527 ЦК України, відповідно до якої боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання, ч. 1 ст. 202 ЦК України, яка визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, ч. 3 ст. 538 ЦК України, якою внормовані відносини зустрічного виконання зобовязання - право сторони зупинити виконання свого обовязку (зустрічного обовязку), відмовитись від його виконання частково або у повному обсязі, у разі невиконання іншою стороною у зобовязанні свого обовязку (обовязку, який обумовлює виконання зустрічного обовязку).

Однак у спірних правовідносинах суд не вбачає підстав вважати, що Договір не був спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, інакше кажучи є фіктивним (ст. 234 ЦК України), оскільки наявними в матеріалах справи належними доказами (платіжні доручення, видаткові накладні) підтверджується фактичне виконання сторонами Договору зобовязань як по оплаті, так і по поставці товару.

Також, в силу чинного законодавства неналежне виконання однією із сторін зобовязань за Договором не є підставою для визнання договору недійсним.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, суд відхиляє доводи позивача, якими обґрунтовані вимоги про визнання Договору недійсним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати по справі за вимогою майнового характеру, яку суд задовольняє, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати по справі за вимогою немайнового характеру відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 655, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент - 2007" (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т Кірова, буд. 22, кв. 64; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34823994) на користь Приватного підприємства "ПАРИТЕТ-А" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 93; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36295635) суму основного боргу у розмірі 217 000,00 грн. (двісті сімнадцять тисяч грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 4340 грн. (чотири тисячі триста сорок грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 06.04.2012р.