Рішення № 22473244, 03.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.04.12р.Справа № 36/5005/1870/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", м. Запоріжжя

до Асоціації фермерів "Агрокомплекс", с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення 50 657, 92 грн.

Суддя Соловйова А.Є

Секретар судового засідання Халамай Ю.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 02/12 03.01.2012

Від відповідача: Сухой Г.М., паспорт НОМЕР_1 від 04.03.1998

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулось до господарського суду з позовом до Асоціації фермерів "Агрокомплекс" про стягнення 50 657, 92 грн., з яких: 7 225, 52 грн. основного боргу за Договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 від 15.06.2011; 958, 97 грн. пені; 31 182, 31 грн. штрафу за порушення терміну оплати платежів; 11 291, 12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2012 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 20.03.2012.

В судовому засіданні 20.03.2012 оголошувалась перерва за клопотанням Відповідача відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог послався на порушення Відповідачем прийнятих на себе зобовязань щодо оплати поставленого йому Позивачем товару за умовами укладеного між сторонами Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 від 15.06.2011. В письмових поясненнях щодо обґрунтування нарахування штрафу та процентів послався на ст. ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за Договором в розмірі 7 225, 52 грн., просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 958, 97 грн. пені, 31 182, 31 грн. штрафу за порушення терміну оплати платежів, 11 291, 12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами; відзив на позов не надав.

В судовому засіданні 03.04.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2011 року між ТОВ “Корпорація "Агросинтез" (далі Позивач, Постачальник) та АФ "Агрокомплекс" (далі Відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, у строки, зумовлені договором, Постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (далі товар), а Покупець зобовязується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно із п. 2.1 Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невідємними частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення Договору.

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках Договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п. 2.3. Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Постачальник надає Покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого Покупцем товару на період: з дати отримання товару Покупцем до дати його оплати згідно із договором.

Процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у специфікаціях ( п. 5.4 Договору). Відповідно до п. 5.5. Договору при оплаті товару грошові кошти, які надійшли від покупця, в першу чергу направляються в рахунок погашення заборгованості по процентам за користування товарним кредитом, в другу - в рахунок оплати товару.

Згідно із п. 6.1 Договору Покупець зобовязується оплатити Продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

Специфікаціями №№ 1, 2, 3 від 15.06.2011, 20.06.2011, 29.06.2011 до Договору, які є його невідємною частиною, сторони узгодили перелік товару, що поставляється, ціну, умови та місце поставки (передачі) товару, строки оплати товару, розрахунок процентів по товарному кредиту, їх суму та строки їх сплати.

Згідно специфікації № 1 від 15.06.2011, підписаної та скріпленої печатками з обох сторін, ціна всього товару по цій специфікації складає 49 011, 66 грн. Товар оплачується Покупцем в порядку, вказаному у Договорі, та в такі строки: перший платіж у сумі 14 703, 50 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 17.06.2011; другий платіж у сумі 34 308, 16 грн. і проценти за користування товарним кредитом у розмірі 930, 55 грн., а всього 35 238, 71 грн. у строк не пізніше 01.10.2011. Сума специфікації № 1 становить 49 942, 21 грн., яка складається із ціни товару та суми процентів по товарному кредиту.

Згідно специфікації № 2 від 20.06.2011, підписаної та скріпленої печатками з обох сторін, ціна всього товару по цій специфікації складає 15 216, 48 грн. Товар оплачується Покупцем в порядку, вказаному у Договорі, та в такі строки: перший платіж у сумі 4 564, 94 грн. у строк не пізніше 23.06.2011; другий платіж у сумі 10 651, 54 грн. і проценти за користування товарним у розмірі 288, 90 грн., а всього 10 940, 44 грн. у строк не пізніше 01.10.2011. Сума специфікації № 2 становить 15 505, 38 грн., яка складається із ціни товару та суми процентів по товарному кредиту.

Згідно специфікації № 3 від 29.06.2011, підписаної та скріпленої печатками з обох сторін, ціна всього товару по цій специфікації складає 3 804, 12 грн. Товар оплачується Покупцем в порядку, вказаному у Договорі, та в такі строки: перший платіж у сумі 1 141, 24 грн. у строк не пізніше 30.06.2011 року; другий платіж у сумі 1 141, 24 грн. і проценти за користування товарним у розмірі 6, 88 грн., а всього 1 148, 12 грн. у строк не пізніше 30.07.2011 року; третій платіж у сумі 1 521, 65 грн. і проценти за користування товарним у розмірі 35,44 грн., а всього 1 557,09 грн. у строк не пізніше 01.10.2011.Сума специфікації № 3 становить 3 846, 44 грн., яка складається із ціни товару та суми процентів по товарному кредиту.

Відповідно до видаткових накладних №№ А-00004236 від 16.06.2011р. на суму 49011,66 грн.; А-00004251 від 20.06.2011р. на суму 15 216,48 грн.; А-00004282 від 29.06.2011р. на суму 3 804, 12 грн. Позивачем було передано, а Відповідачем отримано товар на загальну суму 68 032, 26 грн.

Вартість Договору становить 69 294,02 грн., складається з 68 032,26 грн. ціни товару і 1261,76 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 62068, 50 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Заборгованість в сумі 7 225, 52 грн. Відповідачем сплачена не була.

В своїй позовній заяві Позивач ставить питання про стягнення з Відповідача 7 225, 52 грн. - заборгованості; 958, 97 грн. - пені (0, 05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення); 31 182, 31 грн. - штрафу (30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу понад 30 календарних днів); 11291, 12 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1 та 2 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Товар продається за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобовязання за Договором, поставивши Відповідачу товар на загальну суму 68 032, 26 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками з боку обох сторін (№№ А-00004236 від 16.06.2011р. на суму 49 011,66 грн.; А-00004251 від 20.06.2011р. на суму 15 216,48 грн.; А-00004282 від 29.06.2011р. на суму 3 804, 12 грн.) та не заперечується сторонами.

Товар отриманий уповноваженою особою Відповідача на підставі довіреностей № 23 від 16.06.2011, № 24 від 20.06.2011, № 26 від 09.07.2011, копії яких містяться в матеріалах справи.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за отриманий товар за Договором складає 7 225, 52 грн. Зазначена сума заборгованості підтверджується матеріалами справи та визнана Відповідачем.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 7 225, 52 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафних санкцій судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 8.2.3 Договору за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобовязань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що згідно ч. 3 ст. 692, ст. ст. 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СППх0,5хД)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Згідно із п. 8.6 Договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобовязань за Договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону.

Враховуючи зазначене, перевіривши розрахунок пені Позивача, до стягнення з Відповідача підлягає пеня в розмірі 958, 97 грн.

Щодо стягнення штрафу, то слід зазначити, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення

Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з Відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, як це передбачено в п.п.8.2.3, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога Позивача в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Тобто стаття 625 ЦК України, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 8.5. Договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 8.2.3 Договору сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вимога Позивача в частині стягнення процентів задоволенню не підлягає.

Аналогічну позицію з даного питання має й Вищий господарський суд України (постанова від 04.02.2010 по справі № 28/152) та Верховний суд України (постанова від 12.12.2011 по справі № 07/238-10).

На підставі викладеного, враховуючи вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача на користь Позивача 7225, 52 грн. основного боргу, 958, 97 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі належить покласти на Відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись викладеним, ст. ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Асоціації фермерів "Агрокомплекс" (51215, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Куйбишева, 3; код ЄДРПОУ 25521214; п/р 2600630196092 у відділенні "ПІБ в м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, МФО 305545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3; код ЄДРПОУ 30345439; р/р 26003010115712 в ПАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 321767) 8 184, 49 грн., з яких: 7 225, 52 грн. (сім тисяч двісті двадцять п'ять грн. 52 коп.) основного боргу, 958, 97 грн. (дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 97 коп.) пені;

- 260, 04 грн. (двісті шістдесят грн. 04 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяА.Є. Соловйова Повне рішення складено 05.04.2012