Рішення № 22473129, 06.04.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2012 р.

Справа № 5004/293/12 за позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

до державного підприємства спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Камінь-Каширськагроліс”, м. Камінь-Каширський

про стягнення 10995,95 грн.

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: ОСОБА_1 юрист (дов. від 03.04.2012р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 10995,95 грн., з них: 10200 грн. заборгованості за надані на підставі договору №220 від 04.06.2008р. послуги, 666,88 грн. пені, 129,07 грн. процентів річних.

02.04.2012 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання, в якому він просить розглядати справу без його участі, зазначає, що Національний університет біоресурсів і природокористування України повністю підтримує позовні вимоги.

Відповідач у відзиві, представник відповідача в судовому засіданні просять у задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке:

- статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Враховуючи те, що за умовами п. 2.1.2 договору мала здійснюватися 100 % передоплата учбових послуг, то перебіг строків давності розпочався з 26.06.2008 p., тобто з дня підписання сторонами акту приймання - здачі виконаних робіт, адже на той момент позивачу і стало відомо про ненадходження передплати в повному обсязі;

- позивачем не подано доказів надіслання підприємству претензії від 03.03.2009р.

Копія повідомлення про вручення 04.08.2011р. поштового відправлення підприємству не може слугувати доказом надіслання підприємству претензії від 03.03.2009 року.

Як було роз'яснено Вищим адміністративним судом України (16.11.2011 № 2091/11/13-11) належним доказом надіслання документів може слугувати опис поштового вкладення, передбачений п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270.

Така претензія позивачем, як це видно з відтиску штампу відділення поштового зв'язку на описі вкладення, з м. Києва відбула лише 30.12.2011р.; статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 p. N 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Аналіз укладеного між сторонами договору №259 вказує на те, що можливість застосування штрафних санкцій, визначених ст. 230 ГК України, в т.ч. пені, не була передбачена взагалі.

Також в судовому засіданні представник відповідача заявив про застосування строків позовної давності, вважаючи, що позивачем пропущено строки позовної давності, у межах яких він міг звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів.

Справу розглянуто за відсутності позивача, повідомленого належним чином про судовий розгляд, що підтверджується повідомленням про отримання ухвали суду 26.03.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

в с т а н о в и в:

04.06.2008 року між Національним аграрним університетом як виконавцем і державним підприємством «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Камінь-Каширськагроліс” як замовником було укладено договір №260 (надалі договір), згідно з п.п.1.1. замовник доручає виконавцю здійснити надання учбових послуг по проведенню навчальних курсів на тему: «Новітня технологія захисту деревних рослин в тимчасових розсадниках», а замовник зобовязується прийняти послуги та оплатити їх.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. договору визначено, що ціна послуг за цим договором, згідно з кошторисом, становить 100 грн. за одного підготовлено інженерно-технічного працівника, а всього 10200 грн. без ПДВ, а оплата послуг здійснюється на умовах 100 % передоплати на підставі виставлених виконавцем рахунків шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Надання послуг та приймання їх результатів оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3-ох робочих днів після фактичного надання послуг. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №945 від 30.10.2008р. «Питання Національного аграрного університету»Національний аграрний університет перейменовано у Національний університет біоресурсів і природокористування України

Згідно з актом приймання-здачі виконаних робіт від 26.06.2008 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 10200 грн., а саме: прочитав лекції і провів лабораторно-практичні заняття з інженерно-технічним персоналом підприємства по питанням профілактичних і винищувальних заходів боротьби із шкідливими комахами та збудниками хвороб в кількості 10 годин для 102-х спеціалістів лісового господарства.

Акт підписано представниками замовника і виконавця, скріплено печатками.

Відповідач за надані послуги не розрахувався.

Претензією №0674 від 03.03.2009 року позивач звертався до відповідача з вимогою про перерахування суми заборгованості за надані на підставі договору №260 від 04.06.2008р. послуги.

Повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженому представнику 10.03.2009 року підтверджується факт отримання претензії відповідачем і спростовуються його доводи про її неотримання.

Доводи відповідача про те, що 10.03.2009 року ним було отримано від позивача не претензію, а інше поштове відправлення не підтверджене жодними доказами, а тому не приймається судом до уваги.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості не перерахував, що спричинило звернення позивача з позовом до суду про стягнення 10200 грн. заборгованості.

Отже, враховуючи вартість наданих позивачем послуг та невиконання відповідачем зобовязання по перерахуванню коштів, заборгованість відповідача на момент розгляду справи складає 10200 грн., доказів на спростування цієї суми заборгованості або доказів її оплати відповідач суду не надав.

На підставі договору №260 від 04.06.2008р. між сторонами виникли цивільні права і обовязки.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором №260 від 04.06.2008р. було передбачено оплату послуг відповідачем до їх виконання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в цій частині сторони фактично відступили від умов договору, оскільки послуги були виконані за відсутності передоплати.

З врахуванням приписів ст.530 ЦК України та часу предявлення вимоги позивачем в даному випадку у відповідача обовязок по оплаті вартості послуг виник з 10.03.2009 року.

У відповідності із ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дняё коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, в даному випадку про порушення свого права неоплату послуг позивачу стало відомо 18.03.2009 року - після спливу семи днів з часу отримання відповідачем претензії і неоплати послуг.

Позовну заяву до господарського суду Волинської області було надіслано позивачем 13.03.2012 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (а.с.21).

Наведеними обставинами підтверджується, що позивач у межах строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України, звернувся з позовом до суду за захистом свого права.

Оскільки позивач належним чином виконав зобовязання за договором №260 від 04.06.2008р., надав відповідачу послуги, а відповідач їх у повному обсязі не оплатив, позовна вимога про стягнення з нього 10200 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач просить також стягнути з відповідача 666,88 грн. пені, 129,07 грн. процентів річних

На обґрунтування стягнення пені позивач в позовній заяві посилається на ст.230, п.6 ст.231 ГК України, ст.611 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», а в додаткових поясненнях від 28.03.2012р. на ч.2 ст.231 ГК України.

У статті 230 ГК України наведено визначення штрафних санкцій.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобовязання.

Однак, оцінюючи правомірність заявленої до стягнення з відповідача пені в розмірі 666,88 грн. судом враховано таке.

Відповідно до п.1 ст. 546, п.1 ст.549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно із ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Договором №260 від 04.06.2008р., укладеним між сторонами у справі, не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання ним грошових зобовязань перед позивачем.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи з положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, санкції у вигляді пені, передбаченої абзацом 3 ч.2 ст.231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Оскільки в даному випадку відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобовязання, то правові підстави для стягнення з відповідача пені, передбаченої ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, відсутні.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача 666,88 грн. пені до задоволення не підлягає.

Проценти річних нараховані позивачем за період з 14.08.2011р. по 14.01.2012р.

Враховуючи дату, коли позивачем було отримано претензію, приписи ст.ст.530, 257 ЦК України, час надіслання позовної заяви до суду 13.03.2012р., до стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України підлягають 129,07 грн. процентів річних, нарахованих позивачем за період з 14.08.2011р. по 14.01.2012р.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 257, 261, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 611, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Камінь-Каширськагроліс” (44500, Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. Лісна, 11, код 35097450) на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, код 00493706) 10 200 грн. заборгованості, 129 грн. 07 коп. процентів річних; 1511 грн. 96 коп. судового збору.

3. В позові про стягнення 666 грн. 88 коп. пені відмовити.

Суддя І. О. Якушева

Повний текст рішення

складено та підписано

06.04.12