Постанова № 22472532, 04.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"04" квітня 2012 р. Справа № 5023/8514/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,

суддівРогач Л.І.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від23.01.2012р.

у справі№5023/8514/11

Господарського судуХарківської області

за позовомДержавної екологічної інспекції в Харківській області

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів"

провідшкодування шкоди за участю представників

- відповідача:Анкуца В.В. (довіреність від 18.10.2011р.), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом Державна екологічна інспекція в Харківській області (далі –позивач) просила, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" (далі –відповідач) 36331,20 грн., майнової шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її завдано відповідачем навколишньому природному середовищу шляхом засмічення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2011р. (суддя Ольшанченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Бондаренко В.П., судді Ільїн О.В., Камишева Л.М.), відповідача – Закрите акціонерне товариство "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" замінено на його правонаступника –Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів", позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані рішення судів та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Від Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому остання просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для їх скасування, та просить здійснити заміну позивача - Державну екологічну інспекцію в Харківській області, її правонаступником - Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

Відповідно до приписів статті 25 Господарського процесуального кодексу України у випадку заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу.

Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи (п.1.4).

Однак, оскільки із заяви не вбачається які саме із наведених змін мали місце, що потягли за собою реєстрацію Державної екологічної інспекції у Харківській області, правові підстави для задоволення заяви цієї інспекції, відсутні.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної позивачем планової перевірки 05, 06, 09-13, 16-20 листопада 2009р. щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, оформленої актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №00932 від 05, 06, 09-13, 16-20 листопада 2009р., та актом обстеження засміченої земельної ділянки (до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства) №00932/1 від 18.11.2009р., на території кукурудзяно-калібрувального заводу зафіксовано складування відходів кукурудзи на земельній ділянці площею 72 м2 (об'єм відходів - 86,4 м3), та зафіксовано, зокрема, неупорядковані місця складування твердих побутових відходів на території кукурудзяно-калібровочного заводу та хлібоприймального пункту.

При проведенні перевірки був присутній директор відповідача, який підписав акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №00932 від 05, 06, 09-13, 16-20 листопада 2009р. без зауважень.

На підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 27.10.1997р. №171 (в редакції наказу Мінприроди №149 від 04.04.2007р.) позивачем була розрахована шкода за засмічення земельної ділянки відходами в розмірі 36331,20 грн., яку відповідач незважаючи на отриману претензію, не сплатив.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що стержні кукурудзи відносяться до відходів в розумінні Закону України "Про відходи", відповідач не санкціоновано допустив розміщення відходів, що є порушення природоохоронного законодавства, а шкода вірно розрахована відповідно до вимог спеціальної Методики.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, продукти переробки кукурудзи, зокрема, качани кукурудзи обрушені та стебла кукурудзи сухі, згідно Державного класифікатора України (Класифікатор відходів ДК 005-96), затвердженого наказом Держстандарту України від 29.02.1996р. №89, відносяться до відходів виробництва продукції сільського господарства.

В п.1.5. Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. №661 вказано, що при очищенні зерна від смітної домішки утворюються побічні продукти і відходи. Класифікація продуктів, які отримують при очищенні, переробці зерна і калібруванні кукурудзи на підприємствах галузі хлібопродуктів, наведена в додатку 3.

У вказаному додатку – класифікаторі продуктів, які одержують при очищенні, переробці зерна і калібруванні кукурудзи на підприємствах галузі хлібопродуктів, стержні качанів кукурудзи віднесено до ІІІ категорії продуктів –відходів.

Згідно п.2.6 вказаної вище Інструкції відходи III категорії (некормові) у міру накопичення зважуються і вивозяться з території підприємства (знищуються) в присутності комісії, призначеної керівником підприємства.

Вивіз відходів III категорії здійснюється на підставі наказу керівника підприємства (форма N 16). При використанні відходів III категорії (некормових) для реалізації населенню як палива та на інші цілі - оформляються розпорядження-наказ та товарно-транспортна накладна (п.2.7 Інструкції).

Відходи III категорії (некормові), отримані в процесі виробництва, в міру накопичення зважуються і вивозяться з території підприємства не рідше одного разу на місяць (п.2.8. Інструкції).

З аналізу наведених норм права вбачається, що продукти переробки кукурудзи, які розміщались відповідачем, відносяться до категорії відходів у розумінні природоохоронного законодавства, оскільки на момент їх виявлення інспекторами екологічної інспекції документи щодо їх подальшого використання були відсутні, а їх власник повинен був їх утилізувати чи видалити.

При цьому, як встановлено судами, зазначене розміщення відходів відбулось несанкціоновано, тобто розміщено на не спеціально відведеному місці для розміщення відходів згідно отриманого відповідачем дозволу на розміщення відходів у 2009 році.

Відповідно до статі 42 Закону України "Про відходи" особи, винні у в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів; приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів та інші.

Таки чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність факту правопорушення, здійсненого відповідачем.

Посилання в касаційній скарзі на протиправне не визначення працівниками позивача товщини шару відходів кукурудзи є не обґрунтованим, оскільки для визначення розміру шкоди згідно вимог Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, застосовується показник об'єму відходів, який, як встановлено судами, був зафіксований в акті обстеження засміченої земельної ділянки (до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 18.11.2009р.

Заміна ж первісного відповідача на його правонаступника також відбулась відповідно до вимог процесуального законодавства, а саме статті 25 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) суб'єкта господарювання, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що судові рішення підлягають зміні, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позов, стягнув шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, на користь місцевого бюджету Шевченківської селищної ради Харківського району.

Між тим, у ст.4 п.35 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що діяв на момент винесення судового рішення господарського суду першої інстанції, встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.20 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Таким чином, суд першої інстанції, не дотримавшись вищевказаних норм стягнув шкоду лише на користь місцевого бюджету. Апеляційний суд вказаних порушень не усунув, що відповідно до приписів статті 11110 ч.1 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни судових рішень у вказаній частині.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.

Оскільки спір виник в внаслідок неправильних дій відповідача судові витрати, з урахуванням приписів статті 49 частини 2 цього кодексу, належить покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.п.5, 1, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. та рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2011р. у справі №5023/8514/11 в частині стягнення збитків змінити.

В абзаці 2 частини 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2011р. після слід "на користь" додати слова "Державного бюджету України, місцевого бюджету Харківської обласної ради та".

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

А.М. Уліцький