Постанова № 22472367, 02.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. Справа № 5013/658/11 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. головуючого,

Бернацької Ж.О. доповідача,

Кривди Д.С.,

розглянувши касаційну скаргу

фізичної особи підприємця ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.01.2012

у справі№ 5013/658/11

за позовомприватного підприємства «Гамма»

дофізичної особи підприємця ОСОБА_4

простягнення 11000 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: не з'явились,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Гамма»у квітні 2011 року звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення 11000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору від 08.07.2007 позивач сплатив 11000 грн. за ремонтні роботи та запчастини автомобіля MAN 19-414, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі рахунку № СВ - 0000047 від 12.06.2008. Проте відповідач вказаний автомобіль не відремонтував. Договір розірваний.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011 (суддя Шевчук О.Б.) у справі № 5013/658/11 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь приватного підприємства «Гамма»11000,00 грн. боргу, а також 110,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Додатковим рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2011 стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь приватного підприємства «Гамма»2251,20 грн. судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 (колегія суддів у складі: Чохи Л.В. головуючого, Чимбар Л.О, Орєшкіної Е.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011 та додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2011 у справі № 5013/658/11 залишено без змін.

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011, додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 у справі № 5013/658/11 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) та приватним підприємством «Гамма»(замовник) 08.07.2007 укладений договір № 6, за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів замовника.

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. договору, виконавець зобов'язався виконувати замовлення на матеріально-технічне забезпечення, надання послуг з технічного обслуговування ТО-1 і ТО-2 поточного ремонту автомобілів.

Відповідно до підпункту 2.2. пункту 2.2 договору № 6 від 08.07.2007, замовник зобов'язався: через 10000 - 15000 км надавати автомобілі для проведення поточного ремонту.

Згідно з підпунктом 2.2.3. пункту 2.2. договору № 6 від 08.07.2007, оплата послуг, які надає виконавець оформляється квитанціями або іншими платіжними документами.

Відповідно до пункту 4 договору № 6 від 08.07.2007, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту надання однією із сторін пропозиції про його розірвання, про що письмово і завчасно, за один місяць, повідомляють один одному.

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СВ-0000047 від 12.06.2008 на попередню оплату за ремонт та запасні частини до автомобіля МАN 19-414. Даний рахунок оплатив позивач, що підтверджується платіжними дорученнями № 238 від 13.06.2008 на суму 7000,00 грн. та № 262 від 24.07.2008 на суму 4000,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 6 від 08.07.2007 щодо ремонту автомобіля МАN 19-414, а також враховуючи те, що строк виконання зобов'язань в цьому договорі не встановлено, позивач 09.02.2011 направив на юридичну та фактичну адресу відповідача вимогу про виконання ремонтних робіт автомобіля марки МАN модель 19-414, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Оскільки ремонтні роботи відповідач не виконав, 04.03.2011 позивач на юридичну та фактичну адреси відповідача направив повідомлення про розірвання договору № 6 від 08.07.2007 через один місяць після отримання повідомлення, у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань щодо ремонту автомобіля. Дане повідомлення отримав відповідач 15.03.2011.

З огляду на те, що договір № 6 від 08.07.2007 розірваний, а оплачені позивачем в сумі 11000,00 грн. ремонтні роботи відповідач не виконав, приватне підприємство «Гамма» звернулося до господарського суду з позовом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, до врегулювання якого застосовуються положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами частини 1 статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не виконав ремонтні роботи, оплачені позивачем. Вказане підтверджується платіжними дорученнями № 238 від 13.06.2008 на суму 7000,00 грн. та № 262 від 24.07.2008 на суму 4000,00 грн. в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги від 09.02.2011.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у своїх поясненнях стверджує, що замовлені послуги (роботи) ним виконано, що підтверджується актами про надання послуг та накладними про використані матеріали.

Згідно з висновком № 3897/02 судово-почеркознавчої експертизи, вирішити питання, виконані самим ОСОБА_5. чи іншою особою (особами) підписи від його імені зображення яких містяться у наданих на дослідження електрофотографічних копіях видаткових накладних: № СВ-0000097 від 28.05.2008 (т. 1 а. с. 143), № СВ-0000044 від 06.06.2008 (т. 1 а. с. 147), № СВ-0000101 від 10.06.2008 (т. 2 а. с. 1), № СВ-0000098 від 20.06.2008 (т. 2 а. с. 3), № СВ-0000099 від 26.06.2008 (т. 2 а. с. 6), розташовані у графах «Отримал(а)_»; та копіях актів про надання послуг: № СВ-0169 від 06.06.2008 (т. 1 а. с. 148), № СВ-0168 від 10.06.2008 (т. 1 а. с. 149), № СВ-0170 від 10.06.2008 (т. 1 а. с. 150), № СВ- 0171 від 18.06.2008 (т. 2 а. с. 2), № СВ-0167 від 20.06.2008 (т. 2 а. с. 5), розташовані у графах «Від замовника:_»; виявилось неможливим. Як зазначено у висновку, складність вирішення поставленого перед експертом завдання обумовлена, зокрема, відсутністю оригіналів досліджуваних документів.

Відповідач не надав оригіналів вищезазначених видаткових накладних та актів про надання послуг, оскільки за поясненням останнього, всі бухгалтерські документи ним знищено, що підтверджується актом про знищення документів бухгалтерського обліку та звітності від 31.03.2011.

В порушення вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»у вищезазначених видаткових накладних та актах про надання послуг не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові особи - замовника, яка отримала запчастини чи послуги, відсутня печатка позивача, тобто зазначені документи не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від замовника щодо отримання товарів, робіт, послуг.

Відповідно до абзацу 2 пункту 14, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей відпуск фізичною особою - підприємцем підприємству цінностей, розрахунки за які проводяться у безготівковій формі, а також таких, що передаються безоплатно або за товарообмінними операціями, здійснюється за умови подання підприємцю довіреності підприємства.

Відповідач не надав господарському суду виписаної позивачем довіреності чи виписаних довіреностей на отримання від відповідача товарно-матеріальних цінностей, які зазначені у видаткових накладних № СВ-0000097 від 28.05.2008, № СВ-0000044 від 06.06.2008, № СВ-0000101 від 10.06.2008, № СВ-0000098 від 20.06.2008, № СВ-0000099 від 26.06.2008.

Позивач оспорює виконання робіт за вказаними копіями актів, пояснюючи, що вони є фіктивними, тобто виконаними за допомогою розмножувальної техніки.

За викладених обставин, господарським судом першої інстанції на законних підставах не були прийняті до розгляду в якості належних доказів копії документів, оригінали яких відсутні.

Під час розгляду справи № 5/120 приватне підприємство «Гамма», яке брало участь у справі як відповідач запропонувало спірну суму 11000 грн. зарахувати як оплату за виконані роботи в жовтні грудні 2008 року. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2010 року у даній справі суд не зарахував 11000 грн. у рахунок робіт, виконаних за період з 14.10.2008 по 16.12.2008 і стягнув заборгованість з приватного підприємства «Гамма»на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_4 у розмірі 15188 грн.

Оскільки договір № 6 від 08.06.2007, відповідно вимог пункту 4 цього договору, сторонами був розірваний, позивач має право на вимогу повернення виконаного за договором на підставі пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 11000,00 грн. про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

За викладених обставин додатковим рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2011 правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 2251,20 грн. за проведення судової експертизи.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті43 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої та апеляційної інстанцій.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства під час прийняття рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 у справі № 5013/658/11 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 у справі № 5013/658/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя:Н. Капацин Судді:Ж. Бернацька Д. Кривда