Постанова № 22472237, 04.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"04" квітня 2012 р. Справа № 5023/7753/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:Черкащенка М.М.

Нєсвєтової Н.М.;

Студенця В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія"

на постанову

та на рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011

господарського суду Харківської області від 12.10.2011

у справі№5023/7753/11 господарського суду Харківської області

за позовомПриватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Юнітек"

доТовариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія"

простягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача:не з'явився;

від відповідача:не з'явився; Розпорядженням від 20.03.2012 № 03.10-05/66 змінено склад колегії суддів у справі №5023/7753/11, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Черкащенко М.М., судді: Жукова Л.В., Несвєтова Н.М. утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Черкащенко М.М., судді: Нєсвєтова Н.М., Студенець В.І.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Юнітек" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія" про стягнення заборгованості за договором №12/03-02сзр від 12.03.2008 на загальну суму 174428, 86 грн., з яких основна заборгованість - 99915, 01 грн., пеня у сумі 15486, 83 грн., штраф у сумі 34639, 55 грн., інфляційні витрати у сумі 18384, 36 грн. та 3% річних у сумі 6003, 11 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2011 у справі №5023/7753/11 позов задоволено частково; стягнено з ТОВ імені газети "Ізвестія” на користь ПП "Науково-виробничої фірми "Юнітек" суму основного боргу в розмірі 96915,01 грн., інфляційні витрати в розмірі 18384,36 грн., 3% річних в розмірі 6003,11 грн., державне мито в розмірі 1213,02 грн. та 164,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу, пені в сумі 15486,83 грн. та штрафу в розмірі 34639,55 грн. - в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2011 залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що заборгованість за договором №12/03-02сзр від 12.03.2008 підтверджується додатковою угодою № 1 від 10.01.2009 та актом звірки розрахунків станом на 21.03.2009. Крім того, судом визнано правомірними позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та безпідставні в частині стягнення пені та штрафу, оскільки право нарахування штрафних санкцій виникло у позивача 31.08.2009, тому позов подано після спливу позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ТОВ імені газети "Ізвєстія" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних скасувати та в цій частині залишити позов без задоволення, в іншій частині судових рішень залишити без змін. При цьому, заявник касаційної скарги, посилається на неповне дослідження обставин справи та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2012 року у справі №5023/7753 порушено касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначено на 14.03.2012 року. В судовому засідання оголошувалась перерва до 28.03.2012 року.

Відзиву на касаційні скарги від позивача не надійшло.

В засідання касаційної інстанції 21.03.2012 з’явилися представник позивача, який заперечив проти доводів касаційної скарги, представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги, та зауважив на порушення судами вимог чинного законодавства.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ПП "Науково-виробничою фірмою "Юнітек" та ТОВ імені газети "Ізвестія" був укладений договір №12/03-02сзр від 12.03.2008 поставки на умовах товарного кредиту, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати відповідачу у власність товар на умовах відстрочення кінцевої оплати на визначений строк, а відповідач - сплатити вартість товару; умовою отримання товарного кредиту є передплата в розмірі 20% від суми отриманого товару, зазначеної в додатках до договору, на залишок коштів позивач надає відповідачу відстрочку кінцевого розрахунку до 30.09.2008 р.

На виконання умов договору позивач відповідно до видаткових накладних №РН-0000155 від 31.03.2008 р., № РН-0000192 від 08.04.2008р., № РН-0000324 від 16.04.2008р., № РН-000200 від 19.04.2008р., № РН-000234 від 19.04.2008р., № РН-000279 від 25.04.2008р., № РН-100415 від 05.05.2008р., № РН-000358 від 06.05.2008р., № РН-0184 від 08.05.2008р., № РН-100391 від 12.05.2008р., № РН-100451 від 17.05.2008р.. № РН-100615 від 09.06.2008р., № РН-100709 від 26.06.2008р., № РН-100704 від 25.06.2008р., № РН-100714 від 26.06.2008р., № РН-100805 від 28.08.200? р., № РН-0000057 від 20.03.2009р., передав відповідачу товар - засоби захисту рослин на загальну суму 754991,58 грн., відповідач товар отримав, але свої зобов’язання повністю не виконав і частково оплатив поставлений товар у сумі 655076,57 грн.; заборгованість відповідача складає 99915,01 грн.

Предметом позовних вимог є вимога щодо оплати заборгованості відповідача у розмірі 99915, 01 грн. та штрафних санкцій за договором поставки №12/03-02сзр від 12.03.2008, з урахуванням додаткової угоди від 20.01.2009.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статями 692, 694 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних.

При цьому, господарський суд першої інстанції встановив, що право для нарахування штрафних санкцій у позивача виникло 31.08.2009, проте суд не навів жодного доказу, у відповідності до якого він дійшов такого висновку та не вказав чим обгрунтована сума боргу у розмірі 99915, 01 грн.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції вказано, що 10.01.2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої п. 2.1. Договору сторони виклали в наступній редакції: "Умовою отримання товарного кредиту є передплата у розмірі 0% від суми зазначеної у додатках до цього договору. Кредитор надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку з 30.09.2008 року до 30.08.2009 року, за користування товарним кредитом в сумі 99915 грн. нараховується плата в розмірі 2,5 % в місяць".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, зауважує на тому, що матеріали справи не містять такої додаткової угоди від 10.01.2009 до договору №12/03-02сзр від 12.03.2008, яка надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку 30.08.2009 за користування товарним кредитом в сумі 99915 грн.

Господарськими судами, залишено поза увагою той факт, що в обгрунтування позовних вимог ПП "Науково-виробнича фірма "Юнітек" посилається на додаткову угоду № 1 від 20.01.2009 до договору №12/03-02сзр від 12.03.2008, яка надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку 30.08.2009, за користування товарним кредитом в сумі 99915 грн., однак дана угода має інші умови, зокрема –п.2.1 "кредитор надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку з 30.09.2008 до 30.08.2009, за користування товарним кредитом в сумі 93600, 85 грн." Тобто, судами не досліджено обставин, що позивачем визначено борг у сумі 99915 грн. та нараховано на цю суму інфляційні витрати, 3% річних, пеню та штраф за період з 31.08.2010 по 30.08.2011, з урахуванням додаткової угоди, яка має зовсім інший зміст.

Окрім цього, матеріали справи містять додаткову угоду № 1 від 20.03.2009 до договору №12/03-02сзр від 12.03.2008, яка у п.2.1 визначає , що кредитор надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку з 30.09.2008 до 22.04.2009; всього загальна сума боргу складається з заборгованості у сумі 99915, 01. та суми послуг користування товарним кредитом у розмірі 9360, 090 грн., що всього складає 109 275, 51 грн., якій також не надано належної оцінки судами.

Таким чином, господарськими судами достеменно не досліджено, яка сума заборгованості та який період відстрочки кінцевого розрахунку встановлено сторонами і якими доказами це підтверджується. З врахуванням цих фактів, господарським судам необхідно визначити, з якого саме моменту нараховуються інфляційні втрати та 3% річних.

Посилання, господарських судів, в обгрунтування судових рішень, на акт звірки розрахунків станом на 21.03.2009 року, як на підставу правомірності заявленої суми боргу, не може бути достатнім доказом підтвердження позовних вимог, оскільки акт звірки є бухгалтерським документом, який складається на підставі первинних документів і повинен оцінюватись в сукупності з іншими доказами, тобто акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Данні акту звірки розрахунків не містять істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків позивача та відповідача, підписання акту не впливає на їх майновий стан, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін внаслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція акту звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

З огляду на викладене, господарським судам необхідно встановити обставини справи, які підтверджуються належними та допустимими доказами щодо суми боргу, періоду за який повинно нараховуватись інфляційні та 3% річні та інші обставини які мають значення для всебічного розгляду справи.

Крім того, судами не розглянуто та не спростовано доводи відповідача щодо надання позивачем видаткових накладних № РН-0000152 від 31.03.2008, № РН-000201 від 19.04.2008, №РН-0000057 від 20.03.2009 у підтвердження позовних вимог, які не мають відношення до договору №12/03-02сзр від 12.03.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 32, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувані рішення у справі, суди попередніх інстанції, дійшовши висновку про задоволення позову, неповно дослідили фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати належну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 та рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2011 у справі №5023/7753/11 скасувати.

Справу №5023/7753/11 направити до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Головуючий                                                            М.М. Черкащенко

Судді                                                                       Н.М. Нєсвєтова

                                                                                В.І. Студенець