Постанова № 22472108, 02.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. Справа № 5021/2213/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Доповідач Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Львова Б.Ю.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р.

у справі № 5021/2213/2011 Господарського суду Сумської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафташ"

до Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Весан Інтер Груп"

про стягнення 13 787грн. 90коп.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафташ" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.10.2011р.) до Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство" про стягнення з відповідача 13 787грн. 90 коп. заборгованості, в т.ч. 11744грн.38коп. попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар та штраф в сумі 2043грн.52коп. у відповідності до укладеного між сторонами договору № 08/10-10 від 08.10.2010р.

В процесі розгляду справи ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.10.2011р. до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство "Весан Інтер Груп".

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.11.2011р. (суддя Лугова Н.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.), позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 11744грн.38коп. боргу та відповідні судові витрати. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Державне підприємство "Шосткинське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 520, 513 ЦК України, незастосування ст. 528 ЦК України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що перераховуючи підприємству кошти в сумі 11744грн.38коп., позивач виконав обов'язок третьої сторони - Приватного підприємства "Весан Інтер Груп", яке мало борг за поставлений відповідачем товар.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафташ" вважає прийняті у справі рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу безпідставною.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

08.10.2010р. між сторонами у справі було укладено договір № 08/10-10, згідно п. 1.1. якого відповідач (продавець) зобов'язався продати, а позивач (покупець) купити на умовах “франко склад продавця” лісопродукцію згідно додатків і специфікацій до даного договору.

Пунктом. 8.1. вищезгаданого договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем (позивачем) шляхом банківського переказу коштів - передоплати 100 % вартості на розрахунковий рахунок продавця (відповідача) за місячну партію товару до 5-го числа кожного місяця протягом якого буде здійснюватись поставка.

Відповідно до додатку № 1 договору від 08.10.2010р., відповідач (продавець) мав продати позивачеві (покупцеві) пиловник сосни на загальну суму 11744грн.38коп. без врахування транспортних витрат по доставці товару.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що продавець (відповідач) зобов'язаний здійснювати поставку товару на умовах даного договору та при порушенні строків поставки сплатити покупцеві (позивачеві) штраф у розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов'язань по поставкам за кожний день прострочення.

На виконання умов договору № 08/10-10 платіжним дорученням № 580 від 08.10.2010р. позивачем було перераховано відповідачеві як передоплату за товар 11 744грн.38коп. згідно рахунку № НОМЕР_1 від 08.10.2010р. Проте, в порушення умов договору, відповідачем (продавцем) не було поставлено позивачеві товар на вказану суму.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже було зазначено, відповідач одержав суму попередньої оплати за товар, але товар позивачу не поставив. За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача за його вимогою сплаченої суми попередньої оплати товару.

Крім того, господарським судом встановлено:

15.07.2010р. між відповідачем та третьою особою - Приватним підприємством “Весан Інтер Груп” було укладено договір купівлі - продажу № 15-07/10, за умовами якого відповідач у справі мав передати у власність покупцеві - ПП “Весан Інтер Груп” хвойні лісоматеріали на суму 73000грн.

08.10.2010р. листом, підписаним представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Сафташ” ОСОБА_3 згідно довіреності № 2652, позивач просив відповідача зарахувати оплату за рахунком № НОМЕР_1 від 08.10.2010р. в рахунок оплати заборгованості третьої особи - ПП “Весан Інтер Груп”. Також листом від 08.10.2010р. засновник ПП “Весан Інтер Груп” просив відповідача прийняти оплату від позивача в рахунок заборгованості ПП “Весан Інтер Груп”.

Відповідач відвантажив третій особі лісоматеріал на суму 11 744грн.38коп.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правила щодо сторін в зобов'язанні визначені ст. 510 ЦК України, згідно якої сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, як випливає обставин, що встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, у зобов'язанні яке виникло із договору, що укладений між відповідачем та третьою особою - Приватним підприємством “Весан Інтер Груп” відповідач, який поставив товар третій особі є кредитором а третя особа є боржником щодо оплати поставленого відповідачем третій особі товару - лісопродукції на суму 11 744 грн.38коп.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, боржник у зобов'язанні, яке існує між боржником та кредитором, може бути замінений іншою особою тільки на підставі правочину, який має бути укладено між боржником та іншою особою за згодою кредитора. При цьому, такий правочин вчиняється в тій же формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому боржникові.

Проте, як випливає із оскаржуваних відповідачем судових рішень, між позивачем та третьою особою договір щодо заміни боржника третьої особи за договором від 15.07.2010р., який укладено між відповідачем та третьою особою, на позивача не укладався. Не посилається на наявність такого договору і заявник.

За таких обставин, підстави для скасування оскаржених відповідачем рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. у справі № 5021/2213/2011 без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. СуддяЖаботина Г.В.

Суддя Львов Б.Ю.