Постанова № 22471209, 03.04.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 р. № 2а/2570/806/2012

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Селивоні О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Млибор"

доДержавної податкової інспекції у м. Чернігові

про

за участю

представників сторін:

від позивача

від відповідачавизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОСОБА_1, довіреність від 26.12.2011 р., № 39

ОСОБА_2, довіреність від 12.03.2012 р., № 264/9/10-010

ОСОБА_3, довіреність від 01.03.2012 р., № 10/9/10-010

ВСТАНОВИВ:

До Чернігівського окружного адміністративного суду 22 лютого 2012 року надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Млибор» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000742320 від 10.02.2012 р., № 0000752320 від 10.02.2012 р., № 0000762320 від 10.02.2012 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення рішення винесені з порушенням чинного законодавства, зокрема, посадовими особами відповідача в акті перевірки зроблено протиправний висновок про завищення/заниження позивачем податкового кредиту, який був сформований на митній території України. Позивач зазначає, що товари, що були предметом договору купівлі - продажу № 667 від 30.08.2011 р., укладеного між ПАТ «Млибор» (покупець) та ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» (продавець) призначались для їх подальшого продажу з метою отримання прибутку. Як на момент проведення перевірки, так і на момент складання позову придбані товари не продані (не реалізовані), а знаходяться на відповідальному зберіганні. На думку позивача, податковий орган прийшов до абсурдного висновку, що в звязку з тим, що придбаний товар був переданий на відповідальне зберігання, той метою його придбання було саме передача товару у схов. А відтак, підприємство не мало права включати суми ПДВ до складу податкового кредиту. Позивач звертає увагу суду на п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, де зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Таким чином, позивач вважає висновки ДПІ у м. Чернігові необґрунтованими, недоведеними, такими, що зроблені на припущеннях, в звязку з чим, податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі та пояснили, що відповідачем правомірно винесено податкові повідомлення рішення про стягнення коштів з публічного акціонерного товариства «Млибор», оскільки позивачем сформовано податковий кредит по товарах (картопля) та послугах із зберігання картоплі придбаних у ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» і переданих у той самий день у схов (відповідальне зберігання), чим завищено податковий кредит за жовтень 2011 року на 602221,00 грн., за листопад 2011 року на 163411,00 грн. та порушено п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Для виготовлення постанови у повному обсязі суду надано строк до 02.04.2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Млибор» є юридичною особою, зареєстроване Чернігівською районною державною адміністрацією 25.01.1996 р., включене до ЄДРПОУ та як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернігові.

Судом встановлено, що працівниками податкової інспекції згідно із п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п.п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Млибор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 18797,00 грн., заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів, за результатами якої складено акт від 02.02.2012 р. №598/23/14226133.

В ході перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення позивачем:

1. п.198.4 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 721905,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 583091,00 грн.; за листопад 2011 року на суму 138814,00 грн.;

2. п.200.1 ст. 200 ПК України, зокрема ПАТ «Млибор» зменшено відємне значення за жовтень 2011 року на суму 18797,00 грн., за листопад 2011 року на суму 24597,00 грн.

3. п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на суму 18797,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 02.02.2012 р. №598/23/14226133 ДПІ у м. Чернігові було винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення:

- від 10.02.2012 р. №0000742320, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 1802858,00 грн., в т.ч. 721905,00 грн. за основним платежем, 360953,00 грн. штрафні санкції

- від 10.02.2012 р. №0000752320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 18797,00 грн. за основним платежем, 9399,00 грн. штрафні санкції;

- від 10.02.2012 р. №0000762320, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43394,00 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» укладено договір купівлі - продажу № 667 від 30.08.2011 р., згідно якого:

1.1 «Продавець» продає, а «Покупець» купує на умовах даного Договору сільськогосподарську продукцію - картопля (надалі - «Товар»), що вказаний у специфікації до даного Договору.

2.1 Право власності на товар та всі ризики відносно товару переходять від Продавця до Покупця в момент передачі товару Покупцю в пункті завантаження.

3.1 Покупець проводить оплату протягом одного місяця після поставки товару в розмірі, передбаченому Специфікацією до даного Договору.

4.1 Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки: Картоплесховище с. Скугарі, Чернігівського р-ну, Чернігівської обл.

7.1 Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2012 року.

Загальна кількість придбаної картоплі 1800000 кг на загальну суму 3600000,00 грн. в т.ч. ПДВ 600000,00 грн.

Дана операція з купівлі продажу картоплі позивачем у ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» підтверджуються видатковими та податковими накладними, які маються в матеріалах справи.

Також, між ПАТ «Млибор» (надалі - Поклажодавець) та ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» (надалі - Зберігач) укладений договір складського зберігання картоплі від 30.08.11р. №677, згідно якого:

1.1 Протягом дії даного Договору «Поклажодавець» передає, а «Зберігач» приймає на зберігання на умовах даного Договору сільськогосподарську продукцію - картоплю (надалі - «Товар»), визначену Специфікаціями до Договору.

1.2 «Зберігач» зобовязується в установлений даним договором строк повернути Товар «Поклажодавцеві» або особі, визначеній ним, як одержувач у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

1.3 Переданий на зберігання Товар залишається власністю «Поклажодавця» протягом всього часу знаходження його на зберіганні.

2.2 Товар передається «Поклажодавцем» на зберігання і приймається за адресою: 15516 с. Скугарі, вул. Колгоспна, 1 картоплесховище №20108.

3.1 Зберігач зобовязаний:

3.1.1 Прийняти від «Поклажодавця» Товар, забезпечити кількісне та якісне зберігання Товару та здійснити його відвантаження «Поклажодавцю» після закінчення терміну зберігання, який встановлений даним Договором.

3.1.2 «Зберігач» у підтвердження прийняття Товару на зберігання видає «Поклажодавцю» видаткову накладну.

3.1.3 «Зберігач» не має права користуватися, розпоряджатися Товаром, що передається на зберігання.

3.3 «Поклажодавець» зобовязаний:

3.3.1 «Поклажодавець» здійснює доставку Товару до місця зберігання власними силами та за власний рахунок.

3.3.2 «Поклажодавець» зобовязаний своєчасно розраховуватися за надані йому послуги із зберігання.

5.2 Вартість послуг по зберіганню Товару 6,60 грн. в т.ч. ПДВ за місяць за 1 тонну.

7.1 Строк зберігання Товару встановлюється до 31 грудня 2012 року.

Згідно специфікації від 21.10.2011 року (додаток №3 до Договору №677 від 30.08.2011 року) ПАТ «Млибор» передає, а ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» приймає на зберігання картоплю, всього в кількості 1800000 кг.

На підтвердження укладення і виконання договору складського зберігання картоплі від 30.08.11р. №677 ПАТ «Млибор» надано видаткові і податкові накладні та реєстр виданих і отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року.

Таким чином, вказані податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, стали підставою для віднесення позивачем зазначених в податкових накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У відповідності до п.185.1 ст. 185 ПКУ обєктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Підпунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 196.1.2 статті 196 ПК України не є обєктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг; повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг; нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу.

З матеріалів справи судом встановлено, що сільськогосподарська продукція картопля була придбана і оплачена позивачем у звязку з виконанням договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія».

Таким чином, суд вважає, що у позивач здійснивши господарську операцію з придбання картоплі відповідно до вказаного договору купівлі-продажу підтверджену податковими накладними, отримав право на віднесення сум сплаченого податку до податкового кредиту.

Та обставина, що за договором складського зберігання, укладеним між тими ж субєктами господарювання, картопля була передана на зберігання, не може перешкоджати віднесенню суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки вказана сума була сплачена позивачем за придбання товару, а не за послуги складського зберігання.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що посилання відповідача на приписи підпункту 196.1.2 статті 196 ПК України, відповідно до якого не є обєктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), є необґрунтованими і не відповідають обставинам справи.

Враховуючи те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, що підтверджені податковими накладними за договором з ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія», суд вважає, що сформований позивачем податковий кредит відповідає вимогам Податкового кодексу України,

Згідно п.п.200.1., 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

З п. 200.4 ст. 200 П України вбачається, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, на думку суду, не надано доказів порушення ПАТ «Млибор» п.198.4 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого прийняті податкові повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державною податковою інспекцією у м. Чернігові було неправомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0000742320 від 10.02.2012 р., № 0000752320 від 10.02.2012 р., № 0000762320 від 10.02.2012 р., підстави для визнання їх протиправними та скасування доведені позивачем в повному обсязі, тому позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Млибор» до Державної податкової інспекції підлягаю задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 158-163 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові № 0000742320 від 10.02.2012 р., № 0000752320 від 10.02.2012 р., № 0000762320 від 10.02.2012 р.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статтей186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис)Ю.О.Скалозуб

З оригіналом згідно: