Постанова № 22470725, 22.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 березня 2012 р. № 2-а- 1897/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Савві Л.Є., Гулякіна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК ТРЕЙДІНГ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання їх незаконними

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000611800, № 0000621800 від 12.12.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення ґрунтуються на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутністю не надавав.

Згідно з ст.35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що не явка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 15.11.2011 р. по 17.11.2011 р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “УПЕК ТРЕЙДИНГ” щодо правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ “ПФК Укрспецсталь” за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки було складено акт № 2238/18-015/31150404 від 24.11.2011 р.

Відповідно до висновків акту перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме порушення ТОВ “УПЕК ТРЕЙДИНГ” пп. 7.4.1. п.7.4. ст 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп. 5.2.1 п.5 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

В акті перевірки зазначається про те, що ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова проведена перевірка ТОВ “ПФК Укрспецсталь”, за результатами якої складено акт в якому встановлені порушення п.1-3, 5, 6 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ “ПФК Укрспецсталь” при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був отриманий від постачальників та переданий в порушення ст.626,629,655,656 ЦК України.

В рішенні ДПА у Харківській області № 254/10/25-103 від 19.01.2012 р. про результати розгляду скарги зазначається, що фахівцями ДПІ у Фрунзенсьмому районі м.Харкова під час перевірки не виявлено, а ТОВ “ПФК “Укрспецсталь” документально не доведено дотримання вимог ч.1, ч.2 ст.3 Господарського Кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст.55 Господарського кодексу України , в частині участі у господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування, відсутності можливості фактичного здійснення операції з урахуванням реального часу, оперативності проведення операції в залежності від місця знаходження майна контрагентів та місця виконання зобовязань, недотримання вимог ч.1 ст.62 Господарського кодексу України в частині здійснення систематичної торгівельної, іншої господарської діяльності для задоволення суспільних та особистих потреб. При укладенні правочинів з покупцями товару Тов “ПФК “Укрспецсталь” ставило на меті не його виконання відповідно до передбачених договором умов, а надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування для них валових витрат та податкового кредиту по операціях, які реально не здійснювались, а були оформлені лише документально. Товари (послуги) по вказаних правочинах в порушення ст.626, 629, 655, 656 ЦК України не були отримані від постачальників та передані покупцям.

У звязку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки були винесені податкові повідомленнярішення № 0000611800 від 12.12.2011 р., яким Позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість збільшено на 99397,50 грн. (за основним платежем - 79518,00 грн., за штрафними санкціями 19879,50 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000621800 від 12.12.2011 р., яким Позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток збільшено на 124247,50 грн. (за основним платежем - 99398,00 грн., за штрафними санкціями 24849,50 грн.)

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень субєкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи, 12.10.2010 р. між ТОВ «ПФК Укрспецсталь»(Продавець) та ТОВ «УПЕК ТРЕЙДИНГ»(Покупець) було укладено договір купівлі-пролажу №87/804-10, відповідно до умов якого ТОВ «ПФК Укрспецсталь»зобовязався відвантажити на адресу позивача продукцію в кількості, вартістю та терміни відповідно до Специфікацій. Згідно умов Договору поставка продукції відбувається на умовах FCA , м. Лозова.

На виконання умов договору ТОВ «ПФК УКРСПЕЦСТАЛЬ»передало позивачу продукцію (товарна заготовка) у кількості 132,09т. загальною вартістю 477109,08 грн. (в т.ч. ПДВ 79518,18грн.) за видатковими накладними: № 87 від 28.10.2010 р. на суму 138068,70 грн в т.ч. ПДВ 12551,70 грн. , № 90 від 29.10.2010 р. на суму 138068,70 грн в т.ч. ПДВ 12551,70 грн. , № 92 від 02.10.2010 р. на суму 66244,08 грн. в т.ч. ПДВ 11040,68 грн., № 94 від 03.11.2010 р. на суму 64763,16 грн. в т.ч. ПДВ 10793,86 грн. , № 103 від 05.11.2010 р. на суму 19577,04 грн. в т.ч. ПДВ 3262,84 грн., № 131 від 17.11.2010 р. на суму 22575, 00 грн. в т.ч. ПДВ 3762,5 грн., № 195 від 22.12.2010 р. на суму 61584,6 грн. в т.ч. ПДВ 10264,10 грн., № 198 від 22.12.2010 р. на суму 61187,28 грн. в т.ч. ПДВ 10197,88 грн., № 200 від 23.12.2010 р. на суму 30557,52 грн. в т.ч. 5092,92 грн.

За фактом поставки були виписані податкові накладні № 89 від 28.10.2010 р.. на суму 138068,70 грн в т.ч. ПДВ 12551,70 грн. , № 91 від 29.10.2010 р. на суму 138068,70 грн в т.ч. ПДВ 12551,70 грн. , № 93 від 02.10.2010 р. на суму 66244,08 грн. в т.ч. ПДВ 11040,68 грн., № 95 від 03.11.2010 р. на суму 64763,16 грн. в т.ч. ПДВ 10793,86 грн. , № 105 від 05.11.2010 р. на суму 19577,04 грн. в т.ч. ПДВ 3262,84 грн., № 130 від 17.11.2010 р. на суму 22575, 00 грн. в т.ч. ПДВ 3762,5 грн., № 196 від 22.12.2010 р. на суму 61584,6 грн. в т.ч. ПДВ 10264,10 грн., № 199 від 22.12.2010 р. на суму 61187,28 грн. в т.ч. ПДВ 10197,88 грн., № 201 від 23.12.2010 р. на суму 30557,52 грн. в т.ч. 5092,92 грн.

До матеріалів справи надані товаро-транспортні накладні: ТТН від 28.10.2010 р.(автомобіль МАЗ 322-37 ХА), ТТН від 28.10.2010 р.(автомобіль КАМАЗ 348-06 ХА), ТТН від 29.10.2010 р.(автомобіль МАЗ 322-37 ХА, ТТН від 02.11.2010 р.(автомобіль МАЗ 322-37 ХА), ТТН від 02.11.2010 р.(автомобіль КАМАЗ 348-06 ХА), ТТН від 03.11.2010 р.(автомобіль КАМАЗ 348-06 ХА), ТТН від 03.11.2010 р.(автомобіль МАЗ 322-37 ХА), ТТН від 05.11.2010 р.(автомобіль КАМАЗ 348-06 ХА), ТТН від 17.11.2010 р.(автомобіль МАЗ 322-37 ХА), ТТН від 22.12.2010 р.(автомобіль КАМАЗ 348-06 ХА, ТТН від 22.12.2010 р.(автомобіль КАМАЗ 348-06 ХА), ТТН від 23.12.2010 р.(автомобіль 012-08 ТО), які підтверджують транспортування товару у м. Лозова, вул. Свободи, 2б.

Згідно Договору поставки № 88/804-10 від 12.10.2010 р. ТОВ «УПЕК ТРЕЙДИНГ»передало ЗАТ «Лозівський ковальско-механічний завод»товарні заготовки загальною кількістю 132,090 тн., які були придбані у ТОВ «ПФК Укрспецсталь», за Актами прийому-передачі товару: №4312 від 28.10.2010р. товарна заготовка у кількості-20,850т. на суму 75310,20 грн., №4336 від 29.10.2010р. товарна заготовка у кількості -20,850т. на суму 75310,20 грн., №4386 від 02.11.2010р. товарна заготовка у кількості -18,340т. на суму 66244,08 грн., №4445 від 03.11.2010р. товарна заготовка у кількості -17,930т. на суму 64763,16 грн, № 4575 від 05.11.2010р. товарна заготовка у кількості -5,420т. на суму 19577,04 грн, №4649 від 17.11.2010р. товарна заготовка у кількості -6,250т. на суму 22575,00, № 5224 від 22.12.2010р. товарна заготовка у кількості -17,050т. на суму 61584,60, № 5237 від 22.12.2010р. товарна заготовка у кількості -16,940т. на суму 50989,40 грн, № 5261 від 23.12.2010р. товарна заготовка у кількості -8,460т. на суму 30557,52 грн.

Судом встановлено, що з отриманих товарних заготовок ЗАТ «ЛКМЗ» було виготовлено продукцію, а саме пятник Л.891.01.164-01 1Ш . Позивачем до матеріалів справи надані докази, які підтверджують виготовлення пятнику Л.891.01.164-01 1Ш з придбаних заготовок, а саме: приходування ЗАТ «ЛКМЗ»товарних заготовок за вищезазначеними Актами прийому-передачі, переміщення товарних заготовок в цех виробництва, відділ збута, технічні документи, які регламентують виготовлення пятнику

ТОВ «УПЕК ТРЕЙДИНГ»придбало продукцію вироблену ЗАТ «ЛКМЗ»за договором № 7 від 29.09.2006 р. Згідно специфікації до Договору від 12.10.2010 р. поставка здійснюється на умовах DDU м. Харків, пр. Московський, 259.

Передача позивачу Пятнику Л.891.01.164-01 1Ш у кількісті 875шт. на загальну суму 871500,00 за договором № 7 від 29.09.2006 р. підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними №1604 від 16.11.2010р. на суму 89640,0грн. у кількісті-90шт., №1620 від 19.11.2010р. на суму 149400,00грн. у кількісті-150шт., № 1622 від 19.11.2010р. на суму 179280грн. у кількісті-180шт. , №1639 від 24.11.2010р. на суму 135456,00грн. у кількісті-136шт., №1006 від 10.01.2011р. на суму 44820,0грн. у кількісті-45шт., №1057 від 03.02.2011р. на суму 89640,0грн. у кількісті-90шт., №1070 від 08.02.2011р. на суму 99600,0грн. у кількісті-100шт., №1075 від 09.02.2011р. на суму 83664,0грн. у кількісті-84шт.

До матеріалів справи надані товаро-транспортні накладні: ТТН від 16.11.2010 р.(автомобіль трактор ХТЗ-170 012-08 ТО), ТТН від 19.11.2010 р.(автомобіль МАЗ 322-46 ХА), ТТН від 19.11.2010 р.(автомобіль КАМАЗ АХ 18-06 ВЕ), ТТН від 24.11.2010 р.(автомобіль КАМАЗ АХ 18-06 ВЕ), ТТН від 10.01.2011 р.(автомобіль трактор ХТЗ-170 012-08 ТО), ТТН від 03.02.2011 р.(автомобіль КАМАЗ АХ 84-03 ВВ), ТТН від 08.02.2011 р.(автомобіль трактор ХТЗ-170 012-08 ТО), ТТН від 09.02.2011 р.(автомобіль трактор ХТЗ-170 012-08 ТО), які підтверджують транспортування товару ЗАТ «Лозівський ковальско-механічний завод»до визначеного договором місця поставки у м. Харків, пр. Московський, 259.

Судом встановлено, що позивачем за договором № 89/804-10 від 12.10.2010 було відвантажено на адресу ТОВ «ПФК УКРСПЕЦСТАЛЬ»штамповані вироби (пятник Л.891.01.164-01 1Ш ) у кількісті 875шт. на загальну суму 887250,00 грн. (в т.ч. ПДВ 147875,00 грн.), за видатковими накладними: № 4588 від 16.11.2010 р. в кількості 90 шт. на суму 91260,00 грн. в т.ч. ПДВ 15210,0 грн. ,№ 4663 від19.11.2010 р. в кількості 150 шт. на суму 152100,00 грн. в т.ч. ПДВ 25350,0 грн. , № 4664 від 19.11.2010 р. в кількості 180 шт. на суму 182520,00 грн. в т.ч. ПДВ 30420,0 грн., № 4763 від 24.11.2010 р. в кількості 136 шт. на суму 137904,00 грн. в т.ч. ПДВ 22984,00 грн., № 25 від 10.01.2011 р. в кількості45 шт. на суму 45630,00 грн. в т.ч. ПДВ 7605,0 грн., № 466 від 03.02.2011 р. в кількості 90 шт. на суму 91260,00 грн. в т.ч. ПДВ 15210,00 грн., № 530 від 08.02.2011 р. в кількості 100 шт. на суму 101400,00 грн. в т.ч. ПДВ 16900,00 грн., № 545 від 09.02.2011 р. в кількості 84 шт. на суму 85176,00 грн. в т.ч. 14196,0 грн.

За фактом поставки були виписані податкові накладні № 4532 від 16.11.2010 р. на суму 91260,00 грн. в т.ч. ПДВ 15210,0 грн. ,№ 4608 від19.11.2010 р. на суму 152100,00 грн. в т.ч. ПДВ 25350,0 грн. , № 4609 від 19.11.2010 р. на суму 182520,00 грн. в т.ч. ПДВ 30420,0 грн., № 4699 від 24.11.2010 р. на суму 137904,00 грн. в т.ч. ПДВ 22984,00 грн., № 23 від 10.01.2011 р. на суму 45630,00 грн. в т.ч. ПДВ 7605,0 грн., № 422 від 03.02.2011 р. на суму 91260,00 грн. в т.ч. ПДВ 15210,00 грн., № 505 від 08.02.2011 р. на суму 101400,00 грн. в т.ч. ПДВ 16900,00 грн., № 526 від 09.02.2011 р. на суму 85176,00 грн. в т.ч. 14196,0 грн.

ТОВ «ПФК УКРСПЕЦСТАЛЬ»за придбану продукцію за договором № 89/804-10 від 12.10.2010 перерахувало позивачу 410140,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №263 від 30.12.2010р. на загальну суму 86674,92 грн., в т.ч. ПДВ 14445,82грн., №338 від 28.02.2011р. на загальну суму 22138,00 грн., в т.ч. ПДВ 3689,67грн., №336 від 28.02.2011р на загальну суму 57300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9550,00грн., №357 від 23.03.2011р. на загальну суму 244028,00 грн., в т.ч. ПДВ 40671,33грн.

Залишок заборгованості за отримані штамповані вироби в сумі 477109,08 грн. було погашено шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог між договорами № 87/804-10 від 12.10.2010 р. та № 89/804-10 від 12.10.2010 р. ( акт заліку від 28.12.2010р.містіться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ при проведенні перевірки не встановлено.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовязків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ «ПФК Укрспецсталь»у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок субєкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених субєктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Згідно п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної ( контрактної ) вартості товарів (послуг ), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги ) , та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.4.5 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та правомірність включення ТОВ «УПЕК ТРЕЙДИНГ»до податкового кредиту по ПДВ 79518,18 грн. згідно податкових накладних отриманих від ТОВ «ПФК Укрспецсталь».

Також, суд зазначає, що згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України ТОВ «ПФК Укрспецсталь»на момент складання податкових накладних та під час здійснення господарських операцій було платником ПДВ, зареєстрованим в порядку передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та мало відповідне свідоцтво платника ПДВ.

Що стосується завищення валових витрат в силу визнання нікчемними відповідачем укладених правочинів суд зазначає наступне, що у відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначається, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність обєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Зрозуміло, що одержання прибутку є метою діяльності підприємства, однак досягнення цієї мети може зайняти певний час.

Відповідно до п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1), а саме:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно з приписами п.5.11 ст.5 зазначеного вище закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, повязаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Суд зазначає, що позивачем дотримано приписів чинного законодавства. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.

Позивачем до матеріалів справи надані усі належним чином оформлені первинні документи (видаткові накладні) та інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «ПФК Укрспецсталь»та ТОВ «УПЕК ТРЕЙДИНГ», тому підприємство позивача правомірно віднесло до валових витрат 4 кварталу 2010 р. 397590,9 грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З урахуванням вище викладених обставин суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні неню документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК ТРЕЙДІНГ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання їх незаконними - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 12.12.2011 р. № 0000611800, № 0000621800.

Стянути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК ТРЕЙДІНГ" судовий збір в розмірі 32,19 тридцять дві гривні 19 коп .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2012 року.

Суддя І.С.Чалий