Постанова № 22470642, 29.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.03.2012р.                                                                       справа № 2а- 3295/12/2070                               Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

до Роганського виробничого управління житлово-комунального господарства

простягнення податкового боргу, -

встановив:

          Суб’єкт владних повноважень, Харківська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Роганського виробничого управління житлово-комунального господарства, заборгованість в сумі 219.499,30 грн.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Відносно Роганського ВУ ЖКГ податковим органом були винесені податкові повідомлення –рішення, які станом на теперішній час є діючими, однак платник податків владних приписів цих правових актів індивідуальної дії в частині проведення платежів не виконав. Також відповідачем були складені та подані до ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість, податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб, проте самостійно визначених податкових зобов'язань підприємство у повному обсязі не виконало. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Платником податків також не було сплачено сум пені, нарахованих контролюючим органом у зв'язку з несвоєчасною оплатою узгоджених податкових зобов'язань. Посилаючись на вказані вище обставини. позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

          Відповідач, Роганське ВУ ЖКГ, письмових заперечень проти позову до суду не подав.

          Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь–якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб’єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов’язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання –юридичної особи, на обліку як платник податків і зборів знаходиться у Харківській ОДПІ.

          З наявних у справі документів вбачається, що до складу спірної суми заборгованості структурно входить заборгованість по оплаті податкових повідомлень-рішень №0001401520/0 від 03.03.2009 р. на суму 3.657,01 грн., №0005831520/0 від 18.11.2009 р. на суму 2.067,55 грн., №000018155/0 від 26.03.2010 р. на суму 3.392,80 грн., №0003811520/0 від 17.06.2010 р. на суму 2.217,51 грн. за платежем податок на додану вартість, №0006031510/0 від 30.06.2010 р. на суму 1.775,55 грн., №0003781510 від 05.10.2011 р. на суму 2.649,00 грн. за платежем податок на прибуток, а також на самостійно складених відповідачем податкових деклараціях з податку на додану вартість № 8368 від 20.03.2009 р. на суму 6.421,00 грн., №18283 від 21.04.2009 р. на суму 6.487,00 грн., №26533 від 19.05.2009 р. на суму 10.991,00 грн., №29397 від 16.06.2009 р. на суму 7.286,00 грн., №38484 від 16.07.2009 р. на суму 8.428,00 грн., №45829 від 19.08.2009 р. на суму 11.045,00 грн., №48241 від 17.09.2009 р. на суму 7.081,00 грн., №57536 від 19.10.2009 р. на суму 9.280,00 грн., №63905 від 16.11.2009 р. на суму 9.498,00 грн., №67279 від 18.12.2009 р. на суму 8.565,00 грн., №75115 від 19.01.2010 р. на суму 11.340,00 грн., №5689 від 17.02.2010 р. на суму 6.785,00 грн., №8027 від 16.03.2010 р. на суму 5.260,00 грн., №16903 від 20.04.2010 р. на суму 8.354,00 грн., №27157 від 19.05.2010 р. на суму 5.737,00 грн., №30287 від 17.06.2010 р. на суму 1.099,00 грн., №41791 від 20.07.2010 р. на суму 673,00 грн., №49659 від 16.08.2010 р. на суму 3.507,00 грн., №51914 від 10.09.2010 р. на суму 1.209,00 грн., №63184 від 19.10.2010 р. на суму 2.761,00 грн., №72459 від 16.11.2010 р. на суму 1.674,00 грн., №75006 від 13.12.2010 р. на суму 4.072,00 грн., №81163 від 10.01.2011 р. на суму 2.063,00 грн., №4098 від 09.02.2011 р. на суму 149,00 грн., №11228 від 15.03.2011 р. на суму 208,00 грн., №37199 від 20.04.2011 р. на суму 2.172,00 грн., №45034 від 13.05.2011 р. на суму 140,00 грн., №47834 від 15.06.2011 р. на суму 1.746,00 грн., №54826 від 15.07.2011 р. на суму 833,00 грн., №59608 від 05.08.2011 р. на суму 1.024,00 грн., №63932 від 13.09.2011 р. на суму 710,00 грн., №70465 від 13.10.2011 р. на суму 571,00 грн., №77820 від 15.11.2011 р. на суму 1.064,00 грн., №79407 від 14.12.2011 р. на суму 1.252,00 грн., №86017 від 20.01.2012 р. на суму 70,00 грн., з податку на прибуток №24816 від 12.05.2009 р. на суму 570,00 грн., №44433 від 10.08.2009 р. на суму 3.216,00 грн., №42367 від 06.05.2011 р. на суму 24.158,00 грн., з податку на доходи фізичних осіб №36178 від 19.04.2011 р. на суму 13.482,93 грн.

          Оглянувши зазначені податкові повідомлення - рішення, суд відзначає, що за формою, змістом, підставами прийняття оглянуті рішення відповідають повноваженням органів державної податкової служби України та способу їх реалізації, які визначені п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст.54 і 116 Податкового кодексу України, а за процедурою ухвалення узгоджуються з нормами Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом –Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок №253), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень - рішень платникам податків (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985).

          Явних недоліків форми, змісту або підстави походження оглянуті правові акти індивідуальної дії не мають.

У ході розгляду справи доказів втрати переліченими податковими повідомленнями –рішеннями юридичної дії внаслідок оскарження в судовому або позасудовому порядку, доказів виконання платником податків податкового обов’язку за переліченими правовими актами індивідуальної дії, доказів відсутності податкового обов’язку за переліченими правовими актами індивідуальної дії сторонами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі не виявлено.

          Стосовно вимоги ОДПІ про стягнення з відповідача сум самостійно задекларованих податкових зобов"язань судом встановлено наступне.

          Відповідачем були складені і подані до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб.

          Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У спірних правовідносинах порядок сплати податків, зборів стосовно спірної суми заборгованості до 31.12.2010 р. був визначений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а після 01.01.2011 р. визначений Податковим кодексом України.

          Так, відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього закону для подання податкової декларації.

          Згідно з п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податкові декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкові декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

          За правилами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абз.1 п.57.3 ст.57); у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абз.2 п.57.3 ст.57).

          Пунктом 113.1 ст.113 Податкового кодексу України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і ст.57 Податкового кодексу України строків виконання податкового обов’язку.

Доказів виконання податкового обов’язку відповідно до положень ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" і ст.ст.37, 38 Податкового кодексу України щодо заявленої до стягнення суми заборгованості сторони до суду не подали.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов’язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь Державного бюджету України внаслідок втрати податковими повідомленнями –рішеннями юридичної дії внаслідок оскарження винесених контролюючим органом правових актів індивідуальної дії в судовому або позасудовому порядку або доказів відсутності податкового обов’язку внаслідок дефектів у формі, змісті правових підстав походження такого обов’язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі не виявлено.

          Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.70 КАС України та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом –Інструкція №276) є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов’язку з боку відповідача.

          Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу нарахування пені до 31.12.2010 р. були унормовані положеннями ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а з 01.01.2011 р. унормовані ст.ст.129-132 Податкового кодексу України, доказів порушення суб'єктом владних повноважень вимог наведених норм при нарахуванні заявлених до стягнення сум пені судом у ході розгляду справи не виявлено.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб’єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

Додатково суд відзначає, що нормами Податкового кодексу України податкові органи не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про стягнення з платника податків заборгованості саме такого платника податків перед бюджетом (за виключенням правовідносин за участю фізичних осіб - підприємців). Однак, разом з цим таке право наявне у податкових органів згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, де указано, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують таку функцію як подача до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Наявність у особи, в тому числі і у суб’єкта владних повноважень, наданого законом права на звернення до суду з певною вимогою з огляду на приписи ст.124 Конституції України зумовлює виникнення у суду повноваження на вирішення такої вимоги по суті. За таких обставин, слід дійти висновку, що органи державної податкової служби України повноважні на власний розсуд обирати напрямок реалізації владних управлінських функцій у правовідносинах щодо погашення заборгованості платників податків перед бюджетом або у спосіб, що визначений п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, або у способи, що визначені Податковим кодексом України.

          Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

          Адміністративний позов Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до Роганського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості –задовольнити.

          Стягнути з Роганського виробничого управління житлово-комунального господарства (ідентифікаційний код –14058345; місцезнаходження - 62481, Харківська область, Харківський район, смт Рогань, вул. Леніна, буд. 93) на користь Державного бюджету України заборгованість в розмірі 210.499 (двісті десять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 30 коп.

          Постанова набирає законної сили згідно з ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

                              Суддя                                                             Сліденко А.В.