Постанова № 22470622, 27.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 березня 2012 р. № 2а- 13200/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

суддів - Заічко О.В., Ізовітової-Вакім О.В.,

за участі:

представника позивача - Міжової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Калісто" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Іноземне підприємство "Калісто" (надалі - ІП "Калісто"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 10.03.2011 року № 0000512302 та № 0000522302.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення базуються на необґрунтованих доводах суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 869/23-212/3475681 від 22.02.2011р., а відтак, суперечать положенням ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. При цьому позивач зазначив, що по факту заниження валових доходів на загальну суму 54701661,00 грн., в результаті укладених правочинів з ТОВ «Карпос»та «ВентТехСервіс», ним належним чином оформлені первинні документи, якими підтверджено, що ІП "Калісто" товар було оприбутковано та згодом відвантажено, що відображено у регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Щодо факту завищення валових витрат на загальну суму 79584869,00 грн. та податкового кредиту на загальну суму 26218740,00 грн., в результаті укладених правочинів з ТОВ «Карпос»та «ВентТехСервіс», позивач зазначив, що посилання відповідача на нікчемність цих правочинів не базується взагалі на будь-яких приписах чинного законодавства, не підтверджені жодними первинними документами. Наявні у ІП "Калісто" первинні документи підтверджують фактичну передачу товару та його реальне транспортування, а тому позивач вважає, що вказані правочини мали реальний характер. Позивач також не погоджується з висновками відповідача про завищення складу валових витрат на суму 4892277,00 грн. та податкового кредиту в сумі 730926,00 грн. по укладеним договорам про надання послуг з ІП «Еолія», оскільки складені по зазначеним договорам акти наданих послуг, на думку позивача, є належним обґрунтуванням та законодавчо обґрунтованою підставою для відображення вартості послуг персоналу у складі валових витрат. У звязку з цим, позивач вважає безпідставним і висновок перевіряючих про заниження ІП "Калісто" податку на прибуток та податку на додану вартість у період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року по взаємовідносинам з ІП «Еолія». Окрім цього, позивач вважає, що ним у повній відповідності до норм чинного законодавства відображено у податковому обліку доходи та витрати від операцій з векселями, які були отримані або передані, оскільки жодною нормою не повязано право платника податків на відображення витрат за операціями з цінними паперами з подальшим отриманням доходів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 20.03.2012 року відповідача - Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі міста Харкова, замінено його правонаступником - Індустріальною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи, надав до суду заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень проти позову посилався на акти перевірок контрагентів позивача, складені фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова та ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 8831/23/346 від 23.09.2010р., № 8198/23/34629821 від 20.08.2010 р. та № 72/23-212/31060630 від 21.01.2011р., за висновками яких встановлені порушення ст.ст. 203, 215, 216 228 Цивільного кодексу України, зокрема, вчинення правочинів TOB «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені укладеними правочинами. Таким чином, відповідача вважає, що ІП "Калісто" були допущені порушення положень п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: виключення з податкового обліку з податку на прибуток та неврахування в прирості/убутку товарів, відвантажених на користь TOB «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс»за нікчемними правочинами; порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.1, п.4.2, п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: відображення підприємством в податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ первинних документів, що були складені TOB «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс»за господарськими операціями, котрі відбувались у межах нікчемних правочинів.

Також, відповідач вважає, що підприємство завищило склад валових витрат та податкового кредиту по укладеним договорам з ІП «Еолія»про надання послуг у звязку з тим, що придбані послуги з персоналу не повязані з власною господарською діяльністю ІП "Калісто", що є порушенням положень п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідач вважає, що ІП "Калісто" порушено положення п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення підприємством значення рядка 3.2 «витрати звітного періоду»додатку К-3 до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009р. у сумі 10000000,00 грн., в результаті чого не відображено прибуток по операціям з цінними паперами за 1 півріччя 2010 р. у сумі 7705783,00 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, що врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ІП "Калісто" зареєстровано як юридична особа 14.12.2006 року Соломянською районною в м. Києві державною адміністрацією, код за ЄДРПОУ 34756181, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №532206, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №150515 (а.с. 11-14 том 1).

ІП "Калісто" взято на податковий облік 26.12.2006 року за №3582 у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та зареєстровано платником податку на додану вартість 23.01.2008 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 06.05.2011 року №368 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість за №100091300 (а.с. 15-16 том 1).

Судом встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ІП "Калісто" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт №869/23-212/34756181 від 22.02.2011р. (а.с. 241-250 том 2).

Згідно висновків акту перевірки №869/23-212/34756181 від 22.02.2011р. встановлені порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п. 5.9 ст. 5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18800482 грн.; п.4.1 ст. 4, п.4.2, п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємство занизило суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті, на суму 21352028 грн.; п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено збиток від операції з векселями ряд. 3 додатка К3 на суму 2294217 грн.

На підставі акту перевірки № 869/23-212/3475681 від 22.02.2011р. відповідачем 10.03.2011р. були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000512302 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі - 23500602,50 грн. (основний платіж - 18800482,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4700120,50 грн.) та № 0000522302 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з ПДВ у загальному розмірі 26690431,25 грн. (основний платіж - 21352345,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5338086,25 грн.) (а.с. 9-10 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи до вказаних висновків акту перевірки № 869/23-212/3475681 від 22.02.2011р., відповідач дійшов, посилаючись на акти перевірок складені фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова та ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 8831/23/346 від 23.09.2010р., № 8198/23/34629821 від 20.08.2010 р. та № 72/23-212/31060630 від 21.01.2011р., за висновками яких встановлені порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, зокрема, вчинення правочинів TOB «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені укладеними правочинами, встановив порушення ІП «Калісто»положень п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, виключення з податкового обліку з податку на прибуток та неврахування в прирості/убутку товарів, відвантажених на користь TOB «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс»за нікчемними правочинами, порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.1, п.4.2, п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», зокрема, відображення підприємством в податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ первинних документів, що були складені TOB «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс»за господарськими операціями, котрі відбувались у межах нікчемних правочинів, порушення положень п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», що призвело до завищення підприємством складу валових витрат та податкового кредиту по укладеним договорам з ІП «Еолія»про надання послуг у звязку з тим, що придбані послуги з персоналу не повязані з власною господарською діяльністю ІП "Калісто" та порушення п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення ІП "Калісто" значення рядка 3.2 «витрати звітного періоду»додатку К-3 до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009р. у сумі 10000000,00 грн., в результаті чого підприємством не був відображений прибуток по операціям з цінними паперами за 1 півріччя 2010 р. у сумі 7705783,00 грн.

Щодо висновків відповідача про порушення ІП «Калісто»положень п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, виключення з податкового обліку з податку на прибуток та неврахування в прирості/убутку товарів, відвантажених на користь TOB «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс»за нікчемними правочинами, та про порушення ІП «Калісто»п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.1, п.4.2, п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», зокрема, відображення підприємством в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість первинних документів, що були складені TOB «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс»за господарськими операціями, котрі відбувались у межах нікчемних правочинів, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2010 року до складу валових доходів, до складу валових витрат та податкового кредиту ІП «Калісто»було віднесено суми доходів, витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з його контрагентами - TOB «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс».

Суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 ВР “Про оподаткування прибутку підприємств ” (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств визначені статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми, права формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для іх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не повязані з веденням господарської діяльності.

Суд також зазначає, що на момент виникнення спірних відносин порядок нарахування платником податку податкового кредиту встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тім, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковими обставинами для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпними, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що між позивачем, ІП «Калісто»(в якості постачальника) та ТОВ «Карпос»(в якості покупця) був укладений договір поставки від 01.03.2009р. № 195/05/09 (а.с. 204-207 том 1), відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити покупцю товар, а покупець зобовязався прийняти та оплатити такий товар.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив ТОВ «Карпос»товар на загальну суму 42262449,40 грн. (у тому числі ПДВ 7043741,57 грн.) за період з квітня 2009 року по червень 2010 року, що підтверджується наданими позивачем до суду видатковими накладними (а.с. 37-124 том 7).

Згідно з п. 2.2 вказаного договору поставка товару здійснвалась на умовах EXWё місце поставки склад постачальника, (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Инкотермс 2000»).

За отриманий товар ТОВ «Карпос»здійснено оплату, що підтверджено актом звірки розрахунків за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року (а.с. 122-125 том 8).

Позивачем виписано податкові накладні ТОВ «Карпос», що приєднані до матеріалів справи (а.с. 208-219 том 1, 140-161б том 4, 1-36 том 7, 126-134 том 8, 2 том 10).

Також, між позивачем (в якості комісіонера) та ТОВ «Карпос»(в якості комітента) був укладений договір комісії на реалізацію товару від 07.03.2009р. № 77/04/09 (а.с. 92-93 том 1), відповідно до умов якого комісіонер за дорученням комітента за винагороду зобовязується укласти одну або декілька угод від свого імені та за рахунок комітента з метою реалізації товару останнього. При цьому, пунктом 2.3 договору передбачено, що комісіонер зобовязаний надати комітенту звіт щодо виконаного ним доручення.

Відповідно до п. 4.1. зазначеного договору розмір комісійної винагороди зазначається в актах здачі-прийняття послуг.

Відповідно до умов вказаного договору, за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2010 року позивач отримав від ТОВ «Карпос»товар, що підтверджено видатковими накладними, приєднаними до матеріалів справи (а.с. 126-171 том 1).

Отриманий товар від ТОВ «Карпос»позивачем було реалізовано контрагентам, що підтверджено інформацією подальшої реалізації товару (а.с. 197-203 том 1).

За отриманий товар позивачем здійснено оплату ТОВ «Карпос», що підтверджено виписками з рахунку (а.с. 190-196 том 1).

ТОВ «Карпос»виписано позивачу податкові накладні за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2010 року (а.с. 94-107 том 1, 160-239 том 3, 1-50, 56-109 том 4).

В підтвердження виконання умов договору комісії на реалізацію товару від 07.03.2009р. № 77/04/09 за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2010 року позивачем надані акти здачі-прийняття послуг (а.с. 113-116 том 1), звіти ТОВ «Карпос»щодо реалізованого товару (а.с. 117-125 том 1) та виписані позивачем податкові накладні (а.с. 108-112 том 1).

Відповідно до наданих актів здачі-прийняття послуг комісійна винагорода за договором комісії на реалізацію товару від 07.03.2009р. № 77/04/09 склала 15762000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 2627000,00 грн.).

Позивачем за надані послуги отримано від ТОВ «Карпос»комісійну винагороду, що підтверджено виписками з рахунку та платіжними дорученнями, приєднаними до матеріалів справи (а.с. 172-189 том 1).

Здійснення між позивачем та ТОВ «Карпос»за договором комісії на реалізацію товару від 07.03.2009р. № 77/04/09 розрахунків підтверджено також актом звірки розрахунків за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року (а.с. 79-105 том 8).

Також, між ІП «Калісто»(в якості постачальника) та ТОВ «ВентТехСервіс»(в якості покупця) був укладений договір поставки № 457/08/09 від 01.03.2009р. (а.с. 123-126 том 2), відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити покупцю товар, а покупець зобовязався прийняти та оплатити такий товар.

На виконання умов вказаного договору позивач відвантажив ТОВ «ВентТехСервіс»товар на загальну суму 23323599,00 грн. (у тому числі ПДВ 3887266,46 грн.) за період з квітня 2009 року по червень 2010 року, що підтверджується наданими позивачем до суду видатковими накладними (а.с. 174-229 том 5, 107-111 том 8).

Факт перевезення позивачем товару ТОВ «ВентТехСервіс»підтверджується товарно-транспортними накладними, що приєднані до матеріалів справи, відповідно до яких перевезення товару здійснювалось ПП «Вика»на виконання умов договору №15/03/09 від 01.03.2009 року (а.с. 240б-240в том 2, а.с. 154-173 том 5, 112-121 том 8).

За отриманий товар ТОВ «ВентТехСервіс»здійснено оплату, що підтверджено виписками з рахунку (а.с. 230-238 том 5).

Позивачем виписано податкові накладні ТОВ «ВентТехСервіс», що приєднані до матеріалів справи (а.с. 127-153 том 5).

Також, між позивачем, ІП «Калісто»(в якості комісіонера) та ТОВ «ВентТехСервіс»(в якості комітента) був укладений договір комісії на реалізацію товару від 01.03.2009р. № 456/08/09 (а.с. 60-63 том 2), відповідно до умов якого комісіонер зобовязується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок комітента в строки та в порядку, передбаченому цим договором, одну або декілька угод з продажу товару комітента.

Пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що комісіонер зобовязаний надати комітенту звіт щодо виконаного ним доручення.

Відповідно до п. 6.1. зазначеного договору розмір комісійної винагороди зазначається в актах виконаних робіт.

Відповідно до умов вказаного договору, позивач отримав від ТОВ «ВентТехСервіс»товар, що підтверджено видатковими накладними, приєднаними до матеріалів справи (а.с. 82-95 том 2).

Отриманий товар від ТОВ «ВентТехСервіс»позивачем було реалізовано контрагентам, що підтверджено інформацією подальшої реалізації товару та договорами поставки, укладеними позивачем з контрагентами (а.с. 96п-96х том 2, 192-238 том 4).

За отриманий товар позивачем здійснено оплату ТОВ «ВентТехСервіс», що підтверджено виписками з рахунку (а.с. 96-96о том 2).

ТОВ «ВентТехСервіс»виписано позивачу податкові накладні за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2010 року (а.с. 64-66 том 2, 125-154 том 3, 110-139 том 4).

В підтвердження виконання умов договору комісії на реалізацію товару від 01.03.2009р. № 456/08/09 за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2010 року позивачем надані акти здачі-прийняття послуг (а.с. 78-81), звіти позивача щодо реалізованого товару (а.с. 72-77 том 2) та виписані позивачем податкові накладні (а.с. 67-71 том 2, 155-159 том 3).

Відповідно до наданих актів здачі-прийняття послуг комісійна винагорода за договором комісії на реалізацію товару від 01.03.2009р. № 456/08/09 склала 4615200,00 грн. (у тому числі ПДВ - 769200,00 грн.) та була отримана позивачем від ТОВ «ВентТехСервіс», що не заперечується сторонами по справі.

Судом також встановлено, що між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Карпос»(в якості постачальника) був укладений договір поставки №196/05/09 від 01.03.2009р. (а.с. 2-5 том 5), відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити покупцю товар, а покупець зобовязався прийняти та оплатити такий товар.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Карпос»поставив позивачу товар на загальну суму 78086944,72 грн. (у тому числі 13013990,15 грн.) за період з травня 2009 року по червень 2010 року, що підтверджується наданими позивачем до суду видатковими накладними (а.с. 220-230 том 1, 71-88 том 5, 32-250 том 10, 1-25 том 10).

Факт перевезення товару ТОВ «Карпос»підтверджується товарно-транспортними накладними, що приєднані до матеріалів справи, відповідно до яких перевезення товару здійснювалось ПП «Вика»на виконання умов договору №15/03/09 від 01.03.2009 року (а.с. 89-108 том 5, 26-192 том 11).

За отриманий товар позивачем здійснено оплату ТОВ «Карпос», що підтверджено виписками з рахунку та актом звірки розрахунків за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року (а.с. 231-240 том 1, 110-122 том 5, 68-78 том 8).

ТОВ «Карпос»виписано позивачу податкові накладні, що приєднані до матеріалів справи (а.с. 6-70 том 5, 3-31 том 10).

Отриманий товар від ТОВ «Карпос»позивачем у подальшому було реалізовано контрагентам, в результаті чого отримано дохід, що підтверджено інформацією подальшої реалізації товару та договорами поставки, укладеними позивачем з контрагентами (а.с. 193-249 том 11, 1-8 том 12).

Також, між позивачем (в якості комітента) та ТОВ «Карпос»(в якості комісіонера) був укладений договір комісії на реалізацію товару від 07.03.2009р. № 76/04/09 (а.с. 30-31 том 1), відповідно до умов якого комісіонер за дорученням комітента за винагороду зобовязується укласти одну або декілька угод від свого імені та за свій рахунок комітента з метою реалізації товару останнього.

Пунктом 2.3 зазначеного договору передбачено, що комісіонер зобовязаний надати комітенту звіт щодо виконаного ним доручення.

Відповідно до п. 4.1. зазначеного договору розмір комісійної винагороди зазначається в актах здачі-прийняття послуг.

На виконання умов вказаного договору позивач відвантажив ТОВ «Карпос»товар, що підтверджується наданими позивачем до суду видатковими накладними (а.с. 232б-234а том 2).

За отриманий товар ТОВ «Карпос»здійснено оплату позивачу, що підтверджено виписками з рахунку (а.с. 63-79 том 1).

Позивачем виписано податкові накладні ТОВ «Карпос», що приєднані до матеріалів справи (а.с. 32-39 том 1, 113-123 том 3).

В підтвердження виконання умов договору комісії на реалізацію товару від 07.03.2009р. № 76/04/09 за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2010 року позивачем надані акти здачі-прийняття послуг (а.с. 43-47 том 1), звіти ТОВ «Карпос»щодо реалізованого товару (а.с. 48-62 том 1) та виписані ТОВ «Карпос»податкові накладні (а.с. 40-42 том 1, 106, 110 том 3).

Позивачем за надані ТОВ «Карпос»послуги сплачено комісійну винагороду, що підтверджено виписками з рахунку та платіжними дорученнями, приєднаними до матеріалів справи (а.с. 80-91 том 1).

Також між позивачем, ІП «Калісто»(в якості покупця) та ТОВ «ВентТехСервіс»(в якості постачальника) був укладений договір поставки від 01.03.2009р. № 129/04/09 (а.с. 1-4 том 2), відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити покупцю товар, а покупець зобовязався прийняти та оплатити такий товар.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ВентТехСервіс»поставив позивачу товар на загальну суму 15749025,24 грн. (у тому числі ПДВ 2623587,04 грн.) за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2010 року, що підтверджується наданими позивачем до суду видатковими накладними (а.с. 29-40 том 2, 15-223 том 12).

Факт перевезення ТОВ «ВентТехСервіс»товару підтверджується товарно-транспортними накладними, що приєднані до матеріалів справи, відповідно до яких перевезення товару здійснювалось ПП «Вика»на виконання умов договору №15/03/09 від 01.03.2009 року (а.с. 235б-240а том 2, 224-250 том 12, 1-250 том 13, 1-25 том 14).

За отриманий товар позивачем здійснено оплату ТОВ «ВентТехСервіс», що підтверджено виписками з рахунку та платіжними дорученнями, приєднаними до матеріалів справи (а.с. 41-56 том 2).

ТОВ «ВентТехСервіс»виписано позивачу податкові накладні, що приєднані до матеріалів справи (а.с. 5-28 том 2, 9-14 том 12).

В подальшому отриманий товар від ТОВ «ВентТехСервіс»позивачем було реалізовано контрагентам та отримано дохід від реалізації цього товару, що підтверджено інформацією подальшої реалізації товару та копіями договорів поставки, укладених позивачем з контрагентами (а.с. 57-59 том 2, 165-191 том 4).

Також, між позивачем, ІП «Калісто»(в якості комітента) та ТОВ «ВентТехСервіс»(в якості комісіонера) був укладений договір комісії на реалізацію товару від 01.03.2009р. № 455/08/09 (а.с. 96ц-96щ том 2), відповідно до умов якого комісіонер зобовязується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок комітента в строки та в порядку, передбаченому цим договором, одну або декілька угод з продажу товару комітента.

Пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що комісіонер зобовязаний надати комітенту звіт щодо виконаного ним доручення.

Відповідно до п. 6.1. зазначеного договору розмір комісійної винагороди зазначається в актах виконаних робіт.

На виконання умов вказаного договору позивач відвантажив ТОВ «ВентТехСервіс»товар, що підтверджується наданими позивачем до суду видатковими накладними (а.с. 234б-235а том 2).

За отриманий товар позивачем здійснено оплату ТОВ «ВентТехСервіс», що підтверджено виписками з рахунку та платіжними дорученнями, приєднаними до матеріалів справи (а.с. 117-130 том 2).

Позивачем виписано податкові накладні ТОВ «ВентТехСервіс», що приєднані до матеріалів справи (а.с. 97-103 том 2, 96-102 том 3).

В підтвердження виконання умов договору комісії на реалізацію товару від 01.03.2009р. № 455/08/09 за період з квітня 2009 року по червень 2010 року позивачем надані акти здачі-прийняття послуг (а.с. 112-116 том 2), звіти ТОВ «ВентТехСервіс»щодо реалізованого товару (а.с. 106-111 том 2) та виписані ТОВ «ВентТехСервіс»податкові накладні (а.с. 104-105 том 2, 87, 89, 91 том 3).

Відповідно до наданих актів здачі-прийняття послуг комісійна винагорода за договором комісії на реалізацію товару від 01.03.2009р. № 455/08/09 склала 150060,00 грн. (у тому числі ПДВ - 25010,00 грн.) та була отримана позивачем від ТОВ «Карпос», що не заперечується сторонами по справі.

Відповідні суми доходів, витрат та сум ПДВ по вищезазначеним господарським операціям з ТОВ «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс»позивачем було включено до складу валових доходів, до складу валових витрат та податкового кредиту, що підтверджено наданими позивачем до суду деклараціями з податку на додану вартість за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2010 року (арк. справи 1-164 том 6).

Посилаючись на реальність господарських операцій за правочинами, укладеними ІП «Калісто»з ТОВ «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс», позивач надав до суду договір зберігання від 01.03.2009р. № 212/04/09 (ІП «Калісто»- поклажедавець, ІП «Малахіт»- зберігач) (а.с. 159-160 том 2).

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару та послуг у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних і реалізованих товарів і послуг, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірним правочинами, у тому числі зобов'язань по передачі товару та по виконанню робіт, зобовязань по оплаті вартості товарів та робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Фізичне переміщення товару підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, далі за текстом Положення) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

З огляду на наведене, суд вважає висновки відповідача щодо порушення ІП «Калісто»приписів п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого був занижений валовий дохід підприємства на суму 54701661,00 грн., необґрунтованими.

Судом було встановлено, що на виконання умов укладених договорів поставки, ІП «Калісто»було відвантажено товар ТОВ «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс», що підтверджено видатковими та податковими накладними, що надавалися під час проведення перевірки, про що відображено в Додатку № 4 до акту перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем документально підтверджений факт того, що товар було оприбутковано та згодом відвантажено, дана операція належним чином відображена у регістрах бухгалтерського та податкового обліку. А відтак, твердження відповідача про неправомірне врахування ІП «Калісто»зміни балансової вартості товарних залишків не базується на фактичних обставинах.

Щодо висновків відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, укладених між ІП «Калісто»та ТОВ «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс», суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтями 219, 220, 221, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України передбачені правочини, які є нікчемними відповідно до закону.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим акт перевірки позивача не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

В матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання недійсними правочинів позивача з ТОВ «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс».

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс»були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами, платіжними дорученням та іншими первинними документами), а саме реальне отримання доходу від здійснених господарських операцій, понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності позивача.

Крім того, з приєднаних до матеріалів справи судових рішень, що набрали законної сили, а саме постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року по справі №2а-1485/11/2070, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року по справі 2а-1740/11/2070, постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року по справі 2а-1484/11/2070 (а.с. 162-164 том 4, 109-112 том 9, 33-36 том 14) вбачається, що дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо проведення перевірок ТОВ «Карпос», за насідками яких складено акти № 8831/23/346 від 23.09.2010р., № 8198/23/34629821 від 20.08.2010 р. та дії ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо викладення висновків, визначених в акті перевірки ТОВ «ВентТехСервіс»від 21.01.2011р. № 72/23-212/31060630, визнано (протиправними) незаконними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2010 року ІП «Калісто»правомірно включено до складу валових доходів, до складу валових витрат та податкового кредиту суми доходів, витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з його контрагентами - TOB «Карпос»та ТОВ «ВентТехСервіс».

Відтак, донарахування відповідачем ІП «Калісто»грошових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Щодо висновків відповідача про завищення ІП "Калісто" складу валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ІП «Еолія», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (в якості замовника) був укладений договір про надання послуг персоналу з ІП «Еолія»(в якості виконавця) від 01.06.2008р. №208/06/08 та від 01.04.2009р. № 12/03/09, відповідно до умов яких виконавець зобовязався по замовленню замовника, надавати замовнику послуги, визначені у додатках, а замовник зобовязався оплачувати виконавцю дані послуги (а.с. 131-135 том 2, 20-56 том 3).

На підтвердження виконання робіт (послуг) ІП «Еолія»за вказаними договорами позивачем до суду надані акти виконаних робіт (послуг) за цими договорами та додатки до актів виконаних робіт (послуг) у розрізі посад, кількості часів та сум ПДВ (а.с. 136-143 том 2, а.с. 78-85 том 3).

Здійснення оплати позивачем, отриманих від ІП «Еолія»робіт (послуг) підтверджується виписками з рахунку, платіжними дорученнями та актом звірки розрахунків між позивачем та ІП «Еолія»за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року (а.с. 144-158 том 2, а.с. 67-72 том 3, 106 том 8).

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Для того, щоб отримати доходи від здійснення господарської діяльності, підприємство повинно понести певні витрати, які відносяться до складу валових витрат.

Суд зазначає, що в силу приписів п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2 статті 5 зазначеного Закону наведений перелік витрат, які включаються до складу валових витрат платника податків, зокрема це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Зв'язок витрат, пов'язаних з використанням послуг персоналу, наданого ІП «Еолія», з господарською діяльністю ІП «Калісто» вбачається з умов укладених договорів про надання послуг № 208/06/08 від 01.06.2008р. та від 01.04.2009р. № 12/03/09., які досліджувалися відповідачем в ході перевірки. Суд зазначає, що у додатках до цих договорів наведено перелік працівників, їх функціональні обов'язки по відношенню до замовника, вимоги до їх кваліфікації. Цих осіб, відповідно до укладених договорів, було залучено на різні ланки господарської діяльності підприємства (бухгалтерські послуги, складські послуги, клінінгові послуги, забезпечення пропускного режиму, керівництво технічними службами, формування персоналу, охорона праці, програмне забезпечення діяльності підприємства). У зв'язку з отриманням цих послуг підприємство понесло витрати відповідно до умов договорів.

Відповідно до положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного вище Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що складені акти виконаних робіт (послуг) відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та мають усі необхідні реквізити, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імен: якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що складені акти виконаних робіт (послуг) є належним обґрунтуванням та законодавчо обґрунтованою підставою для відображення вартості послуг персоналу у складі валових витрат позивача.

Що стосується формування ІП «Калісто»податкового кредиту по податку на додану вартість по вищезазначених витратах, то суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку має безумовне право відносити до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суми будь-яких витрат направлених на ведення господарської діяльності звітного періоду за наявності належним чином оформленої контрагентом податкової накладної.

Позивачем всі витрати в повному обсязі були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, отриманими від ІП «Еолія», що приєднані до матеріалів справи (а.с. 17-19, 62-66 том 3). Суми податку на додану вартість по таким податковим накладним були включені до податкового кредиту за період з вересня 2008 року по червень 2010 року та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ІП «Калісто»правомірно сформовано податковий кредит при придбанні послуг персоналу від ІП «Еолія». А відтак, доводи відповідача стосовно завищення ІП "Калісто" складу валових витрат та податкового кредиту по укладеним з ІП «Еолія»договорам про надання послуг персоналу є помилковими.

Щодо висновків відповідача про порушення ІП "Калісто" приписів п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»що призвело до завищення підприємством значення рядка 3.2 «витрати звітного періоду»додатку К-3 до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009р. у сумі 10000000,00 грн., в результаті чого не відображено прибуток по операціям з цінними паперами за 1 півріччя 2010 р. у сумі 7705783,00 грн. та зменшено збиток по операціям з цінними паперами на суму 2294217,00 грн.

Відповідно до приписів п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом. Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Таким чином, вищезазначені положення Закону жодним чином не повязують право платника податків на відображення витрат за операціями з цінними паперами з подальшим отриманням доходів. При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.04.2011 р. по справі № 21-23а11, відповідно до якої формування витрат на придбання цінних паперів не пов'язується з фактом їх наступного продажу (моментом продажу).

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права.

Суд зазначає, що вексельне законодавство України, з огляду на приписи Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією від 07.06.1930р. (набула чинності Україною 06.01.2000р.), передбачає право векселеотримувача, що є платником за цим векселем, індосувати (передавати) його далі у якості розрахунків (ст.11 гл.2). Тобто, доки подальше призначення такого векселя (власної емісії) є невизначеним чи для проведення розрахункових операцій з контрагентами за товари (роботи, послуги), чи для внутрішнього погашення, зазначений вексель має враховуватись у регістрах податкового обліку на суму понесених витрат (пп.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами формувався позивачем у додатку К-3 до ряд. 01.4 декларації з податку на прибуток відповідно до норм п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З наданих позивачем до суду копій документів, а саме, договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 151/09 від 31.12.2009р. між ІП «Калісто»(продавець) та ТОВ «Брокерська компанія Сток Маркетс Компані»(торговець) (а.с. 194 том 2), договору доручення на купівлі цінних паперів № Б-150/09 від 31.12.2009р. між ІП «Калісто»(довіритель) та ТОВ «Брокерська компанія Сток Маркетс Компані»(торговець) (а.с. 195-196 том 2), акту прийому-передачі цінних паперів від 31.12.2009р. за договором № Б 151/09 від 31.12.2009р. між ІП «Калісто»(покупець) та ПФ «Кібела»(продавець) (а.с. 197 том 2), звіту від 31.12.2009р. за договором доручення № Б-150/09 від 31.12.2009р. (а.с. 198 том 2), акт приймання-передачі векселів від 30.12.2009р. між ПФ «Апія»(продавець) та ІП «Калісто»(покупець) (а.с. 199 том 2), простого векселя серії АА № 1851722 (а.с. 200 том 2), договору поставки № 255/04/09 від 06.03.2009р. (а.с. 201-204 том 2), договору комісії № 497/10/09 від 01.07.2009р. між ІП «Калісто»(комісіонер) та ІП «ТД «ХЗШВ»(комітент) (а.с. 205-208 том 2), акту приймання-передачі векселів від 30.05.2010р. між ІП «ТД «ХЗШВ»(комітент) та ІП «Калісто»(комісіонер) (а.с. 209 том 2), простого векселя серії АА № 1851675 (а.с. 210 том 2), договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-2/10 від 11.01.2010р. між ІП «Калісто»(продавець), ТОВ «Будсім»(покупець) та ТОВ «Брокерська компанія Сток Маркетс Компані»(торговець) (а.с. 211 том 2), акту приймання-передачі векселів від 11.01.2010р. між ТОВ «Будсім»(покупець) та ІП «Калісто»(продавець) (а.с. 212 том 2), простого векселя серії АА № 1851680 (а.с. 213 том 2), договору поставки №426/06/09 від 01.04.2009р. між ІП «Калісто»(постачальник) та ІП «Еолія»(покупець) (а.с. 214-217 том 2), акту приймання-передачі векселів від 30.06.2010р. між ІП «Калісто» (постачальник) та ІП «Еолія»(покупець) (а.с. 218 том 2), простого векселя серії АА № 1851101 (а.с. 219 том 2), декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік та декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік (а.с. 220-232а том 2), вбачається, що договірна вартість векселя №АА 1851722 згідно з умовами угоди № Б-151/09 про купівлю цінних паперів і акту прийому-передачі від 31.12.2009р. склала 10000000,00 грн. та сформувала витрати підприємства по рядку 3.2 розділу 3 Додатка К3 до Декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

З акту перевірки №869/23-212/34756181 від 22.02.2011р. вбачається, що при проведенні перевірки не було враховано те, що доходи за векселями за півріччя 2010 р., які відображені позивачем у Додатку К3 до декларації з прибутку підприємств складаються з доходів, які виникли в результаті вексельних розрахунків з ІП «ТД ХЗШВ»за договором № 497/10/09 від 01.07.2009 р. згідно акту прийому-передачі векселів від 30.05.2010р. - векселем серії АА № 1851675 (договірна вартість 7000000,00 грн.) та векселем серії АА № 1851676 (договірна вартість 7031269,35 грн.), а також продажу ТОВ «Будсім»згіднодоговору купівлі-продажу цінних паперів від 11.01.2010 векселя серії АА № 1851680 за договірною вартістю 6000000,00 грн.

Разом доходи позивача за півріччя 2010 р. склали 20031269,35грн.

Витрати за векселями за півріччя 2010 р. складаються з витрат, що виникли в результаті отримання векселя серії АА № 1851101 від ІП «Еолія», згідно акту прийому-передачі від 30.06.2010 р.вартістю 1166953,40 грн.

Крім цього, судом встановлено, що в червні 2010 р. позивачем було прийнято рішення про погашення векселя власної емісії серії АА № 1851722 номінальною вартістю 10000000,00 грн. В цьому ж періоді витрати на його придбання (10 млн.) були виключені методом «сторно»з витрат по цій групі цінних паперів, які були відображені раніше та сформували відомості щодо фінансових результатів за операціями з цінними паперами.Таким чином, разом витрати склали мінус 8833046,6 грн. (1166953,40 - 10000000,00). Наведене відємне значення показника витрат було відображено позивачем у складі загальних доходів від операцій з векселями по рядку 3.1 Додатка К3 Декларації з прибутку підприємств за 1 півріччя 2010 року. Загальна сума задекларованих позивачем доходів від операцій з цінними паперами за наведений період склала 28864316 грн.

Зазначені відомості рядка 3.1 Додатка К3 Декларації за півріччя 2010 року відповідачем не заперечуються.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ІП «Калісто»у повній відповідності до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України 29.03.2003 р. N 143 (що був чинними на момент виникнення спірних правовідносин) відображало у податковому обліку доходи та витрати від операцій з векселями, які були отримані або передані.

А відтак, доводи відповідача щодо завищення підприємством значення рядка 3.2 «витрати звітного періоду»додатку К-3 до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009р. у сумі 10000000,00 грн., в результаті чого в декларації не відображено прибуток по операціям з цінними паперами за 1 півріччя 2010 р. у сумі 7705783,00 грн. та зменшення збитку по операціям з цінними паперами на суму 2294217,00 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Проте, позивачем було доведено обґрунтованість позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень від 10.03.2011 року № 0000512302 та № 0000522302, тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Іноземного підприємства "Калісто" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 10.03.2011 року № 0000512302 та № 0000522302.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2012 року.

Головуючий суддя Піскун В.О.

Судді Заічко О.В. Ізовітова-Вакім О.В.