Постанова № 22470347, 22.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 березня 2012 р. № 2а- 887/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Дробот С.І,

представника відповідача - Жданової О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Важпромавтоматика"

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Важпромавтоматика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 17.01.2012 р. №0000070854 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 526496,0 грн., у тому числі за основним платежем - 421197,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -105299,0 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на незаконність спірного рішення, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України. Позивач наполягає на реальності укладених ПрАТ «Важпромавтоматика»з ТОВ «Техцентр «Вектор»та ПП «ОВД - Трейд»договорів, посилаючись на первинні документи (видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення про сплату). Висновки перевіряючих про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, пункту 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 р. №0000070854 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Важпромавтоматика», код ЄДРПОУ 21266653, з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 30.12.2011 № 2347/23-106/21266653.

Відповідно до висновків акту перевірки від 30.12.2011 № 2347/23-106/21266653 перевіркою встановлені порушення ПрАТ «Важпромавтоматика»:

- п. 5.1, п п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР вiд 22.05.1997 р. (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1180 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 у сумі 350 грн., за 1 квартал 2011 у сумі 830 грн.;

- пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, та п. 198.2, п. 198.3 , п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 422141 грн. у тому числі занижено податок на додану вартість за вересень 2010 у сумі 280 грн., за жовтень 2010 у сумі 427000 грн., за лютий 2011 у сумі 385 грн., за березень 2011 у сумі 279 грн., за травень 2011 у сумі 146197 грн. та завищено податок на додану вартість за вересень 2011 у сумі 152000 грн.;

- ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” із змінами та доповненнями, ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, абз. 4 п. 2.7. ст.2 Постанови НБУ №49 від 08.02.2000р. із змінами та доповненнями, в результаті чого ПрАТ «Важпромавтоматика»в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01 квітня 2010, на 01 липня 2010 у 2.5 розділу ІІ «Фінансові вкладення»не декларує залишки коштів по рахунку, відкритому в іноземному банку, станом на 01 жовтня 2010, на 01 січня.2011, на 01 квітня 2011 у п. 2.5 розділу ІІ «Фінансові вкладення»не декларує залишки коштів по рахунку, відкритому в іноземному банку та у п.2.14 розділу ІІ «Фінансові вкладення»не декларує переказування валютних цінностей за межі України вступний та компенсаційний внесок до організації Некомерційне партнерство «Межрегиональная ассоциация архитекторов и проектировщиков», Російська Федерація, та станом на 01 липня 2011 року у п.2.14 розділу ІІ «Фінансові вкладення»не декларує переказування валютних цінностей за межі України вступний та компенсаційний внесок до організації Некомерційне партнерство «Межрегиональная ассоциация архитекторов и проектировщиков», Російська Федерація.

У ході проведення перевірки не здійснено вилучення копій (оригіналів) фінансово господарських документів, які свідчать про приховування (заниження) обєктів оподаткування, несплату податків та зборів (обовязкових платежів) відповідно до п.9 ст.11 Закону України від 4.12.90 № 509 - XII „Про державну податкову службу в Україні” із змінами та доповненнями.

При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку субєкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України від 4.12.90 №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” із змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки від 30.12.2011 № 2347/23-106/21266653 Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові винесено податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 р. №0000070854, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 528962,0 грн., у тому числі за основним платежем - 422141,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 106821,0 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 526496,00 грн., у тому числі за основним платежем - 421197,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями- 105299,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 р. №0000070854 винесене відповідачем на підставі виявлених порушення норм пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, та п. 198.2, п. 198.3 , п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті від 30.12.2011 № 2347/23-106/21266653 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

В акті перевірки зазначено, що до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від Харківської ОДПІ надійшов акт від 01.04.2011 р.№1437/233/36455381 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техцентр «Вектор»(код ЄДРПОУ 36455381) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 25.05.2009 р. по 31.12.2010 р.

Даним актом було встановлено, що ТОВ «Техцентр «Вектор»у жовтні 2010 р. відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4 , ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в частині взаємовідносин з покупцями, зокрема із ПрАТ «Важпромавтоматика». Також, даним актом було встановлено порушення ТОВ «Техцентр «Вектор»ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що ТОВ «Техцентр «Вектор»мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100302896, видане ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 27.09.2010 р., мало індивідуальний податковий номер 364553820385 та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість, за період перевірки надавало податкову звітність до ДПІ. Дані документи підтверджують право вказаного підприємства - контрагента виписувати податкові накладні.

У 2010 р. ПрАТ «Важпромавтоматика»було укладено договори із ТОВ «Техцентр «Вектор»на розробку науково-технічної документації, які відображені в акті перевірки на сторінці 37-38, копії договорів та первинної документації містяться в матеріалах справи відповідно. ПрАТ «Важпромавтоматика»задекларувало у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року податковий кредит по взаємовідносинах із вказаним контрагентом на суму 427000,0 грн. Отримані послуги сплачені позивачем, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками із установи банку.

Подальше використання придбаної науково-технічної продукції у господарській діяльності позивача підтверджується укладеними договорами та актами здачі-приймання робіт між позивачем та ПАТ КХП «КОТЛОЕНЕРГОПРОЕКТ», ДП «Схід ГЗК», ТОВ «СВНЦ Інтелект-сервіс»ЛТД, ДП ДАК «Хліб України»«Сумський комбінат хлібопродуктів», ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ Україна», АТЗТ «КОНСТАР», ПАТ «ММК ім.. Ілліча», УкрДНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», ВАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ВАЖКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ», ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА», Український державний НДІ «УКРНДІВОДОКАНАЛПРОЕКТ», ТОВ «МГЗ», ЗАТ «НАДЄЖДА», ТОВ «Бандурський олиноекстраційний завод», ТОВ «НВП «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР», ПП «БЕСТ-ТРЕЙД ПРОДАКШЕН», ПРАТ «Полтавський олійноекстракційний завод Кернел Груп»та ВАТ «сумське машинобудівельне науково-виробниче обєднання ім.. М.В. Фрунзе».

Також, в акті перевірки зазначено, що до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від Харківської ОДПІ надійшов акт від 19.08.2011 р.№3761/2305/37091177 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ОВД - Трейд»(код ЄДРПОУ 37091177) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 30.07.2009 р. по 31.03.2011 р., з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р.

Даним актом було встановлено, що ПП «ОВД - Трейд»у травні 2011 р. відсутні обєкти, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ в частині взаємовідносин з покупцями, зокрема із ПрАТ «Важпромавтоматика». Також, даним актом було встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «ОВД - Трейд»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

ПП «ОВД - Трейд»мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100293895, видане ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 20.07.2010 р., мало індивідуальний податковий номер 370911720308 та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість, за період перевірки надавало податкову звітність до ДПІ. Дані документи підтверджують право вказаного підприємства - контрагента виписувати податкові накладні.

У квітні 2011р. ПрАТ «Важпромавтоматика»було укладено договори із ПП «ОВД - Трейд»на розробку науково-технічної документації та постачання електрообладнання. Посилання на реквізити договорів та первинної документації мітяться на сторінці 35-36 акту перевірки. Вказані договори разом із первинною документацією, яка укладена в підтвердження здійснення господарських операцій, містяться в матеріалах справи. ПрАТ «Важпромавтоматика»задекларувало у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року податковий кредит по взаємовідносинах із вказаним контрагентом на суму 146197,0 грн. Отримані послуги та товари сплачені позивачем, що підтверджується виписками із установи банку та Договорами Уступки вимоги №УС14-0225-11 від 04.05.2011 р. та №УС14-0222-11 від 04.05.2011 р.

Подальше використання придбаної науково-технічної продукції у господарській діяльності підтверджується укладеними договорами та актами здачі-приймання робіт між позивачем та ПАТ КХП «КОТЛОЕНЕРГОПРОЕКТ», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»та ПАТ «ММК ім.. Ілліча».

Придбані у ПП «ОВД - Трейд»електротовари згідно договорів поставки № С06-733 від 22.04.2011 р. та №С07-4-11 від 25.04.2011 р. були оприбутковані на склад відповідно до прибуткових ордерів та в подальшому продані ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча»відповідно до укладених договорів №733 від 17.02.2011 р. та №4 від 04.01.2011 р.

ПрАТ «Важпромавтоматика»та зазначені підприємства-контрагенти виконали свої зобовязання за укладеними договорами в повному обсязі, що підтверджується документами про сплату за отримані послуги, виконання зобовязань підприємств-контрагентів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт.

Вказані документи підтверджують, що укладені договори є реальними та фактичними, а сторони виконали свої зобовязання. Господарські зобовязання за укладеними договорами відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін. Вказані договори не визнано судом недійсними повністю або частково.

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки податковий орган посилається лише на акти перевірок, які надійшли збоку інших податкових органів. В акті перевірки не міститься посилань на порушення підприємством позивача норм законодавства щодо належного оформлення первинної документації.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Наявні у справі документи також не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

На момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість та мали Свідоцтва платників ПДВ і ІПН платників ПДВ. Тобто, у відповідності до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями та п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України підприємства-постачальники мали право у жовтні 2010 р. та у травні 2011 р. виписувати податкові накладні на адресу ПрАТ «Важпромавтоматика», а позивач мав право віднести суми ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Аналогічне визначення міститься в п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту..

Норми п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобовязань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Як підтверджено матеріалами справи, угоди позивача з третіми особами виконані належним чином. Відповідач не заперечує проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися третіми особами, та по яких позивач скористувався правом на податковий кредит.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому судом встановлено, що на момент складання податкових накладних треті особи були офіційно зареєстровані платниками ПДВ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню товарів (робіт, послуг) у третіх осіб.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена ПрАТ "Важпромавтоматика" до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що ПрАТ "Важпромавтоматика" правомірно включило до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

Судом дослідженні усі первинні документи, установлена податкова правосубєктність учасників господарських операцій, досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобовязань за вказаними вище договорами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Оскільки висновки перевіряючих про порушення ПрАТ "Важпромавтоматика" вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, то суд зауважує, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності субєкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 р. №0000070854, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

В звязку з вищевикладеним, рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Важпромавтоматика" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 17.01.2012 р. №0000070854 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 526496,0 грн. (п'ятсот двадцять шість тисяч чотириста дев'яноста шість гривень 00 копійок), у тому числі за основним платежем - 421197,0 грн. (чотириста двадцять одна тисяча сто дев'яноста сім гривень 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями - 105299,0 грн. (сто п'ять тисяч двісті дев'яноста дев'ять гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Важпромавтоматика" (код ЄДРПОУ 21266653) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 27 березня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко