Постанова № 22469740, 30.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року м.ПолтаваСправа №2а-1670/732/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрової Л.М.,

при секретарі Протас О.М.,

за участю:

представника позивача - Мещерякова В.С., Шумаєвої С.В.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

09 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування Акту камеральної перевірки від 03 жовтня 2011 року №15-01/32761376 та податкового повідомлення-рішення від 14 жовтня 2011 року №0017331501.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем було неправомірно зменшено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 5254734,00 грн., оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія" мало право відобразити суми витрат не враховані в минулих періодах та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобовязання. Тому позивачем і було включено до складу витрат ІІ кварталу 2011 року по рядку 06.6 „Відємне значення обєкту оподаткування попереднього звітного податкового періоду” в сумі 5254734,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання нечинними та скасування Акту камеральної перевірки від 03 жовтня 2011 року №15-01/32761376.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

У письмових запереченнях на позов зазначав, що у звязку із вступом у силу розділу ІІІ Податкового кодексу України 01 квітня 2011 року та відсутність у ньому посилання на облік у ІІ кварталі 2011 року відємного значення обєкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4. статті 22 закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року не включається від'ємне значення 2010 року. Таким чином, в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу при розрахунку обєкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року включив відємне значення за наслідками 2010 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія" зареєстроване як юридична особа (ідентифікацій код 32761376), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №791269 /а.с. 10/.

03 жовтня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, поданої ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія".

За результатами перевірки складено Акт від 03 жовтня 2011 року №7201/15-01/32761376 /а.с. 13-15/, в якому зафіксовано порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 5254734,00 грн.

За висновками камеральної перевірки, порушення податкового законодавства позивачем виникло у зв'язку із віднесенням до рядка 06.6 "Відємне значення обєкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду або від'ємне значення обєкта оподаткування за 1 квартал 2011року" податкової декларації за ІІ квартал 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року в розмірі 5254734,00 грн. /а.с. 14/.

На підставі вищевказаного Акту перевірки, ДПІ у місті Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2011 року №0017331501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5254734,00 грн. /а.с. 22/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню ДПІ у місті Полтаві від 14 жовтня 2011 року № 0017331501, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі підпункту 54.3, статті 54, підпункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеної норми закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлений факт завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Зокрема, відповідач дійшов висновку, що у звязку із вступом у силу розділу ІІІ Податкового кодексу України 01 квітня 2011 року та відсутність у ньому посилання на облік у ІІ кварталі 2011 року відємного значення обєкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4. статті 22 закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року не включається від'ємне значення 2010 року.

Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 №334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, обєкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 вказаного Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Судом встановлено, що 04 травня 2011 позивачем подана декларація з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року №113324 /а.с. 53-54/, де у рядку 04.9. зазначене відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року у сумі 36446,00 грн.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періоді з 01 квітня 2011 року встановлений статтею 150 Податкового кодексу України, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року від 08 серпня 2011 року у складі витрат рядок 04 (сума 6418266,00 грн.) позивачем зазначено відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду) (рядок 06.6) у сумі 5254734,00 грн. /а.с. 51-52/.

Суд не погоджується з думкою податкового органу про те, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року Податковий кодекс України не містить, оскільки відповідно положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України у разі наявності від'ємного значення обєкту оподаткування у І кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "відємне значення обєкта оподаткування за підсумками І кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року".

Аналогічна позиція викладена і у листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10 листопада 2011 року №04-39/10-1160, згідно якого пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01 січня 2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Позиція відповідача при посиланні на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 pоку №1-рп/99, є необґрунтованою, оскільки в резолютивній частині самого Рішення зазначено: "Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)". При цьому в пояснювальній частині зауважено, що : "… це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які помякшують або скасовують відповідальність юридичних осіб".

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З досліджених у ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту завищення суми від'ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5254734,00 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 14 жовтня 2011 року №0017331501.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 14 жовтня 2011 року №0017331501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія" (код ЄДРПОУ 32761376) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп. /дві тисячі сто сорок одна гривня 00 копійок/.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2012 року.

СуддяЛ.М. Петрова