Постанова № 22469511, 20.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 р. № 2а-295/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В. М.

при секретарі Іваськевич С. В.

за участю представника позивача - Якиміва А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стенятинське" до державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенятинське" звернулось в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги №99 від 31.03.2011 року сформовану державною податковою інспекцією в Сокальському районі Львівської області, якою визначено податковий борг з податку на доходи фізичних осіб на суму 356 403,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана податкова вимога сформована на погашення податкового боргу, який існував станом на 01.01.2007 році в сумі 291 427, 41 грн. Платежі по податку з доходів фізичних осіб за 2007-2011 роки відповідачем сплачувались в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Позивач також зазначає, що відповідачем сформовано податкову вимогу про погашення податкового боргу, з пропущенням строку встановленого Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - 1095 днів з моменту виникнення заборгованості. Дану податкову вимогу вважає, неправомірною та незаконною.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та дав аналогічні пояснення по справі і просить суд позов задовольнити.

Відповідач будучи належно повідомленим в судове засідання не зявився, про причини своєї неявки суд не повідомив та не подав заяви про розгляд справи у його відсутності, тому справу розглянуто у відсутності відповідача, про що судом було винесено ухвалу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенятинське" ЄДРПОУ 03760616, місцезнаходження Львівська область, Сокальський район, с. Стенятин є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 02.06.1997 року. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є платником податків і зборів (обовязкових платежів). Позивач перебуває на обліку у державній податковій інспекції в Сокальському районі Львівської області з 09.10.1997 року.

Судом встановлено, що відповідачем 31.03.2011 року сформовано податкову вимогу №99, якою позивачу визначено податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 356 403,14 грн.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про систему оподаткування" визначені види податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України. Згідно п.3 ч.1 ст.9 вказаного Закону платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановленому законом терміни.

В той же час судом встановлено, що відповідачем, сформовано податкову вимогу на сплату позивачем заборгованості, яка виникла в звязку з несплатою ним податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб, які виникли за період, що передував 01.01.2007 року.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків віднесено податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. "а" ч.2 ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року "Про прибутковий податок з громадян" (надалі Декрет) підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати та своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою центральним податковим органом формою про нараховані та виплачені громадянам суми доходів та суми утриманих з них податків, що підлягають обліку і оподаткуванню.

Аналогічна норма визначена п.4 п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи.

При цьому, податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону ( п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Відповідно до абз.2 ст.9 Декрету визначено порядок обчислення та подання відомостей податковим органам щодо даного податку, передбачено, що підприємства протягом 15 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу надсилають до податкових органів за місцем державної реєстрації відомості про нараховані та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом. Обчислення податку і перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до 1 березня року, наступного за звітним, а у строки, визначені законом, такі відомості за установленою формою надаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника. Аналогічний порядок визначено і п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

В абзаці 1 преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) №2181-111 від 21 грудня 2000 року зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а також п.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податковим боргом є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Строки погашення податкового зобовязання визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Враховуючи вищевказані приписи та ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" на стягнення податку з доходів фізичних осіб розповсюджувався порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетом визначений нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Внаслідок подання до податкового органу довідок розрахунків форми №8ДР і №1ДФ, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи і на яких проставлена відмітка податкового органу про отримання, позивач самостійно визначав і вказував суми нарахованого та утриманого прибуткового податку, чим узгоджував своє зобов'язання перед бюджетом.

Положеннями п.18.2 ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено списання безнадійного податкового боргу, у тому числі пені, нарахованої на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" крім іншого, розуміється податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності.

У відповідності до п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі, коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Даний строк також встановлений п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, який регулює вказані правовідносини на даний час.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували вчинення заходів щодо стягнення заборгованості із позивача в строки, що були передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З огляду на подані позивачем платіжні доручення про сплату податку з доходів фізичних осіб протягом 2007 2011 років, суд приходить до висновку про відсутність в позивача будь яких узгоджених, проте не сплачених податкових зобовязань станом на момент формування податкової вимоги. У звязку з наведеним, у податкового органу не було правових підстав для формування податкової вимоги №99 від 31.03.2011 року, а тому така в силу приписів п.1 ч.2 ст.162 КАС України підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу на те, що в розумінні податкового законодавства України податкова вимога це правовий акт індивідуальної дії органу державної податкової служби, який даний орган зобов'язаний прийняти у передбачених законом випадках; видається конкретному платнику податку та створює для нього юридичні наслідки у вигляді обов'язку погасити суму податкового боргу і поширення права податкової застави на його майно.

Керуючись ст. ст. 7 - 14, 18, 19, 70, 71, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №99 від 31.03.2011 року сформовану державною податковою інспекцією в Сокальському районі Львівської області, якою визначено податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 356 403,14 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23.03.2012 року.

Суддя Сакалош В.М.