Постанова № 22469229, 20.03.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 року 2а-5143/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

доПриватного підприємства «Кременчукбудінвест»

простягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області (далі позивач) з позовом до Приватного підприємства «Кременчукбудінвест»(далі відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 70662,04 грн. з розрахункових рахунків платника податку у банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг в сумі 70662,04 грн. Вказаний борг утворився у звязку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку з доходів найманих працівників.

У судове засідання 20 березня 2012 року, сторони не зявились.

06.03.2012 від представника позивача надійшло до суду клопотання № 36251 про розгляд справи за відсутності представника позивача, також, заява від 06.03.2012 № 3623 про уточнення позовних вимог, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з розрахункових рахунків відповідача, а саме: ПАТ Банк «Київська Русь»№ 2600479761001 та ПАТ «КБ «Надра»Полтавське РУ № 26005012061002, № 26006012061001, № 26051012061001 податковий борг у розмірі 70662,04 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився.

Ухвали та повістки суду направлялись відповідачеві за адресою вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вул. Маяковського, буд. 49.

Однак, конверти якими направлялись відповідачу ухвали та повістки суду повернулись до суду з довідкою пошти ф. 20 «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене та те, що сторони повідомлені судом про розгляд справи належним чином в судове засідання не зявились, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши та дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Кременчукбудінвест»зареєстроване 14.06.2004 як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, як платник податків перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій обєднанні державній податковій інспекції з 17.06.2004 за № 7152.

У відповідача утворилась заборгованість по сплаті узгоджених сум податкового зобовязання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку з доходів найманих працівників, з таких підстав.

У червні 2011 року податковим органом проведено виїзну планову документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2011.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 08.06.2011 № 3742/23-209/32946194. У ході перевірки податковим органом встановлено порушення відповідачем підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 52838 грн., в тому числі: у травні 2009 в сумі 16802,00 грн., у вересні 2009 9986, 00 грн., у грудні 2010 26050,00 грн.,; підпункту 6.3.1, 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України від 22.05.2003 №889-VI «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого відповідачем було занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 892,02 грн., в тому числі: за 2008 рік у сумі 269,49 грн., за 2009 рік 589, 94 грн., за 2010 рік 32, 59 грн.; також відповідачем порушено підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено скоригований валовий дохід наростаючим підсумком за 2008 року в сумі 358030 грн.; порушення відповідачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено скориговані валові витрати наростаючим підсумком за 2008 рік у сумі 358030 грн., але вказане порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не вплинуло на повноту задекларованого податку на прибуток.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 23.06.2010 № 0033471702 на суму 1115,03 грн. та № 0005582301/2086 на суму 66047,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення вручені уповноваженій особові відповідача 23.06.2011, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до декларацій з податку на додану вартість у відповідача наявна заборгованість на підставі податкових декларацій

-від 05.07.2011 № 9004482589 на суму 1911,00 грн.;

-від 18.08.2011 № 9006888440 на суму 688,00 грн.

Згідно з декларацією відповідача з податку на прибуток підприємств від 09.08.2011 № 9006378515 відповідачу нараховано суму у розмірі 3983,00 грн.

У звязку з несплатою відповідачем суми податкового боргу, позивачем була виставлена відповідачу податкова вимога від 05.07.2011 № 1482/1488 на суму 66 670, 53 грн. Податкова вимога на другу частину заборгованості позивачем відповідачу не виставлялась.

Вказана податкова вимога направлялась позивачем на адресу відповідача, однак до позивача повернувся конверт у звязку з неможливістю вручення вимоги відповідачу, оскільки останнього не розшукано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що виникли до 01.01.2011, є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ, у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Як вбачається з пункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі.

Згідно підпункту 5.2.5. статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

З 01.01.2011 до спірних правовідносин застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 87.1 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 та 95.3 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 20.1.18 Податкового кодексу України, передбачено, що органи держаної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Зазначена норма є загальною по відношенню до зазначених вище норм статей 58, 59, 87 та 95 Податкового кодексу України та лише закріплює право податкового органу на звернення стягнення боргу за рахунок коштів на банківських рахунках платника. Однак, позивач по справі, як субєкт владних повноважень повинен діяти не лише на підставі, але і у спосіб передбачений законом. Спосіб реалізації права позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення боргу з банківських рахунків платника передбачений нормами п.п.59.1, 58.3,95.1, 95.2, 95.3 Податкового кодексу України.

З вищезазначених норм Податкового кодексу України слідує, що звернення до суду з вимогою про стягнення боргу за рахунок коштів, які перебувають на банківських рахунках платника податку, допускається законодавцем лише в за настанням сукупності таких умов:

- відповідач має надіслати податкову вимогу такому платнику податку на суму боргу, яку зазначений платник не сплатив відповідно до задекларованих ним сум податку;

- з дня надіслання такому платнику податкової вимоги має минути 60 календарних днів.

В матеріалах справи міститься лише податкова вимога від 05.07.2011 № 1482/1488 на суму 66670, 53 грн. Щодо решти суми заявленого позивачем суми боргу, а саме, у розмірі 3991,51 грн. позивач не надав ніяких документів, які б підтверджували формування ним та надіслання відповідачу податкової вимоги, передбаченої статтею 59 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене, суд вважає доведеною позивачем підставу для звернення стягнення суми боргу за рахунок коштів, що знаходяться на банківських рахунках відповідача тільки в частині суми боргу, яка складає 66670, 53 грн. Щодо решти суми боргу, суд прийшов до висновку, що позивач не набув права звертатись до суду в порядку норми п. 20.1.18 Податкового кодексу, оскільки не виконав умови передбачені статтею 59 та пунктами 95.1, 95.2 та 95.3 стаття 95 Податкового кодексу України, які є обовязковою умовою для виникнення такого права.

Порушення умов (способу) реалізації права позивача на звернення до суду з позовом про стягнення боргу з рахунків платника вказує на дії позивача поза межами встановлених статтею статті 19 Конституції України і унеможливлює задоволення позову.

Крім того, позивач у справі просить суд стягнути суму податкового боргу відповідача з розрахункових рахунків відповідача, а саме: ПАТ Банк «Київська Русь» № 2600479761001 та ПАТ «КБ «Надра» Полтавське РУ № 26005012061002, № 26006012061001, № 26051012061001 податковий борг у розмірі 70662,04 грн.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII відповідач, - є органом державної влади.

Відповідно до норм пунктів 4, 5, 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Позивач по справі надав суду перелік відкритих банківських рахунків відповідача.

Однак, позивач не надав суду підтвердження того, що стягнення податкового боргу з усіх рахунків відповідача не перешкодить нормальним розрахункам відповідача при здійсненні господарської діяльності, як не навів доказів співрозмірності боргу та коштів на рахунках, з яких позивач просить вести стягнення.

Позивач ніяким чином не довів суду недостатність коштів для звернення стягнення боргу на одному з рахунків відповідача. Таким чином, суд не може встановити доцільність звернення стягнення заборгованості з валютних рахунків відповідача, оскільки вважає, що за відсутності належних доказів позивача щодо такої доцільності, таке стягнення може порушити законний інтерес відповідача щодо невтручання державних органів в господарські розрахунки відповідача за банківськими рахунками в іноземній валюті.

Отже, зважаючи на те, що позивач не довів в суді недостатність коштів на сплату заявленого позивачем боргу на основному рахунку відповідача, а також на те, що статтею 19 Господарського кодексу України закріплений принцип «поваги органів державної влади»до законних інтересів господарюючих субєктів, з якого слідує неможливість немотивованого втручання органів державної влади в господарську діяльність, зокрема у порядок здійснення розрахунків господарюючого субєкта, однак встановивши заборгованість відповідача, яка підлягає сплаті до державного бюджету, суд вирішив задовольнити позов в частині.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з розрахункового рахунку Приватного підприємства «Кременчукбудівест» у ПАТ Банк «Київська Русь» № 2600479761001 податковий борг у розмірі 66670 (шістдесят шість тисяч шістсот сімдесят) грн. 53 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Кременчукбудівест» на користь Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 3991 (три тисячі девятсот девяносто одна) грн. 51 коп.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.