Постанова № 22469221, 14.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 року 2а-5069/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача Наконечний В.І., ОСОБА_2.,

від відповідача Мацюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «ДПД Україна»

доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

третя особаГоловне управління Державної казначейської служби у Київській області

проскасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «ДПД Україна»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі відповідач) та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (відповідач2) про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень та стягнення шкоди у розмірі 59447 гривень 13 копійок.

Ухвалою суду від 1 листопада 2011 року було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання. За наслідками попереднього судового засідання 30 листопада 2011 року було прийнято ухвалу від 30 листопада 2011 року про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 13 грудня 2011 року.

В судове засідання 13 грудня 2011 року зявились представники сторін, відповідач-2 по справі подав клопотання, в якому просив замінити Головне управління Державного казначейства України у Київській області на належного правонаступника Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області. Заслухавши пояснення сторін у звязку з клопотанням та керуючись статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийняв протокольну ухвалу про заміну Головного управління Державного казначейства Державної казначейської служби України у Київській області на його правонаступника Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області. В розгляді справи були оголошені перерви для надання представникам можливості надати додаткові докази по справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд:

- визнати протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача від 4 серпня 2011 року №0001042300 та №0001072300;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь позивача суму податку на прибуток приватних підприємств та штрафу у розмірі 39260, 50 гривень, суму податку на додану вартість та штрафу у розмірі 20230, 63 гривень;

- стягнути з місцевого бюджету в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області судовий збір у розмірі 597, 87 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував ти, що відповідач-1 прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без дотримання принципу рівності перед законом.

Відповідач-1 проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. В судовому засіданні подав письмові заперечення. Заперечення проти позову обґрунтовує тим, що позивач допустив порушення статті 93 Цивільного кодексу України, статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15 березня 2003 року, пункти 5.1, 5.2.1, 5.3.9 статті 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств»від 28 грудня 1994 року, що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі, а також підпункти 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 статті 7 «Про податок на додану вартість», в результаті чого відповідачем-1 було встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму.

Відповідач-2 подав до суду письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення представник відповідача-2 обґрунтував тим, що механізм відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість передбачений Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21 травня 1997 року №209/72 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у редакції наказу ДПА України та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року №200/86, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року. Відповідно до цього Порядку, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Саме на підставі висновків про відшкодування ПДВ органи Державного казначейства перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні суду. Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобовязаний у пятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку податкових органів відповідач-2 видає платнику зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Оскільки висновків щодо відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ позивачу до відповідача-2 не надходило, то останній вважає, що підстав для відшкодування ним ПДВ за вказаний в позовній заяві період не було.

Вивчивши обставини справи суд встановив наступне.

На підставі наказу №168 від 14 січня 2011 року, виданого Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі в Київській області в період з 25 лютого по 21 березня 2011 року посадовими особами відповідача-1 була проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «ДПД Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 28 березня 2011 року №306/23-2/35325422 (далі акт від 28 березня 2011 року), який 28 березня 2011 року було направлено поштою рекомендованим листом на адресу позивача.

19 травня 2011 року позивач подав до відповідача-1 за вихідним № 465 заперечення на акт від 28 березня 2011 року.

26 травня 2011 року листом за вихідним № 3646/10/23-202 відповідачем-2 була надана відповідь на заперечення. Зазначеним листом, висновки акта були залишені без змін.

30 травня 2011 року відповідачем-2 на підставі акта від 28 березня 2011 року було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000782300 стосовно податку на прибуток приватних підприємств на суму 49038, 38 гривень, з яких основний платіж становить 39230, 70 гривень, а штрафні санкції 9807,68 гривень;

- податкове повідомлення-рішення №0000792300 стосовно податку на додану вартість у сумі 39230, 63 гривень, з яких основний платіж становить 31384,50 гривень, а штрафні санкції 7846, 13 гривень; а штрафні санкції 9807,68 гривень.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем по справі вищезазначених рішень, ДПА в Київській області було винесено рішення за вихідним №1985/10/25-017/172-983 від 4 серпня 2011 року, яким податкове повідомлення-рішення №0000782300 від 28 березня 2011 року було скасовано в частині 9821,88 гривень (в тому числі за основним платежем 7857,5 гривень та штрафну санкцію у розмірі 1964,38 гривень), а податкове повідомлення-рішення №0000792300 від 28 березня 2011 року було скасовано в частині 19000 гривень (у тому числі за основним платежем 15200 та штрафну санкцію у розмірі 3800 гривень).

З урахуванням рішення ДПА в Київській області від 4 серпня 2011 року, відповідачем-1 по даній справі було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001042300 стосовно податку на прибуток приватних підприємств на суму 39260, 50 гривень, з яких основний платіж становить 31373,20 гривень, а штрафні санкції 7843,3 гривень;

- податкове повідомлення-рішення №0001072300 стосовно податку на додану вартість у сумі 20 230, 63 гривень, з яких основний платіж становить 16184,50 гривень, а штрафні санкції 7846, 13 гривень, а штрафні санкції 4046,13 гривень.

7 вересня 2011 року позивач звернувся з повторною скаргою до Державної податкової служби України, однак відповідно до рішення Державної податкової служби України від 28 вересня 2011 року за вих. №2083/6/10-2115, у задоволенні скарги позивача було відмовлено, а податкові повідомлення-рішення відповідача-1 від 4 серпня 2011 року залишені в силі.

Стосовно валових витрат в акті від 28 березня 2011 року було зазначено, що позивач включив до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року витрати, понесені у попередніх кварталах 2008 року. Оскільки період в якому понесені позивачем витрати був закритий актом перевірки від 25 березня 2009 року, то відповідач-1 в акті вказав на те, що позивач не мав право включати до валових витрат суму у розмірі 156922, 70 гривень, а саме:

№Період фактичнії х витратПеріод включен ня придбан ня робіт товарів, послугКонтрагентКод

ЄДРПОУ,

і.п.н.Обсяг поставки товарів та надання послуг сума, грн

1Вересень

2008Жовтень

2008ТОВ"ТБ "МЕГАПОЛІС"2548488413227.88

2Вересень

2008Жовтень

2008ТОВ"ЦЕНТР РЕКЛАМИ "КИПАРИС ПЛЮС"31812487115,63

3Вересень

2008Жовтень

2008ТОВ "ДЕЛІВЕРІ"31738765838,23

4Вересень

2008Жовтень

2008ТОВ"ГОЛДЕН ТЕЛЕКОМ"19028202496,26

5Вересень

2008Жовтень

2008ТЗОВ "АЛЬПІ- КИЙ"308227144746,42

6Вересень

2008Жовтень

2008ФОП ОСОБА_4НОМЕР_11006,69

7Вересень

2008Жовтень

2008ФОП ОСОБА_529648Ї827176000

8Вересень

2008Жовтень

2008ТОВ «ФОРУМ

КРАСИ»339472724746,42

9Вересень

2008Жовтень

2008TOB «САССК»301804714111.67

10Вересень

2008Жовтень

2008TOB "СІНТЕЗ- ТЕХНОЛОДЖИС"3548217320203,51

11Жовтень

2008Листопад

2008ТОВ "ЕСАЙ БІС"3255359730730

12Жовтень

2008Листопад

2008ТОВ"БЕРСЭТ"30397199700

Всього :156922,7 Відповідно до рішення ДПА в Київській області за вихідним № 1985/10/25-017/172-983 від 4 серпня 2011 року, вищестоящим податковим органом по відношенню до відповідача-1 в порядку процедури адміністративного оскарження було встановлено, що відсутні підстави для здійснення висновків про неправомірне включення до валових витрат сум по ТОВ "ЕСАЙ БІС" на суму 30730 гривень та по ТОВ"БЕРСЭТ" на суму 700 гривень, оскільки вказані витрати були понесені в жовтні 2008 року. Таким чином, за результатами розгляду скарги, сума встановленого завищення валових витрат була зменшена на суму 31430 гривень та скасовані нарахування податку та штрафу у відповідній частині. Щодо контрагентів позивача ТОВ "ТБ "МЕГАПОЛІС", ТОВ "ДЕЛІВЕРІ", ТОВ"ГОЛДЕН ТЕЛЕКОМ", ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ФОРУМ КРАСИ», TOB «САССК»акти виконаних робіт та видаткові накладні були надані представниками контрагентів в жовтні 2008 року, що було підтверджено в судовому засіданні показами ОСОБА_2, яка була залучена судом в якості свідка за клопотанням позивача по справі.

Окрім того, позивачем в 4-му, а не 3-му кварталі 2008 року були перераховані кошти наступним контрагентам:

№КонтрагентСума перерахування коштів, грн.Дати здійснення оплати АТ «ДПД Україна»

1ТОВ «ТБ «Мегаполіс»13 227,8804.11.2008 р.

2ТОВ «ГОЛДЕН ТЕЛЕКОМ»496,2603.10.2008 р.

3ТОВ «ФОРУМ КРАСИ»4 746,4221.10.2008 р.

4TOB «САССК»4 111,6703.11.2008 р.

Всього22 582,23 Зазначене підтверджується поясненнями ОСОБА_2, яка була залучена судом в якості свідка та виписками з особових рахунків позивача за 3 і 21 жовтня та 3 і 4 листопада 2008 року. Таким чином, у Позивача в 3-му кварталі 2008 року були відсутні первинні документи підтверджуючі фактичне отримання платником податку результатів робіт (послуг), АТ «ДПД Україна», у звязку з чим позивач не мав законних підстав формувати валові витрати. Щодо наступних контрагентів позивача кошти за відповідними договорами були перераховані до настання 4 кварталу 2008 року, що підтверджується виписками з особових рахунків позивача за 29 липня, 1, 3, 15, 22, 29 та 30 вересня 2008 року. №КонтрагентСума перерахування коштів, грн.Дати здійснення оплати АТ «ДПД Україна»

1ТОВ «Центр реклами Кипарис плюс»115,6329.07.2008 р.

2ТОВ «Делівері»838,2303, 15 та 30 вересня 2008 р.

3ТОВ «АЛЬПІ-КИИ»4 746,4229.09.2008 р.

4ФОП ОСОБА_61 006,6922.09.2008 р.

5ФОП ОСОБА_576 000,00вересень 2008 р.

6ТОВ «СІНТЕЗ ТЕХНОЛОДЖИС»20 203,5101.09.2008 р.

Всього102 910,48 Однак в судовому засіданні з показів свідка, ОСОБА_2, було встановлено, що у позивача були відсутні первинні документи підтверджуючі фактичне отримання платником податку результатів робіт (послуг) і валові витрати були сформовані в 4-му кварталі 2008 року (період отримання первинних документів) по наступним контрагентам: ТОВ «Делівері»- 838,23 грн., ФОП ОСОБА_5 - 76 000,00 грн. Валові витрати по ТОВ «Центр реклами Кипарис плюс»в 4 кварталі позивачем не формувались, а були сформовані в 3 кварталі 2008 року, що підтверджується рядком 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2008 року, журналом-ордером по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками. Інші матеріали за 3 квартал 2008 року». Тому висновок відповідача-1 в акті від 28 березня 2011 року про формування витрат в 4 кварталі 2008 року по цьому контрагенту є в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження і були спростовані доказами по справі. По контрагенту TOB «СІНТЕЗ ТЕХНОЛОДЖИС»валові витрати позивачем не формувались. З матеріалів справи слідує, що зазначений контрагент є по відношенню до позивача постачальником обладнання та матеріалів, які є основними засобами вартість понад 1000 гривень, і щодо них була проведена амортизація в кожному податковому періоді. Зазначене підтверджується:

- рядком 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік; реєстром кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат позивача за період 1.10.2008 по 31.12.2008 року (тобто за 4 квартал 2008 року);

- додатком №12 до акта від 28 березня 2011 року (теж реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат позивача за період 1.10.2008 по 31.12.2008 року, складений відповідачем-1);

- журналом-ордером по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками основних засобів за 4 квартал 2008 року»;

- актом №1 прийому-передачі обладнання та виконання робіт по Договору №08-07/08 від 8 липня 2008 року;

- актом приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів № ФИ-00000000156 від 1 грудня 2008 року;

- актом № 2 прийому-передачі обладнання та виконання робіт по Договору №08-07/08 від 8 липня 2008 року;

- актом приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів № ФИ-00000000157 від 1 грудня 2008 року;

- робочим проектом № 08-07/08-С3 TOB «СІНТЕЗ ТЕХНОЛОДЖИС»складеним для позивача «Будівництво структурованої кабельної системи».

Щодо контрагентів позивача ТОВ «АЛЬПІ-КИЙ»та ФОП ОСОБА_6 суд встановив, що витрати позивачем не формувались, оскільки придбане за господарськими договорами від зазначених контрагентів позивачем складське обладнання (меблі) є основними фондами.

Також, предмети цього обладнання є матеріальними цінностями, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності. Зазначене підтверджується:

- рядком 04.1 декларацією з податку на прибуток підприємств за 2008 рік та додатком до декларації К1/1, де в рядку А7 таблиці 1 (Матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000) відсутня будь-яка сума, яка б формувала валові витрати по зазначеним контрагентам;

- реєстром кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат позивача за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 року (тобто за 4 квартал 2008 року);

- додатком №12 до акта від 28 березня 2011 року (теж реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат позивача за період 01.10.2008 по 31.12.2008 року, складений відповідачем-1);

- журналом-ордером по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками основних засобів за 4 квартал 2008 року»;

- накладною №491067 від 1 жовтня 2008 року та актом приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів від 1 жовтня 2008 року №ФИ 00000000084;

- видатковою накладною № 0000000022 від 26 вересня 2008 року та актами приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів від 1 грудня 2008 року за номерами: ФИ 00000000217, ФИ 00000000215, ФИ 00000000223.

З матеріалів справи та з пояснень представника відповідача-1 в судовому засіданні слідує, що відповідач-1 не ставить під сумнів дійсність проведення господарських операцій позивача з кожним із зазначених в акті від 28 березня 2011 року контрагентами. Окрім того, відповідачем-1 не подано суду жодного доказу, який би спростував факт понесення позивачем витрат та, відповідно заперечив би підставність нарахування позивачем валових витрат як в 3, так і в 4 кварталі 2008 року.

Стосовно обставин нарахування податку на додану вартість суд встановив наступне.

В акті від 28 березня 2011 передбачено, що позивачем до податкового кредиту включено податкові накладні, отримані у попередніх звітних періодах:

№КонтрагентПеріод виписки податкової накладноїПеріод включення податкової накладноїОбсяг поставки товарів та надання послугСума ПДВ

грн.

1ТОВ «Центр реклами Кипарис плюс»Вересень 2008 рокуЖовтень 2008115,6323,12

2ТОВ «Делівері»Вересень 2008 рокуЖовтень 2008838,23167,65

3ТОВ «АЛЬПІ-КИИ»Вересень 2008 рокуЖовтень 20084746,42949,28

4ФОП ОСОБА_6Вересень 2008 рокуЖовтень 20081006,69201,34

5ФОП ОСОБА_5Вересень 2008 рокуЖовтень 200876000,0015200,00

6ТОВ «СІНТЕЗ ТЕХНОЛОДЖИС»Вересень 2008 рокуЖовтень 200820203,514040,70

7ТОВ «ТБ «Мегаполіс»Вересень 2008 рокуЖовтень 200813227,882645,58

8ТОВ «ГОЛДЕН ТЕЛЕКОМ»Вересень 2008 рокуЖовтень 2008496,2699,25

9ТОВ «ФОРУМ КРАСИ»Вересень 2008 рокуЖовтень 20084746,42949,28

10TOB «САССК»Вересень 2008 рокуЖовтень 20084111,67822, 33

11ТОВ "ЕСАЙ БІС"Вересень 2008 рокуЛистопад 2008307306 146

12ТОВ «БЕРСЄТ»Вересень 2008 рокуЛистопад 2008700140

Всього :156922,7031384,53 При цьому відповідач -1 зазначає в акті від 28 березня 2011 року, що на підставі п.п.7.2.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та п.2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 року №799, - для підтвердження факту (дати) отримання податкової накладної позивач повинен був надати податковим органам лист чи листи з рекомендованим повідомленням про вручення таких накладних із зазначеним на ньому відбитку календарного штемпеля.

Відповідно до рішення ДПА в Київській області за вихідним №1985/10/25-017/172-983 від 4 серпня 2011 року, вищестоящим податковим органом по відношенню до відповідача-1 в порядку процедури адміністративного оскарження було встановлено (абз.6), що інформація наведена щодо дати виписки податкових накладних та їх включення до складу податкового кредиту відповідає даним Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту у розрізі контрагентів позивача, за виключенням податкової накладної на суму 76000 (ПДВ - 15200 гривень), отриманої від ФОП ОСОБА_5, дата виписки та включення до податкового кредиту - жовтень 2008 року. Таким чином, за результатами розгляду скарги позивача на рішення відповідача-1 про донарахування податку на додану вартість, сума такого донарахування була зменшена на 15200 гривень та скасовано штраф у розмірі 3 800 гривень (стосовно нарахування податкового кредиту за розрахунками з ФОП ОСОБА_5.).

Однак з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за жовтень та листопад 2008 року, досліджених в судовій справі та з показів свідка, ОСОБА_2, - слідує, що податкові накладні щодо інших контрагентів позивача (ТОВ «Центр реклами Кипарис плюс», ТОВ «Делівері», ТОВ «АЛЬПІ-КИИ», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «СІНТЕЗ ТЕХНОЛОДЖИС», ТОВ «ТБ «Мегаполіс», ТОВ «ГОЛДЕН ТЕЛЕКОМ», ТОВ «ФОРУМ КРАСИ», TOB «САССК», ТОВ "ЕСАЙ БІС", ТОВ «БЕРСЄТ») були отримані позивачем лише в жовтні та листопаді 2008 року.

11 жовтня 2011 року з метою запобігання нарахування пені до моменту оскарження повідомлень-рішень відповідача-1 від 4 серпня 2011 року до суду, позивач сплатив до Управління державного казначейства у Києво-Святошинському районі:

- основне зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 31373,20 гривень та штрафну санкцію у розмірі 7843, 30 гривень, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями від 11 жовтня 2011 року №5503 та №5505;

- основне зобовязання з податку на додану вартість в сумі 16184, 50 гривень та штрафну санкцію у розмірі 4046,13 гривень, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями від 11 жовтня 2011 року №5506 та №5508.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі суд виходить з наступного.

В частині визначення правомірності формування позивачем валових витрат в порядку обліку податку на прибуток підприємств суд застосовує наступні норми законодавства України.

Відповідно до п.5.1.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997р.№283/97-ВР зі змінами та доповненнями, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на початок 4 кварталу 2008 року, та підлягає застосуванню до спірних правовідносин в частині визначення правомірності дій позивача по справі щодо формування валових витрат, - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2 ст.5 зазначеного вище Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення яких і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а вразі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зі змісту норми п. 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слідує, заборона установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Отже, зі змісту зазначених норм слідує, що для віднесення у звязку з першою подією оплата чи отримання послуг - , до валових витрат сум необхідно платіжний документ чи документ, що підтверджує фактичне отримання платником податку результатів послуг. Також, з вищезазначених норм слідує, що забороняється включати до складу валових витрат понесені витрати у разі відсутності первинних документів, навіть у разі настання дати, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше: дата списання коштів з банківських рахунків або дата оприбуткування (отримання) платником податку товарів, робіт (послуг).

Разом з тим, чинним законодавством не встановлено підстав припинення права платника на валові витрати, якщо дане право вже виникло, але відсутні первинні документи, або платник податків не включив до складу валових витрат суму в періоді їх отримання. Так само законодавством не передбачено право відповідача-1 обмежити позивачу право на формування у наступних звітних періодах формувати валові витрат у звязку оформленням звітності позивача актом перевірки податкових органів (зокрема і актом від 25 березня 2009 року). Таким чином, висновки відповідача-1, зроблені в акті від 28 березня 2011 року, про те, що позивач не мав право включати до складу валових витрат в 4 кварталі 2008 року, витрати понесені позивачем в 3 кварталі 2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував в 4 кварталі 2008 року валові витрати по наступним контрагентам: ТОВ «ТБ «Мегаполіс», ТОВ «Делівері», ТОВ «ГОЛДЕН ТЕЛЕКОМ», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ФОРУМ КРАСИ», ТОВ «САССК».

Судом також встановлено, що законодавством передбачений порядок відображення валових витрат в наступних звітних періодах після періоду в якому настали такі витрати. Так, відповідно до п. 5.2.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді. Відповідно до п. 5.2.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Таким чином, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів, включаються у звязку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів так і у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання.

Щодо витрат повязаних з придбанням товарів у TOB «СІНТЕЗ ТЕХНОЛОДЖИС», належною нормою є норма абз. 1 п.п. 8.2.1 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - відповідно до якої під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Щодо витрат повязаних з придбанням товарів у ТОВ «АЛЬПІ-КИЙ»та ФОП ОСОБА_6 належною нормою є норма абз.2 п.п. 8.2.1 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - відповідно до якої витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Відповідно до п.п.8.1.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Зважаючи на зазначені норми суд приходить до висновку, що суми, перераховані позивачем на придбання структурованої кабельної системи від TOB «СІНТЕЗ ТЕХНОЛОДЖИС», складського обладнання ТОВ «АЛЬПІ-КИЙ»та меблів ФОП ОСОБА_6 правомірно не були віднесені позивачем на валові витрати (рядок 04.1 декларації з податку на прибуток), і мають бути поступово віднесені на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань (рядок 07 декларації з податку на прибуток).

Щодо правовідносин, які виникли між сторонами щодо донарахування позивачу відповідачем-1 податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що оскаржуване позивачем повідомлення-рішення від 4 серпня 2011 року №0001072300 є протиправним, що обґрунтовує наступним.

Відповідно до п.п. 7.2.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 травня 1997 року №168/97, - податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія лишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (робіт, послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До вищезазначеної заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, - звернення платника податку зі скаргою до податкового органу на бездіяльність контрагента щодо надання податкової накладної, є його право чином, а не обовязком.

Відповідно до п.п. 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, залишаються не непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму такого податкового кредиту, яка була не підтверджена вищезазначеним документами. З вище зазначено слідує заборона законодавця у разі відсутності податкової накладної формувати податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, чинне законодавство не передбачає підстав припинення права платника на податковий кредит, якщо дане право вже виникло. Реалізація платником податку права на формування податкового кредиту обмежується лише нормами п.п.15.3.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-III, якою передбачено, що - заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Підтвердження права і законної можливості платнику податку формувати податковий кредит після отримання податкових накладних також підтверджується практикою Верховного Суду України. Так, з рішень Верховного суду України слідує, що право на оформлення податкового кредиту у платника податку виникає з моменту отримання належно оформлених податкових накладних. Зокрема, в Постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 4970764, суд прийшов до висновку, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в сумі товару.

Відповідно до норми частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, - при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

При визначенні обставин отримання позивачем податкових накладних та підтвердження таких обставин відповідач-1 по справі застосував Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 року №799 (ст.33 акта від 28 березня 2011 року). Однак, суд вважає, що застосування цього підзаконного акта не є належним при визначенні порядку отримання податкових накладних, оскільки в судовому засіданні встановлено, що такі податкові накладні були отримані позивачем не шляхом поштових відправлень, а шляхом передачі податкових накладних уповноваженими на це курєрами, що було зазначено в рішенні вище. Чинним же законодавством не передбачено, що поштові направлення є єдиним належним способом передачі податкових накладних від продавця товарів (робіт, послуг) покупцю таких товарів (робіт, послуг).

З вищенаведених норм слідує правомірність формування позивачем податкового кредиту в 4 звітному періоді 2008 року, оскільки податкові накладні за господарськими операціями, які мали місце в 3 звітному періоді, були отримані позивачем лише в 4 звітному періоді. Окрім того, суд вважає правомірним отримання податкових накладних не засобами поштового звязку, оскільки законодавством не передбачено обовязку щодо платників податку на додану вартість опосередковувати передачу податкових накладних між субєктами господарювання винятково засобами поштового звязку, а в силу статті 19 Конституції України, відповідач-1, як субєкт владних повноважень не мав право обмежувати позивача в правах та зобовязувати його до дій, які прямо не передбачені нормою законодавства.

Зважаючи на зазначене позивачем в позовній заяві щодо дій відповідача-1 в порядку складання акта від 28 вересня 2011 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Змістом позову є вимога щодо визнання недійсними повідомлень рішень та стягнень суми сплачених за оскарженими рішеннями податків та штрафних санкцій, а не оскарження дій відповідача-1 щодо складання ним акта від 28 березня 2011 року. Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку на звернення до суду тощо). Дослідження правомірності дій відповідача-1 при складанні ним акта від 28 березня 2011 року не направлені безпосередньо на обґрунтування ні позовних вимог, ні заперечень, і не мають безпосереднього значення для вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог. Дослідження обставин щодо правомірності дій відповідача-1 в порядку прийняття акта від 28 березня 2011 року та встановлення фактів в порядку дослідження таких обставин є виходом за межі позовних вимог. Разом з тим, акт від 28 жовтня 2011 року, є належним та допустимим доказом в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є легітимним документом та містить інформацію щодо предмету доказування.

Щодо позовної вимоги про стягнення з державного бюджету сплачених податків та сум штрафів суд вважає за необхідне зазначити наступне. З обставин, зазначених вище в рішенні слідує, що позивач сплатив суму донарахованих податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість та суму штрафних санкцій до державного бюджету.

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну казначейську службу України, на яку покладено функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету. Пунктом 2 Указу Президента України від 13.04.2011 № 460 "Про Положення про Державну казначейську службу України" установлено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України.

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 N 460/2011, основним завданням Державної казначейської служби України є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, яке передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

При цьому, суд не може застосувати до спірних правовідносин Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 № 209/72, оскільки в судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача-2 про те, що даний підзаконний акт був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, спірними правовідносинами між позивачем та відповідачем-2 є правовідносини з приводу сплати та повернення коштів з державного бюджету. Такі відносини між позивачем та відповідачем-2 виникли 11 жовтня 2011 року, - тобто з моменту сплати позивачем до бюджету сум донарахованих податків та штрафних санкцій, визначених в повідомленнях рішеннях відповідача-1 від 4 серпня 2011 року. Однак, зазначений вище Порядок відшкодування податку на додану вартість та на який посилається в своїх запереченнях відповідач-2, втратив чинність ще 21 січня 2011 року на підставі Наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 20.12.2010 № 960/495 «Про затвердження форм документів, які використовуються у процесі відшкодування сум податку на додану вартість».

З визначень, наданих в статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, слідує, що позовна вимога може бути звернена до особи, яка є відповідачем по справі. Оскільки, повернення коштів, які позивач сплатив, має відбутись з державного бюджету, а вимога про повернення таких коштів не може бути звернена до відповідача-1, оскільки такий не має відповідних повноважень щодо повернення коштів з державного бюджету, то суд приходить до висновку про належність відповідача-2 як особи, на яку може бути покладено судом обовязок по поверненню позивачу коштів з держаного бюджету у цій судовій справі.

Відповідно до п. 9 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року № 2456-VI передбачено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Державною казначейською службою України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

На день розгляду справи відсутній затверджений Кабінетом Міністрів України порядок безспірного списання коштів державного бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету. Тому, суд не може прийняти до уваги уточнення позивача в частині зобовязання відповідача-2 стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача-1.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що клопотання про повернення судового збору є процесуальним правом позивача, передбачене статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а не позовною вимогою в розумінні статей 3, 105, 106 цього кодексу.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки рішення прийнято на користь позивача по справі, а відповідно до платіжного доручення №5768 від 26 жовтня 2011 року при поданні позовної заяви в даній справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 597 гривень 87 копійок, то на виконання статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначена сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 04.08.2011 № 0001042300 та № 0001072300.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» суму податку на прибуток приватних підприємств та штраф у розмірі 39 216 (тридцять девять тисяч двісті шістнадцять) грн. 50 коп.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» суму податку на додану вартість та штрафу у розмірі 20230 (двадцять тисяч двісті тридцять) грн. 63 коп.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» судовий збір 597 (пятсот девяносто сім) грн.. 87 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови складено та підписано - 19 березня 2012 р.